0"Новое время", 16 серпня 2019
Один з кураторів візиту Івана Павла Другого, отець Орест Фредина / ugcc.ua
У 2001-му до України вперше в історії приїхав Понтифік. Це стало подією не тільки для всього українського духовенства, а для всієї країни.
Папа читав проповіді українською мовою, а з Ватикану долинали слова про особливе його ставлення до України. Поїздка довго відкладалася через тертя між Ватиканом і Московським патріархатом. НВ попросило одного з кураторів візиту Івана Павла Другого, отця Ореста Фредину розповісти про цю подію для проекту Згадати все.
Іоанн Павло Другий провів в Україні п’ять днів — відвідав столицю і Львів як центр Української греко-католицької церкви.
У Києві Понтифік провів богослужіння на території спорткомплексу Чайка і побував у Бабиному Яру біля меморіалу пам’яті жертвам нацистів під час Другої світової війни. Поспілкувався він і з українською політичною елітою, включаючи тодішнього президента Леоніда Кучму.
У Львові Папа Римський відбув Візантійську Літургію на території іподрому — вона зібрала понад 1,5 млн віруючих, відвідав Український католицький університет та Кафедральний собор Римсько-католицької церкви. Потім провів зустріч з молоддю — послухати Главу Ватикану до Храму Різдва Богородиці у Львові прийшли кілька сотень тисяч людей. Про те, як це було, згадує настоятель цього Храму отець Орест Фредина:
Якось жартома я сказав, мовляв, кращого місця для зустрічі молоді з Понтифіком, ніж наш Храм, годі й шукати. Всі думали, що вона пройде на стадіоні, але комісія з Ватикану проїжджала повз наш Храм, її вразила краса архітектури. Вони захотіли зайти всередину. Один із представників комісії сказав: «Це найкраще місце» і вони зупинилися у нас.
Папа приїхав 26 червня. Прийшло більше 400 тис. молодих людей. Погода була так собі. Папа якраз повертався з Києва до Львова, його зустрічали на вулицях. А потім він провів молитовну зустріч біля нашого Храму. Папа прочитав Євангеліє і молитву, а потім звернувся до молоді. Він говорив: «Не бійтеся. Будьте відважні, йдіть уперед. За будь-яку ціну змагайтеся, аби бути вільними». Почав йти дощ. Але ніхто не розходився. Папа жартував з цього приводу і заспівав пісню. А на другий день була літургія на іподромі, там уже було більше 2 млн людей.
Мені пощастило, що я зустрів Папу. Його усмішка, биття його серця, яке горить любов’ю, його звернення, його велич, і з іншого боку його простота — це все дуже вражає. По-справжньому великі люди — дуже близькі до всіх. У них розкриті руки, щоб обіймати, і відкриті вуста, щоб говорити.
Нечасто в житті трапляються такі люди, коли нібито шкірою відчуваєш, як на цілий світ від них розливається спокій. Здається, що такі люди йдуть по землі та залишають на ній дуже глибокий слід — не в розумінні фізичного виміру, а дух залишається на довгий час, на покоління.
Я згадую слова Папи: він говорив нам, що життя християнина — це життя в вируючому морі. А компасом для того, щоб дійти до мети, є десять Божих заповідей. Якщо ми не будемо дотримуватися компаса, то одні лише тільки слова свободи і гідності нам не дадуть".
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/76958/
