6
"Радіо Свобода", 28 липня 2018
Гості програми «Ваша Свобода»: Андрій Юраш, директор департаменту у справах релігій та національностей міністерства культури України; Дмитро Горєвой, релігієзнавець; Андрій Десницький, російський біблеїст, філолог, публіцист.
Українські православні відзначають 1030-ліття Хрещення Русі-України. У п’ятницю в Києві хресну ходу провели представники Української православної церкви (Московського патріархату). У суботу ж інша хресна хода – за єдину помісну церкву. До Києва прибула делегація від Вселенського патріарха Варфоломія. Всі ці заходи відбуваються на тлі очікування автокефалії для української православної церкви.
Віталій Портников: Дві абсолютно протилежні за своїми задумами хресні ходи. Одна – за збереження status quo, а інша – за його, я сказав би, кардинальну зміну. А чия візія все ж таки переможе?
Андрій Юраш: Ми зараз говоримо про дві хресні ходи як виразники певних ідеологій. І ніхто не говорить про них як суто релігійне явище. Хода Московського патріархату насправді, за оцінками, зібрала від 20 до 35 тисяч віруючих. Це насправді багато. Я читав у пресі, що було 250 тисяч. Тут, мабуть, треба ставити медичний діагноз, коли в очах множиться втричі, вдесятеро, тим, хто визначає.
Ця хода йде як антитеза ідеї отримання томосу, нічого іншого в неї не вкладається. Інша хода абсолютно інша за змістом – це вияв домінуючої у суспільстві думки, щоб томос був отриманий. Делегація Вселенського патріархату спостерігає всі ці тенденції, хоче зустрітися з усіма учасниками процесу в Україні, почути думки у дуже важливий момент, коли Константинополь буде поставлений перед необхідністю нарешті поставити крапку у цій дискусії – сказати «так» або «ні».
Принциповий знак, який стосується майбутнього томосу, – принципова відмова делегації Константинопольського патріархату брати участь у заходах, які організовані 27 липня УПЦ (МП).
Президент України Петро Порошенко під час зустрічі з делегацією Вселенського патріархату, яка прибула в Україну для участі у святкових заходах з нагоди святкування 1030-річчя Хрещення України-Русі. Київ, 27 липня 2018 року
Вони (делегація Вселенського патріархату – ред.) приїхали на запрошення держави, президента, братимуть участь тільки в заходах, ініційованих і проведених державою.
Андрій Юраш, директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України
Все насправді відбувається фантастично швидко. Це ж інколи десятки років! У московському варіанті це від 1448 року до 1589 року – майже півтора століття! (Протягом згаданих 144 років самопроголошений без згоди Константинополя Московський патріархат був неканонічним у православному світі, перш ніж підкупами й погрозами домігся визнання Вселенського патріархату, а відтак і решти помісних церков – ред.) У ситуації конкретній – кілька місяців від безпосередніх переговорів президента зі Вселенським патріархом.
Ще дві церкви офіційно не повідомлені, тобто делегація Вселенського патріархату ще дві церкви не відвідала. Спеціальний такий резерв зроблений. Це Албанська церква та Чеських земель і Словаччини. Думаю, що на початку серпня будуть ці візити. На наступному синоді точно не будуть обговорені ці питання, бо обговорюватимуться підсумкові звіти – спочатку делегації, яка відвідували ці церкви, і делегації, яка зараз перебуває в Україні.
Думка народного депутата Вадима Новинського націлена на розпалювання ворожнечі. Він хоче тут конфлікту, йому потрібен прецедент. Говорив, що сам стане захищати Лавру від якихось реальних чи уявних «нападників». Що не потрібно ані державі, ані суспільству – це загострення конфліктів і суперечностей.
Настоятель Києво-Печерської лаври архієпископ УПЦ (МП) Павло (посередині) і народні депутати від «Опоблоку» Вадим Новинський (ліворуч) і Юрій Бойко (праворуч). Київ, 27 липня 2017 року
Потрібно серйозно повертатися до кількох законодавчих ініціатив, зокрема законопроекту щодо вільного волевиявлення громад у рамках визначення своєї юрисдикції (№ 4128).
