3
"Голос Карпат", 25 липня 2017
За покликом серця отець Ярослав проводить богослужіння у греко-католицьких храмах Затишного та Великої Бакти, а за потягом душі у вільні години сповна віддається любимій справі – вдосконалює свого “залізного коня”, який іменується “Honda Gold Wing” (“Золоте крило”), і насолоджується романтикою двоколісного життя.
Їх на Закарпатті лише троє священиків, які полюбляють швидку їзду на мотоциклах і культивують це захоплення-хобі. Крім берегівчанина о.Ярослава Маргітича, охоче сідлають свої крузери о.Михайло Малеш з Мукачева та о.Аттіла Сабов з Ужгородщини. Священослужителі підтримують дружні зв’язки і стосунки, діляться останніми надбаннями в даній сфері, за можливості разом виїжджають не “прогулянки”.
Коли малому Ярославу виповнилось 11, батько, духівник-легенда о.Володимир Маргітич, якого у сан висвячував у сталінських таборах сам митрополит Йосиф Сліпий, купив хлопчині малопотужний мопед “Карпати”. Скільки було радості! Відтак юнак пересів на “Мінськ”, а потім престижну тоді “Яву”.
Повернувшись з армії, Ярослав уже сам у 2005 році придбав “Хонду Сілвервінг”. Сьогодні в Україні існує лише три такі екземпляри. Його ж “коня” купив один колекціонер паритетів з Києва. Нинішнього “сталевого друга” Ярослав Маргітич знайшов у Кракові й одразу закохався в нього – мотоцикл здатний розвивати швидкість понад 200 кілометрів. Отець Ярослав уже спробував довести спідометр до 185. “Золоте крило” надійно служить своєму господарю, а той постійно вдосконалює його.
“Запчастини замовляю з угорської фірми “Abay”, що доступне у нас, шукаю у спеціалізованому магазині в Ужгороді,- розповідає Голосу Карпат о.Ярослав.- Більшість елементів своєї “Хонди” виготовив власними руками – оздоблення, боковини, сидіння, встановив радіо з антеною, оригінальний сигнал, автоматизував деякі регулюючі операції.”
Захопленням батька перейнялись і старші діти: донька і син часто виїжджають разом з ним на повчальні екскурсії. Отець Ярослав на байку “проколесив” пів-України, майже все Закарпаття, визначні місця Угорщини, зокрема зв’язані з духовною культурою, такі, приміром, як Маріяповч.
“Віряни спочатку насторожено поставились до мого захоплення,- ділиться священослужитель.- Але потім звикли і зрозуміли: всі ми люди й кожен має право на любиму справу.”
Ярослав Маргітич є також членом Товариства байкарів-священиків Угорщини. Їх у країні зараз близько 30. Стало традицією щороку останньої суботи липня проводити зліт любителів швидкої їзди “вершників у рясах”. Готується до чергової зустрічі й священик-байкер з Берегова. До речі, на таких зібраннях завжди присутній Глава Угорської греко-католицької церкви архієпископ-митрополит Фюлеп Кочіш.
У ці вихідні о.Ярослав разом зі старшими сином та донькою і майбутнім зятєм Олександром побували на Дні села у Варах, чим викликали неабиякий ажіотаж: їх “сталеві коні” одразу обступили численні учасники свята – від дорослих до дітей, неначе з рогу достатку посипались запитання, прохання сфотографуватись на потужному “Золотому крилі”.
Отець Ярослав нікому не відмовив.
