18
"Українська правда", 22 листопада 2018
Фото Миколи Лазаренка
"Чекати залишилося всього кілька тижнів", – приблизно так відповідали УП на запитання, коли ж в Україні з’явиться автокефальна Церква, люди, наближені до цього процесу.
Томосу, омріяного багатьма, чекати схоже ще менше. За даними "Української правди", відлік у цьому питанні пішов на дні.
За останні півроку саме слово "томос" зі спеціалізованої релігійної сфери проникло у свідомість вірян навіть найбільш віддалених куточків України, та навіть тепер лишилася маса нез’ясованих моментів.
Найперший із них – коли Українській Церкві нарешті нададуть автокефалію?
Поки церковники та політики на київських і стамбульських пагорбах узгоджують тексти документів, порядки і процедури, "Українська правда" вирішила з’ясувати подробиці цього процесу та розібратися з останніми запитаннями, які досі лишалися без відповіді.
Церковне життя відділене від політичного. Однак це не заважає святим отцям поводитись і діяти за законами політики.
У світі православ’я, його патріархів і єпископів прийнято пишно висловлюватись, загортаючи болючі пігулки у воістину візантійські формули. Якщо придивитися до цих формулювань, то за ними прозирають доволі зрозумілі звичайним людям речі: страх провокацій, страх зради, особисті амбіції, тощо, тощо…
В історії з автокефалією Української Церкви від самого початку було принципово вирішити проблему представництва вихідців із Московського патріархату в цій новій структурі.
Саме через потребу гарантувати їм їхнє майбутнє постало питання, що має бути першим: створення нової, об’єднаної православної Церкви в Україні чи надання цій Церкві томосу.
Іншими словами, що мало бути першим: об’єднавчий Собор чи надання томосу.
Початково планувалося спочатку надати томос, а вже потім створити Церкву. Однак під час процесу в Константинополі задумались, чи не вистачить для початку простого публічного надання гарантій, що томос буде?
Такі гарантії остаточно були озвучені на останньому за часом засіданні Синоду Константинопольського патріархату 11 жовтня.
По-хорошому, уже після цієї заяви можна було б організовувати об’єднавчий Собор. Однак, щоб зняти всякі сумніви і страхи, у Вселенського патріарха Варфоломія вирішили спершу офіційно надати томос, а тоді вже збирати українських єпископів Київського і Московського патріархатів та Автокефальної Церкви на Собор.
Рішення про надання томосу Українській Церкві формально буде рішенням Синоду Вселенського патріархату. Найближче його засідання заплановано вже на наступний тиждень – 27-29 листопада.
На тому засіданні буде призначена на грудень дата проведення об’єднавчого Собору в Україні, про що в патріарха Варфоломія заявили офіційно.
Оскільки до грудня інших засідань Синоду Константинопольського патріархату не заплановано, а томос мають надати до грудневого Собору в Києві, то найбільш імовірно, що томос Українській Церкві нададуть уже наступного тижня.
Джерела УП в навколоцерковних колах із обов’язковими застереженнями, але теж схиляються до саме такого розвитку подій.
У грудні. До останнього часу в кулуарах церковного світу "призначалось" кілька дат надання томосу і, відповідно, проведення об’єднавчого Собору. Спершу йшлося про кінець літа, згодом – про початок осені, про жовтень… Врешті готувались до Собору на 21 чи 22 листопада.
Однак навіть на останню зі згаданих дат завершити процес не встигли. Десь заважали амбіції й апетити різних переговорних груп, десь – легендарна українська неорганізованість, яка, як переконують учасники процесу, притаманна і візантійським братам.
Але, якщо говорити серйозно, то найголовнішою причиною відкладання дати надання томосу була непередбачена складність цього процесу. Адже успіх залежить від врахування інтересів мінімум п’яти, якщо рахувати і київську владу, груп впливу, кожна з яких так само неоднорідна.
Але 19 листопада резиденція патріарха Варфоломія на Фанарі поставила проміжну крапку в цій історії: об’єднавчий Собор нової Української Церкви відбудеться в грудні.
Точну дату ще тільки мають назвати після Синоду Вселенського патріархату 27-29 листопада. Але вже можна сказати точно, що до кінця 2018 року епопея під назвою "Томос для України" має закінчитися.
Загальна логіка процесу, якщо все йтиме своїм шляхом, і не з’являться якісь форс-мажорні обставини, буде виглядати таким чином: на Синоді 27-29 листопада Українській Церкві нададуть томос. Паралельно з цим призначать спеціального екзарха Його Всесвятості, якого буде делеговано на проведення об’єднавчого Собору в Україну.
