24
«Главком», 23 червня 2018
Чи отримає Українська церква автокефалію? Це питання з подачі президента в останні місяці хвилює не лише вірян. У цієї проблеми дуже глибокий політичний підтекст, і від її вирішення багато у чому залежать перспективи нинішньої влади. Джерела «Главкома», наближені до президента, визнають, коли навесні Порошенко підняв цю тему, були сподівання, що її вирішуватимуть місяць-півтора. Тепер такої впевненості причетні до процесу не висловлюють. Визнають: все насправді виявилось складніше, ніж уявлялось на початках. Саме тому серед експертів і церковників немає одностайності щодо того, чи наважиться Вселенський патріархат на утворення нової канонічної церкви в Україні. А суперечки навколо того, якою буде ця нова структура, хто її очолюватиме, і хто зголоситься увійти до неї, взагалі є передчасними.
Московська церква, для якої українська автокефалія рівнозначна розгромній поразці, теж не склала руки. РПЦ задіяла усі можливі і неможливі важелі, аби зупинити процес. УПЦ Московського патріархату критично відреагувала на звернення президента України і Верховної Ради до Вселенського патріарха Варфоломія 19 квітня. А напередодні, 18 квітня, відбулася зустріч глав православних церков в Україні з президентом Петром Порошенком, яку відвідав також і глава УПЦ МП митрополит Онуфрій. Під час самої зустрічі митрополит Онуфрій критичних зауважень не висловлював. Але після звернення глави держави і парламенту до Вселенського патріарха УПЦ МП виступила з офіційною заявою, у якій засуджує «втручання держави у церковні справи,» не поділяючи ініціативу влади і окремих єпископів.
Про те, як УПЦ МП протистоїть автокефалії, про внутрішній конфлікт у цій церкві та вірогідність надання Томосу «Главкому» розповів член Священного Синоду УПЦ МП, митрополит Луганський і Алчевський Митрофан.
Митрополит Луганський і Алчевський Митрофан
Вселенський патріархат невдовзі має розглянути питання надання Томосу українській церкві. Як в УПЦ МП оцінюють ймовірність цього рішення?
Наскільки це ймовірно, ми сказати не можемо. Думаю, у Константинополі сидять мудрі люди, які розуміють ситуацію в Україні, те, що у нас не подоланий розкол. Виникає питання: кому давати Томос? Українська православна церква не зверталася, не просила цього. А давати Томос Київському патріархату і Українській автокефальній православній церкві – це означає виправдовувати розкол, легалізувати його. За церковними канонами це (надати Томос названим вище церквам) неможливо.
Патріарх УПЦ КП Філарет каже про те, що серед підписантів звернення до Вселенського Патріарха Варфоломія з десяток єпископів Московської церкви. Вам відомі імена цих людей?
Я не можу коментувати його слова. Вони багато кажуть про те, чого насправді не існує, можуть говорити все, що їм заманеться. Але то не значить, що це дійсно так. Не знаю, хто ставив підписи. А якщо поставили 10, то чому решта майже 80 архієреїв не поставили? Мабуть, до них не зверталися з подібними зверненнями.
Але якщо звернення від єпископів УПЦ МП були, Вселенський Патріархат може розглянути питання надання Томосу? Адже вони представляють, як ви і наголошували, канонічну церкву. Тобто усі умови дотримані.
Справа не у кількості. Можна скільки завгодно зібрати підписів, але питання в тому, чиї це підписи? Збір підписів автоматично не виводить їх (УПЦ КП) зі стану розколу. Щодо єпископів УПЦ і їхніх підписів, то вкотре кажу, що це всього лише чутки.
Але митрополит Московської церкви в Україні Софроній в інтерв’ю «Главкому» визнав, що поставив свій підпис. За його словами, під листом є підпис і митрополита Віссаріона…
Якщо Софроній і поставив свій підпис, то він сам про це і сказав офіційно. Інші ж такі оголошення не робили. Тут можна лише здогадуватися.
Уявімо, що цей десяток єпископів УПЦ МП таки є, і вони таки поставили свої підписи під зверненням до Варфоломія. Тобто надати Томос тепер нічого не заважає? Погоджуєтеся?
Вони не можуть створити нову Автокефальну церкву, бо стануть такими самими розкольниками як і патріарх Філарет і УПЦ КП. Спочатку ці люди мають заявити про те, що вони виходять з Української православної церкви (Московського патріархату, - «Главком»), створюють іншу, потім свої підписи направляють до Константинополя. Але і за такого розкладу я сумніваюся, що він (Вселенський патріарх, - «Главком») піде на те, щоби надати Томос. У Константинополі мають прекрасно розуміти, що спочатку слід подолати розкол, а потім дарувати автокефалію. Автокефалія не може бути засобом зарадити розколу, вона може бути лише наслідком його подолання.
