27Останніми тижнями в Україні обговорюють право президента просити для народу автокефалію, і взагалі право державних органів вирішувати релігійні питання. Але чи дійсно ці питання є релігійними, і скільки в них від політики? Відповідь можуть підказати львівський і баварський кейси.
Перший ближчий до нас — депутати Львівської міської ради звернулися до Міністерства освіти і науки з проханням посилити позиції християнського світогляду в школах, при чому йдеться не лише про викладання окремого курсу християнської етики, а і про християнське тлумачення природничих дисциплін. Що ж до курсу християнської етики, то його пропонують зробити обов’язковим, а не факультативним, яким він є сьогодні. Ініціатором звернення виступив депутат від ВО «Свобода», але його підтримали представники майже всіх фракцій (окрім БПП). Попри те, що основною метою впровадження релігійного виховання в шкільну освіту проголошено необхідність розвитку держави, все ж депутати звертають увагу на численні запити від релігійних організацій щодо відповідного звернення. Тобто формально депутати стали виразниками волі своїх віруючих виборців, хоча у зверненні йдеться про державне значення християнської моралі.
Натомість у Баварії, де нещодавно було прийнято постанову про розташування хрестів на урядових будівлях, релігійна спільнота не висловила підтримки такій ініціативі. Католицький кардинал Райнгард Маркс був одним з тих, хто побачив приховану загрозу такого кроку для християнства — адже через політичне рішення не релігія затверджує свої позиції в Баварії, а відбувається фактична експропріація християнських символів на користь держави. Дійсно, і баварський прем’єр Маркус Зьодер, і інші прихильники ініціативи неодноразово висловлювали думку, що хрест є символом християнської ідентичності баварців, тобто символом приналежності баварців до християнської цивілізації Заходу. Так само як і хрест на літаку Бундесвера, або слово «християнський» в назві партії ХСС, яку представляє Зьодер — це не означає, що партія представляє лише віруючих та намагається встановити церковне правління в Баварії. Мається на увазі лише маркування ціннісно-цивілізаційних позицій, відхід від інтернаціоналізму та глобалізаційного маскування власного обличчя. Тобто наочним є прагнення уряду взяти на озброєння релігійні символи та гасла з метою маркувати ідентичність партії та її виборців, а водночас і платників податків.
Отже, коли релігійні питання потрапляють до політичного порядку денного — це не обов’язково свідчить про релігійне навернення та палку віру політичних діячів. Релігійна риторика є потужним знаряддям мобілізації прихильників, і в цьому сенсі встановлення хреста на дверях держустанови працює навіть ефективніше, ніж запровадження релігійної освіти. Адже такий символічний крок дуже зрозумілий, не потребує подальшої рефлексії та гуртує навколо політика його консервативний електорат. Натомість, упровадження справжньої релігійної освіти, робота з сім’ями та парафіями, які в майбутньому стануть запорукою зростання кількості віруючих, мають електоральні переваги в недостатньо секуляризованому суспільстві Західної України, а в Мюнхені чи Києві можуть бути сприйняті хіба що як прояв мракобісся.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/71082/