На ньому буде обраний предстоятель нової Церкви, який фізично й отримає томос із рук патріарха Варфоломія.
За даними УП, для цього очільник Української Церкви буде запрошений у Константинополь для проведення спільної служби із Вселенським патріархом, на якій томос і буде вручено.
Швидше за все, ієрархи УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП, які вирішать взяти участь у створенні помісної Церкви, зберуться в Софії Київській. Більш символічного місця годі було б і знайти.
Щоправда, є одна невелика проблема. У самому Софійському соборі зараз тривають реставраційні роботи правого від вівтаря крила храму. Чи буде комфортно єпископам і митрополитам сидіти під риштуванням, та й чи дозволить це адміністрація музею – питання.
Тому Собор, якщо вирішено буде проводити його в Софії, і якщо там не встигнуть завершити реставрацію, може розміститись у якихось інших приміщеннях цього національного заповідника.
Участь представників МП у створенні помісної Церкви – одна з умов Константинополя. Тому можна не сумніватись, що якщо Собор скличуть, то кілька єпископів УПЦ Московського патріархату там точно буде.
Це питання особливо загострилось після показового демаршу, який влаштували президенту Петру Порошенку керівники УПЦ на чолі з митрополитом Онуфрієм 13 листопада.
Тоді всі вищі церковні чини МП зібрались у Києві, але на зустріч із Порошенком не пішли, заявивши, що йти мають не вони до нього в "Український дім", а він до них у Лавру.
Врешті, на зустріч з главою держави доїхали глави лише трьох єпархій УПЦ МП. В АП тоді заявили, що це були "представники" більшого "проукраїнського крила" в Московському патріархаті.
Одразу після цієї зустрічі в цих представників почалися серйозні клопоти в їхніх єпархіях. Архієпископ Новокаховський і Генічеський Філарет мусив запевнити, що на Соборі його не буде, а митрополиту Вінницькому і Барському Симеону довелося визнати, що рішення УПЦ МП розірвати стосунки з Константинополем "обов’язкові" для всіх.
Однак не факт, що всі ці проблеми завадять їм таки стати співзасновниками нової Церкви.
Питання, хто ж очолить новостворену Українську Церкву – одне з найбільш важких у переговорному процесі.
Цілком очевидно, що предстоятелем стане котрийсь із очільників Київського патріархату. Інший варіант нереальний чисто арифметично.
Деякі російські ЗМІ писали, що очолити нову Церкву може згаданий митрополит Вінницький і Барський Симеон, якого начебто протегує сам президент Порошенко.
Навіть якщо відкинути явну конспірологічність цієї тези, то змоделювати хоч якусь ситуацію, за якої абсолютна більшість, яку на соборі матиме КП, проголосує за кандидата з іншого табору, фактично неможливо.
Інше питання – чи буде обраний керівником чинний Київський патріарх Філарет.
Речники Московського патріархату заявляли, а деякі російські ЗМІ поширювали певні "документи" – начебто підписані предстоятелями УПЦ КП Філаретом та УАПЦ Макарієм листи до Вселенського патріарха Варфоломія.
У цих листах обидва нібито відмовляються від висування своїх кандидатур на керівника новостворюваної Церкви.
Підтвердити достовірність цих "документів" наразі неможливо. Як і спростувати. Ні київські, ні константинопольські отці нічого конкретного з цього приводу не сказали.
Однак, за даними УП, варіант, що нову Церкву очолить не патріарх Філарет, під час переговорів насправді розглядали.
Якщо таке станеться, то найбільш імовірним предстоятелем самостійної Церкви джерела УП вважають нинішнього патріаршого намісника, а фактично праву руку Філарета, митрополита Епіфанія.
Хоча його кандидатура, якщо і розглядатиметься, то буде не єдиною. Адже в КП є кілька інших впливових і авторитетних владик, як, наприклад, митрополит Луцький і Волинський Михаїл.
Чи дійде до того, що Філарет, за прикладом біблійного Мойсея, не увійде в обітовану землю, до якої тяжко і довго вів своїх людей, вирішить, швидше за все, він сам.
Поки ж патріарх лише заявив, що за будь-яких умов продовжить служіння на благо об’єднання церков та визнання новоствореної Церкви.
Щодо висування його кандидатури Філарет двозначно заявив, що офіційно повідомить це Собору, "обґрунтувавши перед ним своє бачення і рішення та очікуючи від нього підтримки цієї позиції".
Врешті, чекати відповіді на питання, у чому полягає ця позиція, залишилося зовсім недовго.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/73637/