Архімандрит Кирил (Говорун) нещодавно заявив, що Томос нібито вже написаний. Вам щось відомо про це?
До заяв отця Кирила я ставлюся дуже скептично і з великою часткою недовіри. Якщо Томос навіть і написаний, то кому його вручатимуть? У цьому документі має бути прописане все до найдрібніших подробиць, в тому числі і те, кому саме він має вручатися. А це незрозуміло.
А як тоді розцінювати той факт, що Вселенський патріарх створив комісію з трьох митрополитів, які об'їжджають помісні церкви, діляться інформацією про наміри? Вселенський патріархат шукає шляхи вирішення питання.
Потрібно знати грецьку дипломатію, грецьку техніку вирішення питань. Вони (Вселенський патріархат - «Главком») не можуть от так просто відмовити (у автокефалії – «Главком»). Хоча якщо грати за правилами, повинні все називати своїми іменами. А грати в дипломатію, аби нікого не образити – це теж… Тут слід конкретно розділити, де правда, а де неправда.
Що ви маєте на увазі під грецькою дипломатією?
Вони не хочуть прямо називати їх (УПЦ КП – «Главком») розкольниками. Хоча вони такими є: той же Філарет (патріарх УПЦ КП – «Главком»), та ж структура, яку він очолює, ті ж автокефалісти (єпископи в тому числі з числа УПЦ МП, які є прихильниками автокефалії – «Главком»). Мовляв, ми дамо автокефалію, якщо ви об’єднаєтеся, якщо всі попросять, якщо буде єдина церква, в тому числі якщо попросить Українська православна церква Московського патріархату. Але про це вони (Вселенський патріархат – «Главком») не говорять. А починають вести якісь переговори, надсилають свої представників до помісних церков. Вони не хочуть сказати «ні» українській владі.
Ви критикуєте дії Вселенського патріархату за діалог з помісними церквами?
Ні, я не критикую. Вселенський патріарх заявив, що це питання повинно вирішуватися спільно з іншими помісними церквами. Це нормально, що вони надсилають представників для діалогу. Ці представники їздять, викладають свою позицію. Хоча, чесно кажучи, я не знаю, що це за позиція.
Днями делегація із Константинополя відвідала патріарха Грузинської православної церкви. Чи відомо вам, про що йшла мова і який результат візиту?
Ні, поки немає у мене про це інформації.
Про що свідчить нинішнє прагнення Вселенського патріархату до такого діалогу з помісними церквами?
Діалог – це правильний шлях, бо слід знати думки інших помісних церков перед тим, як ухвалювати таке важливе рішення, яке матиме значення не тільки для українського православ’я, а і для вселенського.
Яка думка на «українські» процеси у митрополитів з інших країн, з ким спілкуєтеся?
Від тих, з ким я спілкуюся у Греції, в Польщі, в інших церквах, я знаю їхнє негативне ставлення щодо цього питання, до ідеї, яку висунув президент України, Верховна Рада щодо надання Томосу. Навіть офіційно і Польська, і Елладська православні церкви не можуть одразу дати оцінку, конкретну пораду, як бути в цій ситуації. Оскільки, дійсно, це питання складне.
З регіонів України приходять сигнали про тиск на священиків і єпископів Московської церкви. Мовляв, священики мусять заповнювати якісь бланки звернень до Вселенського патріарха, щоб той не надавав Томос. Що відомо вам про такі факти, хто чинить цей тиск?
Про який тиск ви кажете, як його можуть чинити, анафемі піддати? Ні. А листи так, є, їх підписують люди, звичайні віряни. Таких більше 100 тисяч підписів уже. Це листи проти автокефалії. Уже кілька разів ми їх відвозили до Константинополя. Думаю, це має врахувати Вселенський патріархат.
У грудні 2017 року на архієрейському Соборі РПЦ була створена комісія для спілкування з Київським патріархатом, «з тими, хто відокремився від церковного спілкування» на початку 90-х років минулого століття. Ви увійшли до складу комісії. Які результати її роботи?
Ніяких результатів немає. Ми жодного разу не збиралися. Зі свого боку ми створити комісію, але спілкуватися немає з ким, оскільки Київський патріархат таку ж комісію зі свого боку не створив.
