12
Після анексії Кримського півострова багато кримчан, здебільшого кримських татар, виїхали з Криму та осіли на Волині. Невдовзі трапилася біда — помер батько одного з вимушених переселенців, і до горя близьких розпачу додало те, що у Луцьку не було мусульманського кладовища, найближче знаходилось лише у Львові. А за мусульманськими традиціями тіло померлого належить поховати до заходу сонця у день смерті.
У зв’язку з проблемою, що виникла, громадська організація «Кримські татари Волині» під час засідання міськвиконкому у вересні 2016 року зверталась до директора департаменту житлово-комунального господарства Юрія Крася. Мусульмани клопотали про надання площі на території центрального міського кладовища, що у с. Гаразджа поблизу Луцька, для мусульманського поховання.
Цвинтарний сектор площею 5 соток з розрахунком на 200–300 поховань виділили для потреб мусульман з усім необхідним інвентарем. Відтепер мусульмани Волині можуть не тривожитися щодо гідного завершення свого земного шляху, зазначає агентство «ВолиньІнфо».
Наразі для захоронень за ісламським обрядом землю виділили лише у трьох областях України — Львові, Луцьку і Дніпропетровську. Навіть у Києві немає такого кладовища. Це дуже велика проблема, адже в Україні проживає багато мусульман, каже лідер громадської організації «Кримські татари Волині» Сервер Зейнідінов.
Разом з тим, послідовники ісламу на Волині з’явилися задовго до сучасних подій — наприкінці XV століття на теренах Польщі, Литви, Білорусі, Північної та Західної України існували окремі татарські поселення зі своїм внутрішнім ладом, відповідними привілеями й спробами розбудувати власну культуру на новому місці. Ще до часів Другої світової війни в деяких містах і селах регіону діяли мечеті, переписувалися тексти Корану та інша сакральна література, відзначалися релігійні свята, існували свої унікальні фольклорні традиції. Є підстави вважати, що етнос, який традиційно сповідував сунітський іслам, сформувався переважно із кримських татар і ногаїв. Наприклад, одним із таких «мусульманських анклавів» на Західній Україні було село Ювківці (нині Білогірський район Хмельницької області), яке історично належить до так званої «Великої Волині». І якщо в Польщі, Білорусі та Литві було засновано спеціальні наукові центри й видання, що вивчають спадщину західних татар, то в Україні такі дослідження обмежуються кількома краєзнавчими розвідками.
