18
У своїй роботі Петро Котляров зазначає, що вже сучасники сприймали Меланхтона по-різному: освічені верстви як гуманіста, але для більшості суспільства він поставав як реформатор. Майбутні покоління не завжди приділяли належну увагу ролі Меланхтона у реформаційному процесі, оскільки він перебував у тіні іншого, більш харизматичного реформатора — Мартіна Лютера. А про радянську історичну науку, яка ставила на цій особистості тавро «боягузливого церковника», годі й говорити. Однак Меланхтон, який по-праву вважається провідним теологом лютеранства, поєднував ідеї гуманізму з ідеями Реформації, античну мудрість з новою релігійністю. Це знайшло відбиток у його масштабній соціальній, дипломатичній та науково-освітній діяльності. Ця людина могла іти на компроміси, але лише в тих питаннях, які не були принциповими.
Як зауважив науковий консультант, доктор історичних наук, професор Олег Машевський, дисертація П. Котлярова є дуже актуальною для України, що рухається до Європи. Адже Меланхтон жив за часів, коли формувалася європейська ідентичність і був одним з тих, хто закликав європейців до єдності. Досвід діяльності цього реформатора може бути застосований для вирішення сучасних українських проблем. Зокрема, було б добре застосувати ідею щодо фінансування освіти заможніими людьми, тими, кого зараз називають олігархами.
Високу оцінку дали дисертаційному дослідженню й опоненти. Доктор історичних наук, професор Богдан Боднарюк назвав роботу зрілим комплексним дослідженням, яке не має аналогів в українській історіографії.
Доктор історичних наук, професор Володимир Дятлов відзначив комплексний підхід П. Котлярова, який розглянув не одну, а одразу декілька сторін діяльності Меланхтона — освітню, релігійну й політичну.
На думку доктора історичних наук, професора Сергія Лимана, актуальність роботи — у міждисциплінарному підході до дослідження. Як свідчить досвід святкування 500-річчя Реформації в Україні, постаті реформаторів цікаві багатьом, а не тільки вузькому колу науковців.
Прозвучала також думка, що захоплення досліджуваною фігурою, яке відчувається в дисертації, — це цілком нормально для біографічних досліджень такого типу.
Докторська дисертація Петра Котлярова, що виконана на кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, також видана у вигляді монографії з однойменною назвою.