– А чому так довго з цим рішенням – «так» чи «ні»? Адже навіть президент Петро Порошенко сподівався, що до цієї річниці ми отримаємо томос про надання автокефалії українській церкві.
Дмитро Горєвой: Цей процес має в собі декілька компонентів. Закінчилася стадія об’їзду делегації Вселенського патріарха інших помісних церков. На будь-якому поточному синоді Вселенської патріархії це питання може бути поставлене на обговорення. Кожного місяця збирається синод Вселенського патріархату. Ми вже на фінішній прямій. На відміну від суспільного, політичного життя, життя церкви має дещо інший хронометраж. Що громадянам здається дуже тривалим періодом, те для церкви дуже швидкі і ритмічні дії. З точки зору історії церкви, ми у дуже шаленому темпі рухаємося.
Дмитро Горєвой, релігієзнавець
Дивно взагалі чути залякування, що будуть «кровопролиття», «війна». Зараз точаться суперечки між віруючими, які не хочуть перебувати у Московському патріархаті, інші бояться перейти у Київський патріархат чи в УАПЦ, тому що вони є невизнаними. Коли нова церква буде визнана, тоді у вірян немає приводу для конфлікту. Це побоювання Новинського й інших подібних сил, що вони реально втратять єдиний працюючий аргумент, який міг провокувати якісь суперечки чи протистояння.
Не думаю, що у нас вийде така модель домінування і придушення релігійних меншин, як бачимо в Росії. У нас є потужні ще декілька акторів – УГКЦ, частково Римо-католицька церква і великий протестантський сектор.
– (Переклад) Пане Десницький, наскільки у Москві готові змиритися з можливою реальністю, що на українських землях виникне, можливо, така, яка не вбере в себе парафії УПЦ під омофором патріарха Кирила, але така ж канонічна, така ж визнана світовим православ’ям, така ж за легітимністю таїнств православна церква? Чи розуміють сьогодні в РПЦ, що це може статися?
Андрій Десницький (переклад): Ця перспектива сприймається як дуже реальна (офіційними структурами Московської патріархії – ред.). Достатньо активна була діяльність церковно-дипломатична. Абсолютно не вітається (це дуже м’яко кажучи) такий варіант розвитку подій. Це зрозуміло. Найчисельніша православна церква піде від Москви. Ось ця можлива українська канонічна структура, очевидно, вбере в себе якусь кількість вірян і парафій, зрозуміло, що не всіх, але значну кількість, які наразі належать до УПЦ (МП).
Андрій Десницький, російський біблеїст, філолог, публіцист
По-друге, виникне прецедент. Зараз московський стиль церковного управління дуже твердий, авторитарний. Не знаю, яким буде стиль життя цієї гіпотетичної нової української канонічної церкви, але чимось відрізнятиметься. Люди почнуть порівнювати – наскільки нам підходить «фірмовий стиль» Москви? І того, і іншого Чистий провулок (резиденція патріарха Кирила в Москві – ред.) ніяк не хоче.
Предстоятель РПЦ патріарх Кирило та президент Росії Володимир Путін, 11 липня 2017 року
Стосунки між патріархією і Кремлем складні, багатопланові, дуже далекі від якогось однозначного, що от Кремль використовує РПЦ як інструмент, чи патріархія використовує адміністрацію президента. Хотів би я подивитися на людину чи структуру, яка спробує це зробити!
Найголовніший важіль, який є в руках патріархії, – діяти через дипломатичне відомство Росії, включаючи в пакет домовленостей із Туреччиною і його позицію. Зрозуміло, що Константинопольський патріарх ніяк не зможе відмовити президентові Ердогану в його наполегливому проханні. Чи захоче російська дипломатія використовувати цей важіль і що вона запропонує Ердогану, що вона попросить від патріархії? Ми не знаємо, можемо лише про це здогадуватися.
Я не впевнений, що Кремль активно у це включатиметься, бо програма «русского мира» не виявилася досить успішною. Святкування 30-ліття тисячоліття дуже сильно відрізняється від 25-ліття тисячоліття, де дійсно був відчутний прояв єдності трьох «братських» слов’янських республік в оточенні всього православного світу. Більше цього вже немає. Навряд чи Кремль настільки романтичний, щоб намагатися це наздогнати за будь-яку ціну.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/72003/
