3
Днями у селі Володіївка Барського району пройшов Перший обласний історико–культурний фестиваль «Володієвецьке весілля». Влаштували його на подвір’ї біля храму Йоана Богослова. Цій дерев’яній церкві уже майже 200 років.
— Будували усім селом цю церкву, — розповідає сільський голова с. Володіївка Надія Демова. – За переказами старожилів, до будівництва храму були залучені усі. Багатші виділяли по бикові, їх продавали, а за виручені кошти купували будівельний матеріал. Хто не мав грошей чи худоби, — йшов на будівництво. Наша церква багато пережила важких часів, але слава Богу у ній зараз звучить молитва і здійснюються усі таїнства.
Причиною проведення фестивалю на території цього храму стала подія понад 100-літньої давнини. Саме у цій церкві 119 років тому вінчався перший президент УНР в екзилі Андрій Лівицький та письменниця–мемуаристка Марія Ткаченко.
Відновити старовинні традиції весілля та таїнства шлюбу вирішили організатори свята. Сценарій свята написав член Національної спілки письменників України Олександр Горобець.
— Я давно мріяв про таку реконструкцію весілля. Для мене дуже важливо було, щоб таїнство вінчання пройшло за давньою традицією, щоб музики грали, щоб усіх обрядів дотрималися. Хотів, аби усі присутні відчули отой дух радості та щастя молодят після прекрасного обряду вінчання. Написав сценарій свята і вирішили з колегами його поставити, - ділиться один із організаторів заходу Олександр Горобець.
На території біля храму поставили столи. Місце для молодят прикрасили вишитим килимом та рушниками. Поруч зробили фотозону в етностилі з барвінка, дуба та верби, а ще з велетенськими ляльками–мотанками та домотканними доріжками. Майже усі гості були у національному вбранні. На роль молодят спочатку запросили акторів, але потім від їхніх послуг відмовилися. Одна місцева пара, яка прожила у шлюбі 12 років та нині виховують 2 дітей, захотіла повінчатися на такому фестивалі.
— Сімейне життя – складна річ. Ми пройшли уже тернистий путь, а зараз уже відчули, що хочемо узаконити свій шлюб і перед Богом, — каже наречена Марина Лоян. – Ця церква для мене дуже особлива. Ми живемо в місті Бар, а моя бабуся тут проживала. І перший похід до храму був саме в цю святиню. Моя бабуня співала в церковному хорі, тому все дитинство я проводили ось в цій церкві. Саме тут я і мала обвінчатися, про інший храм мова не йшла.
— Ми вже впевнилися, що все життя проживемо разом, це було спільне рішення прийти і дати нашу обіцянку один за одного Богові, — доповнює свою дружину Сергій Лоян.
Одружувалися молодята у національному вбранні, якому понад 100 років. Його брали у Барському місцевому музеї. Чоловік був у вишиванці. Жінка – у весільному вбранні, які одягали наречені на Барщині майже століття тому. Вінок був парафіновий.
— У мене вінок на голові з парафіну, його робили точно так, як колись, — каже наречена Марина Лоян. – У нас в Барському районі є ще майстрині, які перейняли досвід своїх бабусь і вміють робити такі вінки. Ось в одної із них ми і замовили цей вінок.
Здійснити таїнство вінчання запросили вінницького протоєрея Назарія Давидовського . Тривало воно майже годину.
— Мені надзвичайно імпонує така ідея, — каже о. Назарій. – Адже це продовження наших традицій. Вони не втрачаються, а зберігаються та примножуються. Відтак зберігається генетичний код нації, духовне надбання.
Після вінчання розпочалося весілля. Усіх пригощали національними стравами: борщем, голубцями, варениками, м’ясом, пампушками, млинцями та іншими наїдками. Присутніх розважали народні музики. Такий фестиваль стане традиційним у Барському районі.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/neformat/76538/
