3Я дуже люблю журналістів і захищаю свободу думки і слова як також і своє право говорити вільно. І навіть коли доля закинула мене у подойбічний світ прес-служб або навіть маркетологів, я все одно пам’ятаю, хто я, звідки, і для чого вчилась. І безкінечно повторюю про те, як важливо будувати чесну комунікацію.
І тому тепер знову із подивом спостерігаю чергову істерію заголовків, зокремо і в українських ЗМІ, щодо цілком безневинної, та й навіть надихаючої, промови Папи Франциска на зустрічі з католицькими журналістами в Римі. І пробую зрозуміти, як слова Папи, який сказав про те, що «місія журналістів є однією з найважливіших у сучасному світі» могли перетворитись на щось типу «журналистов осуждает не только Трамп, но и Папа»?
От, до прикладу, один із таких "шедеврів":
«В этом году журналистов осуждает не только Трамп. Совершенно неожиданно Папа Римский Франциск тоже решил выразить свое мнение по поводу работы медиа. Он раскритиковал поведение журналистов, раздувающих старые скандалы и искусственно превращающих новости в сенсации. Такие действия понтифик назвал «серьезным грехом, который вредит сердцу журналиста и вредит другим».
Це єдине, що з цілої розмови Папи з італійськими журналістами зрозуміли автори цього дивного тексту на сайті Медіаняня.
Для того, щоби з'ясувати, про що насправді сказав Папа і як саме він характеризує місію журналістів, не треба дуже напрягатись, але просто відкрити джерела. Добре, що Ватикан має багатомовні медіа, і тексти доступні в тому числі українською мовою для тих, у кого не склалось з англійською чи італійською.
Зокрема, тут читаємо багато цитат із промови Папи: «Місія журналістів є однією з найважливіших у сучасному світі: вони покликані правильно інформувати, подавати версію фактів, якомога ближчу до реальності, пояснювати складні проблеми в доступний для широкої публіки спосіб, аби знання фахівців могли отримати широке розповсюдження».
Шкода, що цей абзац мої українські колеги зовсім не зауважили 🙂 А на наступний просто закрили очі: «В теперішньому часі, що характеризується поспіхом та тривожністю, тяжінням до сенсаційності та перебільшеною емотивністю, виникає нагальна потреба у вірогідній інформації, з перевіреними даними та новинами, що не спрямовані на те, щоб викликати здивування та хвилювати, а, швидше, на те, аби виховувати в читачів здоровий критичний розум, що дозволяє їм ставити належні запитання та робити обґрунтовані висновки».
І далі: «Суспільство також потребує того, щоб скрупульозно дотримуватися як права на інформацію, так і права на гідність кожної людини, задіяної в інформаційний процес, аби ніхто не зазнав шкоди за відсутності реальних і докладних доказів відповідальності». Папа закликав уникати так званих «гріхів інформації», якими є дезінформація, тобто часткова інформація, наклеп та дифамація. «Це дуже серйозні гріхи, що нищать серце журналіста та завдають шкоди людям», – цитує слова Папи Франциска Радіо Ватикану.
От, власне, і вся «сенсація». Це те, про що Ватикан говорить із року в рік - про гідність, відповідальність, повагу та свободу слова в публічному просторі. І це відбувається аж ніяк не «неожиданно». Ну, хіба для тих, хто зовсім не в темі.
От, до прикладу, цієї весни у Римі в одному із папських університетів відбудеться вже 11-й професійний семінар для церковних прес-служб, цього разу на тему «Діалог, повага та свобода вираження на публічній арені». І прекрасно, що Церква піднімає ці теми, закликаючи до більшої відповідальності і відкритішого діалогу як церковні медіа, прес-служби чи духовенство, так і світські ЗМІ. І водночас дуже шкода, коли журналістам (підкреслю - деяким!), яких розглядають як партнерів, колег, учасників діалогу, ці поняття настільки незрозумілі чи другорядні, що з усього папського повідомлення вони зуміли почути і виокремити лише «гріхи комунікації».
Я свідомо вибрала для ілюстрації найяскравіший приклад професійної сліпоти, що його демонструє зараз «Медіаняня», яка мала би хоч трохи почитати перед тим, як щось писати 🙂 Але і загальний моніторинг медіапростору показав не набагато кращий рівень обізнаності в тому, про що написали українські ЗМІ, цитуючи тези Папи. Інавіть посилаючись на Theguardian, яке, до того ж, не є першоджерелом інформації, вони не змогли точно передати месідж Папи Римського, який підносить журналістську гідність, акцентуючи на важливість їхньої місії, але не звинувачує чи тим більше засуджує нас.
Окрім «поширення фейковий новин, яке Папа назвав "тяжким гріхом"», деякі інші медійники нічого важливого не побачили в його словах. Невже їм не тьохнуло від, зокрема, заклику «подавати версію фактів, якомога ближчу до реальності, пояснювати складні проблеми в доступний для широкої публіки спосіб, аби знання фахівців могли отримати широке розповсюдження».
Невже тезу про небезпеку фейків вони так серйозно розцінюють як наступ на себе? Невже це є визнанням тих "ключових цінностей", на яких ѓрунтується їхня робота? І невже я разом з Папою і ватиканськими комунікаторами, що проголошують правду і повагу ключовими цінностями комунікації, є такими великими романтиками, яких вже не розуміє сучасний світ?
Що ж, поки мої колеги так вважатимуть, Папі завжди буде про що говорити 🙂
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/69435/
