12
Суботній ранок для православного українця почався несподівано: у мережі Facebook швидко поширювалося та жваво обговорювалося звернення митрополита Віссаріона (Стретовича), у якому він закликав приєднатися до Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні.
Минуло небагато часу, і об 11.00 натомість з’явилася Заява очільника єпархії про те, що він до цього «послання» немає ніякого відношення, звинувативши у цинізмі «ворогів Канонічної УПЦ».
Здавалося б, нічого особливого. Хтось зламав сайт єпархії, написав провокаційний матеріал, який потім, звісно, прибрали. Однак є велика вірогідність того, що усе це відбулося не настільки банально, як це здається на перший погляд.
Для початку розглянемо сам текст цього документу (орфографія й пунктуація збережені):
|
ПОСЛАННЯ МИТРОПОЛИТА ОВРУЦЬКОГО І КОРОСТЕНСЬКОГО ВІССАРІОНА БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ЧЕСНОМУ ІНОЧЕСТВУ І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ Дорогі браття і сестри! Христос Воскрес! Події, що відбуваються в Україні мають беззаперечно історичне значення не тільки для сучасних, а й для майбутніх поколінь українців. Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій і Константинопольська Матір-Церква заявили про початок процедур для надання автокефалії Православній Церкві в Україні. Це реальний шанс відновити Українську Православну Церкву, втрачену у другій половині XVII століття. Саме сьогодні і саме зараз найсприятливіший час, коли ми можемо об’єднатися заради збереження Української держави шляхом подолання конфліктів та духовного примирення, єднання у такій бажаній для всіх християн святині. Свята Церква допомагає всім людям Землі спасатися, отримувати прощення своїх гріхів та об’єднуватися на основі святої віри і любові до Бога та ближнього. Господь сказав: «Щоб усі були єдині» (Ін. 17,21). В ці радісні дні закликаємо усіх вірян з любов’ю приєднатися до створення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні, яка стане духовним спасінням для всього українського народу. Будемо молитися за утвердження Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні, творити мир у своїй душі, в сім’ї, у школі, на роботі, і Бог світу буде з нами і продовжить життя наше і життя на землі. (підпис) Митрополит Овруцький і Коростенський, Травень, 2018 рік. м.Овруч. |
Текст, як бачимо, короткий, проте цілком логічно сконструйований і завершений. Жодного натяку на прикол чи під’юджування (даремно митрополит звинувачував автора у цинізмі) – все витримано у спокійному та твердому тоні, хоча, здається, не зовсім упевненому.
Постає питання щодо автора цього допису. Як не дивно, їм може виявитися сам митрополит Віссаріон (навіщо йому було б так чинити, про це трохи згодом).
Проти цього припущення є декілька аргументів. По-перше, кидаються в очі відверті ляпи у надписуванні («всім вірним чадам" УПЦ, а не своєї єпархії) та в самому завершенні (дата без числа). Також дивним є "закликаємо усіх вірян" замість передбачуваного "закликаю духовенство та вірян єпархії". Та й формат послання надто короткий, що нетипово для цього архієрея. Слово віряни і словосполучення Бог світу – не з його лексикону.
Однак не варто поспішати з висновками. Текст міг бути виправлений іншою особою. Тим більше у ньому все ж спостерігається віссаріонівський слід. Стиль слова митрополита особливий – він просторічний зі своїми характерними притаманностями, які нелегко так просто зімітувати. Митр. Віссаріон часто користується певними словосполученнями, які видають їх авторство, навіть якщо він друкується під вигаданими іменами у мережі Facebook. Особливо ним часто вживаються прикметники святий, канонічний, та Божий, при чому як у проповідях, так і в соціальних мережах. Зокрема, останній прикметник часто фігурує у його словосполученнях Божі храми та Божі люди. Завдяки одному ролику на YouTube він прославився як представник Божого патріархату.
