2 червня, у перший день Тижня молитви, святкувань, єдності та місії “Від серця до серця”, що супроводжує початок служіння сьомого митрополита Філадельфійського Бориса Ґудзяка, чин інтронізації якого відбудеться сьогодні, 4 червня, всесвітньо відомий богослов та мислитель, автор визначної біографії святого папи Івана Павла ІІ “Свідок надії” прочитав лекцію про роль східних католиків у житті Вселенської Церкви, їх свідчення у минулому та місійну функцію у майбутньому.
За словами Джорджа Вайґеля, у роздумах про свідчення УГКЦ у ХХ столітті, треба пригадувати не лише кров та пряме мучеництво, але й те, що Церква стала надійним “сейфом” для збереження національної ідентичності, пам'яті та культури, у той час, коли “злі сили” намагалися стерти саму ідею України.
Як наголосив новоіменований архиєпископ Борис Ґудзяк, якого з Джорджем Вайґелем пов’язують роки дружби та спільної праці, останній євидатним захисником України та особливо УГКЦ у світі, зокрема у останні роки війни.
"Джордж Вайґель є близьким особистим другом протягом останніх 30 років і завжди був поруч, коли я потребував підтримки. Він є людиною молитви, завжди дотримується слова і готовий на жертву заради друзів і правди. Тому для мене особлива приємність, що Джордж може бути з нами на початку початку мого служіння”, - так представив архиєпископ промовця.
Той, однак більше зосередився не на історії героїчного свідчення, а на дарах, які греко-католики можуть привнести для добра всієї Церкви. Зокрема, професор Вайґель, який крім інших нагород і відзначень, є також почесним доктором Українського католицького університету у Львові, виокремив шість дарів: богопочитання, іконографії, обожествлення, навернення культури, усвідомлення троїчності Бога (дар Святого Духа) та життя спадщиною святих отців.
Він також виокремив кілька викликів для Філадельфійської Архиєпархії, яку очолить владика Борис Ґудзяк. Вони, на його думку, не відрізняються від викликів, що їх переживає Католицька Церква в США загалом, а саме, дехристиянізація культури. В сучасній культурі все важче зберігати і передавати віру батьків.
“Ідеї католицької віри, що отримала у спадок, через ДНК, вже не існує. Тепер католицьку віру - на сході чи на заході - обиратимуть і прийматимуть вільно, а не успадковуватимуть. А таку віру можна прийняти, якщо її пропонують”, - метафорично пояснив він.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/catholics/ugcc/76041/