9
Подібний захід, на якому розглядалися збройні конфлікти в Сирії та Україні, а також порівнювався досвід обох країн та обговорювалися ідеї щодо шляхів досягнення миру, відбувся в Україні вперше. Конференцію було проведено у форматі панельної дискусії, спікери ділилися результатами своїх досліджень і спостережень, намагалися прояснити масштаби російської агресії та знайти можливі варіанти виходу з цієї ситуації.
Серед спікерів були посол Турецької Республіки в Україні Йонет К. Тезель, посол Евросоюзу Хуґу Мінгареллі, посол Німеччини Ернст Райхель, голова Сирійського союзу в Газіантепі Мухаммед Алхаммаді, спеціаліст з російського впливу на Близькому Сході Анна Борщевська, директор Інституту сходознавства Олександр Богомолов, представник Сирійської мережі з прав людини Ваель Аледі, науковий співробітник Інституту глобальної публічної політики Тобіас Шнайдер, директор Арабського центру політичних досліджень Салам Кавакібі, керівник групи «Сирійська криза» у відділі гуманітарної допомоги Європейської комісії Мамар Мерзук, сирійський журналіст Аммар Хаму, представник Сирійської національної коаліції Хусейн Саббах, заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скибицький та багато інших.
Основну увагу конференції було зосереджено на російських вторгненнях в Україну і Сирію.
Як відзначив головний редактор «Kyiv Post» Брайан Боннер, в Україні вперше про конфлікти в Україні та Сирії почали говорити одночасно, порівнюючи досвід двох країн та намагаючись знайти рішення, яке б дозволило наблизити мир.
Перед початком обговорення російської агресії до спікерів і гостей конференції звернувся український підприємець сирійського походження Аднан Ківан, який заявив, що кожна мисляча людина сьогодні може усвідомити всю складність ситуації в Сирії, адже загинуло понад 600 тис. осіб, понад 1,5 млн отримали поранення, не менше 12 млн стали біженцями. Він підкреслив, що і в Україні могли б бути набагато катастрофічніші наслідки війни, якби не консолідація суспільства та влади:
— Незважаючи на ці цифри і всю трагедію, ми ніколи не здамося. Ми рішуче налаштовані досягти миру з усіма сусідами. І це трапиться дуже скоро. Ситуація в Україні теж складна, але не така катастрофічна. Чому ці питання раптом вирішили об’єднати? У них однакова суть. Безсумнівно, в Сирії куди більше втрат. Чому ж ми не побачили таких же втрат під час нападу Росії на Україну? Та тому що президент, армія і населення об’єдналися в перший же день. На жаль, диктатура Сирії була проти населення, — впевнений Аднан Ківан.
Науковий співробітник Інституту глобальної державної політики і редактор "Syria in Context" Тобіас Шнайдер у своєму виступі нагадав, що конфлікт в Сирії виник як суспільне повстання, проте далі все змінилося.
— Це було повстання через низку економічних, релігійних та соціальних проблем. Однак воно переросло в насильство, в 2013–2014 почалася війна, а в 2015 році підключилися і міжнародні гравці. Коли конфлікт потрапив в міжнародні позиції, підключилися і США. У якийсь момент сирійську армію загнали в кут, влітку 2015 року ми стали свідками низки поразок в центральній частині країни. Тоді і підключилася Росія. І саме тому відбулася певна трансформація природи конфлікту, особливо дипломатична. Чинний режим залишився при владі, США відмовилися від рішучих дій, а Москва перетягнула на себе повноваження центру, — висловив своє бачення ситуації фахівець.
За словами Анни Борщевської, фахівця з російському впливу на Близькому Сході, головною метою Путіна є бажання повернути присутність його країни на Сході:
— Участь Росії — це не новина, навпаки, здивування може викликати відсутність цієї країни на Близькому Сході. Сирія — це унікальний випадок, коли Російська Федерація намагалася спроектувати нову політичну силу, фактично зробити так, щоб без рішення Кремля нічого не відбувалося, — резюмувала експерт.
Про цілі Володимира Путіна розмірковував і Салам Кавакібі, сирійський дослідник, який тривалий час займався вивченням демократизації суспільств різних країн. На його думку, Путін бажає повернути «радянські» території, зокрема й Україну.
Учасники конференції погодилися, що Росія апелює до свого минулого, бажаючи відродити модель Радянського Союзу та утвердитися на позиції країни-авторитету. Аби цього уникнути, експерти впевнені, що, передусім, варто задуматися про збільшення економічних санкцій проти російської влади.