…Був час, коли у цій соцмережі мене особисто час від часу коментував такий собі "Сергей Демко". Звичайно, я зрозумів хто такий цей "Сергей", і написав йому одного разу у пабліку: "Митрополите Віссаріоне, не грайтеся у фейсбучні хованки: стиль Вашого письма видає Вас". Після цього "Сергей" більше не з’являвся, проте прийшов йому на зміну "Николай Аврелин". Я йому повторно: "Митрополите, не грайтеся…". Знову безслідне зникнення. Але ненадовго, адже потім з’явився "Сан Санич". "Санич", як і його попередники мав чисту сторінку (тобто, без постів та світлин). Тепер після чергового зауваження замовчав уже й «Санич».
Владика Віссаріон, певно, добре розуміє, що написаний їм текст псевдопослання його ж самого і видасть. Тому, радше за все, він і попросив довіреного ним редактора відкоригувати написане належним чином. У виправленому тексті лишилися місця, які не зазнали змін, як-от: "Свята Церква допомагає всім людям Землі спасатися, отримувати прощення своїх гріхів та об’єднуватися на основі святої віри". Тут сама побудова речення витримує стиль вл. Віссаріона; по-друге його видають ті самі "свята Церква" і "свята віра". Аналогічно й "будемо молитися… творити мир у своїй душі, в сім’ї, у школі, на роботі" - той самий стиль зі звичним для владики переліком "в сім’ї, у школі, на роботі". Можна також звернути увагу на іменник "іночество" у заголовку Послання, який постійно вживає очільник Овруцької єпархії у своїх посланнях, хоча архієреї УПЦ МП користуються здебільшого уже більш українським "чернецтво".
Однозначно стверджувати про авторство тесту, звісно, не варто. Можна цілком припускати існування талановитого "подражатєля" вісаріонівського слова, який до того ж є відмінним хакером-зломником (серед священства єпархії пішла поголоска, що таким суперменом виявився… я – отакої!). Але коефіцієнт ймовірності реальності такого хакера й письменника у одній особі близький до нуля. Більше того, деякі моменти цієї історії виявляються на користь мого припущення.
Які саме?
Текст "послання" з’являється 5 травня дуже рано (я про нього дізнався о 7.30). Через годину документ з головної сторінки сайту зникає, потім з’являється, далі знову зникає, потім знову з’являється – веб-спектакль цей тривав близько двох годин. Однак це відбувалося лише на головній сторінці – саме "послання" в іншому місті сайту залишилося чистим і неушкодженим до 10.49, відтак він зник назавжди. Притому зник "з коренем" - разом з кешем: його тепер не можна віднайти у веб-архівах.
Якщо ж так ретельно замелися сліди після видалення «послання», то, отже, ті, хто це зробив, мають хороше уявлення про структуру адміністрування сайту та добре знаються у нюансах роботи браузера. Напрошується закономірне питання: чим пояснити ці жарти із багаторазовими зникненнями та появами того цікавого документу? І чому, не дивлячись на чисельні дзвінки у єпархію та особисто її керуючому, цей документ продовжував лишатися на місце за посиланням http://ovruch.church.ua/2018/05/05/jedina-pomisna-pravoslavna-cerkva майже до 11-й годині дня (свідчу особисто, адже слідкував за цією сторінкою постійно)?
Натомість на тому самому ресурсі з’явилося інтерв’ю з митрополитом Антонієм (Паканичем), який спом'янув про "хакерську атаку" на сайті Овруцької єпархії. Керуючий справами УПЦ МП заявив про те, що текст було складено світською людиною, мотивуючи тим самим висловом "всім чадам Української Православної Церкви", про яке йшлося вище.
Що на це сказати? З тексту видно, що автор добре розуміється у тонкощах церковних справ, а цей ляпсус явно відвертий. Так само, як і дата документа без числа – схоже більше на те, що митрополит Віссаріон & Co трохи перестаралися.
Однак у будь-якому випадку він залишиться у статусі "страждальця за Церкву". Якщо Томос про надання автокефалії Церкві в Україні буде надано, владика не промине згадати це, мовляв, "я закликав до єдиної Церкви як міг, але на мене тиснули зверху – мусив зняти своє послання та написати виправдувальну заяву". Якщо все відбудеться без змін, то він залишиться "стражденним від рук ворогів канонічної УПЦ".
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/71074/
