0
кандидат історичних наук
Восени 2019 р. у Львові побачило світ видання українськомовного перекладу праці архимандрита Ісагака Поґосяна «Святе Знамення і монастир Вараґ у вірменських рукописних джерелах». Автор – вікарій Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви, настоятель Собору Успіння Пресвятої Богородиці у Львові, історик й теолог. Оригінальне видання побачило світ у 2014 р. у святому Ечміадзіні (центр Вірменської Апостольської Церкви) одразу трьома мовами: вірменською, англійською та російською. Книга постала на перетині декількох дисциплін: історії Церкви, теології, текстології й джерелознавства.
Книга особливо актуальна для Львова, де вірменська громада існує з часів середньовіччя, а місто є духовним центром усіх вірмен України. Над виданням українського перекладу працював перекладач Андрій Шкраб’юк та колектив редакторів з Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка (Анушаван Месропян, Вікторія Кметь, Василь Кметь). Власне видання наукової праця о. Ісагака Поґосяна – це результат співпраці Наукової бібліотеки та Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви.
Книга «Святе Знамення і монастир Вараґ у вірменських рукописних джерелах» присвячена важливій християнській реліквії – Хресту Господньому, частинка якого з давніх часів зберігалась у монастирі Вараґ у Вірменії. Свято Хреста обителі Вараґ належить до одного з найважливіших для християн Вірменії. Водночас автор пише й про важливість цієї реліквії і свята для розвитку вірменської літератури.
Перший розділ присвячений дослідження рукописів, що стосуються історії Вараґського Хреста. Автор виділяє три найпоширеніші сюжети, на які натрапляємо у рукописних джерелах: історія знайдення Святого Хреста імператрицею Протонікою; історія дів Гріпсім’янок, що принесли цю реліквію у Вірменію; власне історія Вараґського Хреста. Ісагак Поґосян аналізує декілька рукописів, що доповнюють загальнопоширені відомості про ці сюжети. Однак окрім вивчення сюжетів, Автор водночас проводить лінгвістичне дослідження мови рукописів, а також аналізує символічне наповнення текстів (напр. Весна – символ Воскресіння Христового, тощо) й їхню художню вартість.
У другому, найбільшому, розділі Автор здійснив аналіз образу монастиря Вараґ у вірменській рукописній спадщині. Перший пам’ятний запис, де згадується монастир, датують 908 р. – його вміщено у Євангелії, яке було переписано для цариці Млке, що звела церкву Богородиці у Варазі. За свідченням Автори книги, з XIII ст. на окреслення монастиря вживаються описи «знамените і великосвяте братство Вараґу», «величне і знамените Боговгодне Святе Знамення», «Святе Богоприємне Знамення» та інші, що свідчить про велику пошану до реліквії, що зберігалась у монастирі. У наступні епохи також вживається окреслення монастиря як «небоподібний» та «богохранимий». Ці ж окреслення продовжують вживати до опису монастиря надалі, проте вже у XVII ст. Вараґську обитель починають називати «столицею монастирів» (центром), тобто йдеться про те, що Вараґ – це головний вірменський монастир. Щодо історичних творів та досліджень, то про монастир пишуть вже починаючи з середньовіччя. Окремо автор аналізує так звані Малі хроніки – своєрідні літописи, що присвячені історії окремого регіону чи монастиря, а також гімнографічну літературу – йдеться про шаракани (вірменські святкові піснеспіви).
В останньому розділі о. Ісагак Поґосян вдається до літературознавства й аналізує вірменські художні твори, що присвячені Вараґському монастирю. За твердженням Автора, поеми, що не були створені з релігійною метою (хоча й вони мають духовний характер), є свідченням «популярності» обителі серед вірменського народу вже від епохи Середньовіччя. Окрім поезії XVII–XVIII ст., Автор також вивчає художні твори епохи романтизму, зокрема роман «Іскри» видатного вірменського літератора Раффі (1835–1888). На жаль, геноцид вірмен на початку ХХ ст. поклав край своєрідному оспівуванню Вараґу у художній літературі – вслід за численними жертвами вірменського народу було й втрачену цю важливу для усіх вірмен святиню.
Книга о. Ісагака Поґосяна «Святе Знамення і монастир Вараґ у вірменських рукописних джерелах», видання якої українською мовою зініціював відомий перекладач Анушаван Месропян – це зразок міждисциплінарного підходу до вивчення християнства в окремому регіоні. Автору слід висловити подяку за підтримку ідеї видання свого дослідження українською мовою, адже незважаючи на те, що в Україні та у Львові, зокрема, часто згадують про Вірменську Апостольську Церкву, однак фахової літератури, що їй присвячена, в нашій країні дуже і дуже мало.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/studios/announcements_of_publications/78224/
