12
Організаторами події стали Кафедра історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» з партнерами: Українським католицьким університетом, Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини, Державним історико-архітектурним заповідником «Стара Умань», за участю Київської архієпархії Української Греко-Католицької Церкви, Асоціації єврейських організацій і общин України (Ваад), Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні Василіянського Чину Святого Йосафата.
У рамках конференції передбачалося організація чотирьох панельних засідань:
– Правобережна Україна в останній третині XVIII ст. (геополітика, демографія, соціум, територія, культурне і релігійне життя)
– Православна етноконфесійна спільнота в умовах Барської конфедерації, Коліївщини і російської окупації
– Унійна та римо-католицька етноконфесійні спільноти в умовах Барської конфедерації, Коліївщини і російської окупації
– Юдейська етноконфесійна спільнота в умовах Барської конфедерації, Коліївщини і російської окупації
– Умань та Уманський василіянський монастир у подіях 1768 року
Звертаючись до присутніх, владика Йосиф (Мілян), єпископ-помічник Київської архієпархії УГКЦ, зауважив: «Якщо говорити про зцілення ран у контексті матеріальному, то людина мусить осмислити, що вона їх має. Ідучи до певного спеціаліста, людина повинна бути відкритою та чесною... Чого навчила нас історія цих минулих століть, 250 років від часу постання Коліївщини до сьогодні?.. Можливо, згідно з політкоректністю, ми сьогодні не мали б говорити про ці події, зокрема у світлі течій і змін, які відбуваються в українському суспільстві та у православ’ї. Але коли триматися слів Христових: «Шукайте правди і правда визволить вас» - то хоч би якою була правда, хоч би як боліли нас рани минулого, мусимо прагнути до істини. Бо істина відкриє наші очі для того, щоб не робити помилок в українському суспільстві».
Далі архиєрей наголосив: «Так і напрошуються певні паралелі стану війни в Україні, оборона «руского міра», війна на Донбасі, анексія Криму... Чи це не продовження подій 1768 року? Якщо українці не переосмислять цих подій у контексті сьогодення, то рани минулого не загояться у нас ніколи. Вони болітимуть та даватимуть іншим нагоду шмагати тіло України до страшенного болю».
