57
"Духовна велич Львова", 11 квітня 2019
Частина фото – Оксана Бабенко , частина фото з відкритих джерел Інтернету
Неможливо зайти до собору св. Юра або вийти з колишнього домініканського костелу і не звернути увагу на почерк Йогана-Георга Пінзеля. У його скульптурах все багатство людських емоцій та неймовірно точне передання дій. Експресія, яка застигла на обличчях і краплини життя в тілах, що ніколи не були живими. Ці скульптури наче мешканці Помпеї, законсервовані лавою – вони не здатні сказати і слова, а видається, що будь-якої миті почнуть рухатися. Роботи Пінзеля – це наче львівська теракотова армія, за мертвим спокоєм якої ховається бурхливе життя. Аби переконатися у сказаному, ідемо до “храму таланту” видатного майстра. Таким місцем у Львові став колишній костел кларисок, що на вулиці Личаківській, 2.
Самсон, що перемагає лева. Годовиця
Музей сакральної барокової скульптури Йогана-Георга Пінзеля у Львові відкрили 1996 року у приміщенні колишнього костелу кларисок (вул. Личаківська, 2). Сьогодні музей є філією Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького. Приміщення колишнього костелу на той час ще Львівська картинна галерея отримала у 1945 році. Після ремонту та реставрації у ньому почали експонувати сакральні шедеври – наявні в фондах установи, а також віднайдені працівниками галереї і Борисом Возницьким під час експедицій.
Жервтвоприношення Авраама, Годовиця
Саме в такий спосіб велику кількість шедеврів Пінзеля і було зібрано у колишньому храмі, під одним дахом. І хоч робили ці сакральні скульптури не для даної святині, сам факт їхнього збереження і можливість споглядання та вивчення сьогодні, видаються грандіозними. Тим більше, враховуючи загрози, які нависали над пам’ятками. Ця історія про те, якою малою буває відстань між шедеврами світового мистецтва і звичайнісінькими дровами. Бо саме в другому стані могли опинитись роботи Пінзеля у радянський період – коли інтер’єри храмів знищували, а сакральні скульптури псували. Відтак навіть зараз на окремих роботах Пінзеля і представників його школи бачимо “шрами”.
Життєвий шлях
У Львові маємо можливість бачити найбільш довершені роботи майстра та представників його школи. Святий Юрій, статуї Лева та Атанасія з фасаду собору Юра – це чи не найкращі й найвідоміші роботи скульптора. Але знайомство з ним варто розпочинати із Городенки сучасної Івано-Франківської області. Саме там Пінзель, разом із архітектором Бернардом Меретином, творили справжні дива для (та на кошти) канівського старости Миколая Потоцького. Останній фундував у 1743 році початок будівництва костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Городенці. Той став своєрідною архітектурною перлиною того часу і Йоган Пінзель “шліфував” своїми скульптурами велич цієї святині. Точно так само, як і у випадку з його роботами у Бучачі, Ходовичах, Годовиці тощо.
Ангел з Городенки
Звичайно, що у побудованому Меретином костелі в Городенці Пінзель працював не сам. Йому допомагали львівські майстри, набрані ним особисто. Це були перші нотки формування того, що пізніше називатимуть Львівською школою скульптури. У результаті такої співпраці в фундованому Миколаєм Потоцьким костелі постали експресивні та динамічні фігури ангелів і святих. Їх було виконано для головного і бічних вівтарів храму. Мова йде про біля двадцяти одиниць скульптур, аналогів яким практично не існує. На жаль, більшу частину з них втрачено. Лише одиничні зразки вдалося зберегти. Саме їх сьогодні і можна побачити у музеї сакральної скульптури Львівської галереї мистецтв.
У творчості Йогана Пінзеля превалювала релігійна тематика, але окрім сакральних об’єктів він працював також і зі світськими. Одним із найцікавіших в плані другого є його праця для ратуші в Бучачі, для якої він робив кам’яні скульптури. Зокрема, “Геракла убиває гідру”, “Давид убиває Голіафа”, “Юпітер з орлом”, “Самсон розриває пащу лева” тощо. На жаль, до наших днів також збереглися не всі роботи.
Св. Анна. Монастириська
Дуже сумно, що попри все перераховане, ми не так вже й багато знаємо про персону самого майстра. Ні приблизної дати народження, ні точної дати смерті. Народився він у перші десятиліття XVIII століття, а помер на початку 60-х років XVIII століття. Говорять про чеське походження, але також і про польське тощо. Відтак можемо назвати лише декілька міст і ряд прізвищ, в контексті чого зазвичай згадуємо цього діяча. Попри таке “мінне поле” зі знаків запитання у біографії Пінзеля, закінчилося його життя появою одного з найцікавіших скульпторів свого часу, якого порівнюю навіть із Мікеланджело.
Львівський слід видатного майстра
У 1745 році Бернард Меретин почав робити собор св. Юрія у Львові таким, якою ми знаємо цю святиню сьогодні. Пізніше в рамках цього величного проекту отримав роботу і Йоган Георг Пінзель. У 1759, 1761 і 1766 роках він одержував немалі гроші за виконання фасаду собору Юра – кінної фігури святого Юрія, що вбиває дракона, а також архієреїв Лева та Атанасія. Завдяки цьому святиня сьогодні є енциклопедичним прикладом архітектури бароко на українських територіях. Згадки про неї можна знайти у всіх підручниках з історії України, які писалися від моменту проголошення державної незалежності.
Йогана Георга Пінзеля асоціюють із фігурами, яких ми бачимо у колишньому домініканському костелі у Львові. Правда які зі скульптур у сучасному храмі Пресвятої Євхаристії належать йому, а що є результатом зусиль учнів видатного майстра, до кінця сказати важко. Також про роботи Пінзеля у Львові згадують у контексті костелу святого Мартина, костелу тринітаріїв, щодо окремих робіт у Національному музеї тощо.
Переступивши поріг музею Пінзеля, маємо можливість побачити дерев’яних ангелів з Городенки, яких було виконано у 1752 – 1755 роках. Святу Анну з Монастириськ роботи 1761 року. Святого Фелікса з дитятком, зроблених із дерева і білого лаку 1760 років. Ну і звичайно ж одну із найбільш знаних скульптурних груп майстра – Самсон, який роздирає пащу лева / перемагає лева з Годовиці 1750-х років. Дерево, поліхромія і позолота – це основа цієї роботи. Як і наступної композиції, у якій обіграно ідею жертвоприношення Авраама. Вона також з Годовиці. Зрештою, постаті Захарії, Єлисавети, Якима, архангела Михаїла тощо.
Усі названі вище роботи мають не тільки українське, але й світове визнання серед митців і поціновувачів творчості. Так, від 21 листопада 2012 року і до 25 лютого 2013 року скульптури Йогана Георга Пінзеля можна було споглядати у “Залі Каплиці” паризького музею Лувр. Виставки робіт організовували у Праці, Варшаві, Вроцлаві, Познані, Києві тощо.
Більше дізнатися можна з наступних джерел:
Вуйцик В. Меретин і Пінзель у Городенці // Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”. – Львів: інститут “Укрзахідпроектреставрація”, 2004. – Число 14. – С. 300 – 302.
Вуйцик В. Меретин і Пінзель у Городенці // Галицька брама. – Львів: Центр Європи, 1996. – №18. – С. 6 – 7.
Гартен М. Таємниці нашого “Мікеланджело” // Поступ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://postup.brama.com/020420/59_6_1.html
Крвавич Д. Українська скульптура періоду рококо // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 1998. – Т. CCXXXVI. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. – С. 127 – 154.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/75407/
