3
"Укрінформ", 21 лютого 2018
Ви знаєте, мені здається, що вперше за останні десь так двадцять років сучасні християни отримали всі відповіді на запитання щодо Великого Посту. Чим старша я ставала, тим більше хотілося, щоб церква йшла шляхом змін та реформи. І ось, проглянувши публікації та нові книжки про Великий Піст, я з якоюсь тихою радістю можу сказати: православні священики вперше дали нам всі поради та роз’яснення, з урахуванням непростої сьогоднішньої ситуацій та особливостей нашого життя.
Тож, узагальнюючи та підсумовуючи, спеціально для читачів Укрінформу ми виокремили найцінніші поради та тексти для проведення Великого Посту.
Нам уперше чітко та особливо окреслили Піст (як власне і саме християнство) — дуже творча штука, і ви вільні самі створювати формат Посту. Це важко тим, хто звик до приписів та дисципліни, але це знову допомагає відкрити тобі Христа та християнство, крім того, твій власний шлях та пізнання куди цінніші, аніж просте повторення та перекладання відповідальності на священиків та написані букви.
Християнство — це не “релігія шлунку”. Під час посту їжа має бути простою. Треба менше приділяти уваги тому, що ми їмо.
Згадаємо святого Іоанна Златоустого, який проповідував про те, що вартість пісного обіду має бути меншою за вартість скоромного — а різницю, каже він, треба віддати бідним.
Це саме стосується також солодощів, серед яких можуть бути зовсім пісні за складом продуктів, але надто екзотичні та зовсім не пісні за ціною.
Варто зазначити, що в Українській православній церкві вже багато років існує тільки монастирський устав стосовно постів: він регламентує і такі речі, як повне утримання від їжі протягом першого та двох останніх днів Великого посту, вживання тільки хліба з водою, їжа не варена, без олії у певні дні тощо. Це стосується передусім ченців. Що ж до парафіяльної практики, то кожен має взяти свою міру посту, яка була б досить відчутна, але не шкодила здоров’ю.
Андрій Дудченко, священик, повний текст публікації, зокрема — як святкувати ювілеї та дні народження в Піст.
Причащайтеся, а також тримайте інформаційний та споживацький піст
У книзі “Великий Піст одвічні сенси та сучасні форми” Георгій Коваленко дає вказівник про сенс кожного тижня Посту та розповідає про всі його аспекти, а також радить, як налаштувати себе і чим замінити в піст світське дозвілля. Наприклад, у першу неділю посту, на свято торжества православ’я, коли перемогло іконовшанування, він радить сходити в музей Ханенків, де представлені найдавніші ікони ще доіконоборчого періоду. А також радить дещо скорити час сидіння у соцмережах та перегляд телепрограм) (так званий інформаційний піст) і поставити певне обмеження на власний конс’юмеризм. Тобто на якійсь час припинити шопінг, вдовольняючись тим, що маємо. Сам о. Георгій під час посту слухає в машині або псалтир, або аудіокниги.
О. Георгій також заохочує християн причащатися, і каже, що у нього на парафії під час Посту всі люди це роблять чи не кожної неділі.
Автор також каже, що Піст — час перечитати Катехизис, святих отців, сучасних богословів та спробувати відповісти на запитання, що таке православ’я.
І не забувайте про справи милосердя...
Кирило Говорун, архімандрит:
Всі без винятку релігійні традиції припускають самообмеження в їжі та інших тілесних потребах і радощах. Але одне лише дотримання посту ще не робить людину частиною Церкви. Для цього також необхідні віра, милосердя, участь у таїнствах - перш за все Євхаристії (причастя). Хоча до причастя, звичайно, можуть допустити і без посту - наприклад, якщо ви хворієте. Це питання завжди вирішується індивідуально.
* * *
Всі перелічені священики радять, що конкретно варто почитати у Великий Піст. Знаю людей, які ставлять собі нагадування на мобільні телефони, щоб не пропустити навіть коротку молитву на один рядок чи читання сторінки тексту Старого чи Нового Заповіту.
А від себе я можу порадити та побажати опинитися в ситуації, де ви зможете побути сам на сам із молитвою та церквою, скинути нетерміновий дзвінок мобілки, тицьнути на кнопку Google та знайти роз’яснення монотонним службам (з російським чи українським перекладом), увімкнути YouTube та в одну мить осягнути їхню красу, навіть коли не слухали це раніше. А потім змогти помовчати, і здобути світлу печаль. Кажуть, що саме так відбувається розмова з Богом, чи доторкання до Неба. А здобувши цей заповітний настрій — бажаю його зберегти якнайдовше. Дійти з ним до самого краю Великого Посту і потім радісно сказати — “Христос Воскрес!”. І зрозуміти, що ви — щасливі. Назавжди.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/70176/