У грудні 2017 року в інтерв'ю «Главкому» ви говорили про те, що переговори з УПЦ Київського патріархату можливі лише в разі, якщо вони повернуть усі храми в Західній Україні. Повертають?
Зараз тривають суди. Вони добровільно не хочуть повертати. Однак навіть попри це ми готові до переговорів з ними. Але знову ж вони самі зі свого боку мають створити комісію для таких переговорів, проявляти добру волю до цих перемовин.
Уявімо, одного гарного дня Вселенський патріархат надасть Томос Українській церкві. Яке рішення ухвалить Синод УПЦ МП? Чи має план дій Московська церква в Україні за такого сценарію?
Я таки не розумію, як вона (Українська автокефальна церква, - «Главком») може бути створена, який механізм, в який спосіб. Єдине, що може відбутися, варіант, який мав би якесь більш-менш канонічне виправдання, це якщо Константинополь створить свою структуру в Україні. Та і тут, виникає проблема: не можна створювати дві структури на одній канонічній території. Але подібне робилося в Естонії, є досвід, греки можуть піти на це. Це по-перше. По-друге, як вони прийматимуть тих, хто висловить бажання увійти до цієї структури. До цього також є маса запитань. Ми, УПЦ (МП), категорично проти такого. Тому що це остаточно покладе край надіям на те, що православ’я в Україні буде єдиним.
Скажіть, чим погана автокефалія? Україна одна з найбільших країн Європи, тут одна з найбільших кількість вірян. Невже ми всі не заслужили мати свою церкву? Чому УПЦ МП, яка називає себе канонічною, сама не візьме ініціативу до своїх рук і не попросить Вселенського патріарха про таку ласку.
У самій автокефалії немає нічого поганого, це нормальне явище у житті церкви. Але не за тих умов і не за тих обставин, в яких сьогодні перебуває не тільки наша церква, а і все наше суспільство.
Що маєте на увазі?
А ви подивіться яка нестабільність. Що у нас після Майдану відбувається в країні!
Але ви домішуєте сюди політику, а питання суто церковне…
Так політичне життя позначається на церковному!
Але церква, і УПЦ МП зокрема, незалежна від держави. Вона могла сама ініціювати процес, хіба ні? А так видається, що саме Московська церква йде у фарватері Росії, і ставить палиці у процес об’єднання Українського православ’я.
Але як вона, церква, незалежна, якщо президент, Верховна Рада беруть на себе такі ініціативи, пишуть листи до Вселенського патріарха. Це що, нормально? Це грубе втручання! Ми прекрасно усвідомлюємо, що на сьогоднішній день у нашій УПЦ (МП) немає однакового ставлення до автокефалії. Якби у нас всі позитивно до цього ставилися, то, звичайно, що проблем не було би. А якщо у нас різні точки зору, протилежні, то нам що, вчиняти ще один розкол?
Тобто ви визнаєте, що є різні точки зору. Яке співвідношення тих, хто за, і тих, хто проти?
Я можу сказати про свою Луганську єпархію. У мене ніхто ні до якої автокефалії не піде. Я знаю настрої духівництва, я спілкувався з людьми. Та сама ситуація і в Донецькій єпархії. Тобто єпархії сходу і півдня України, а вони величезні, більшість віруючих у них не сприймає ідеї автокефалії.
Але чи можуть віряни у єпархіях на окупованих територіях вільно висловлюватися з цього приводу?
А чому не можуть? Уявіть собі, що так, люди можуть вільно висловлюватися на цю тему.
Ви часто буваєте на окупованій території. Наскільки вільно переміщуєтеся між Києвом і Луганськом?
Перепони – це лінія розмежування, блокпости. Черги потрібно вистоювати, перевірки проходити. Але проїжджаємо, нічого страшного.
З людьми спілкуєтеся на блокпостах, які настрої у них, про що розповідають?
Та майже не спілкуємося. Дехто запитує про те, з якого я патріархату. Завжди відповідаю, що УПЦ МП, я не боюся про це говорити. До речі, дуже різні люди стоять у чергах на блокпостах. Деякі дорікають тим, що чому ви згадуєте Кирила (під час проповідей – «Главком») тощо. Деякі військові навпаки, підходять і просять благословення. Це нормально.
У Луганську 13 червня за вашої участі пройшли урочистості на честь прославлення Луганській ікони Божої Матері. У хресній ході були так звані козаки, бійці незаконних збройних формувань. Вас цей факт ніяк не обходить?
Церква відкрита для усіх. Ми не можемо когось пускати, а когось ні. Я звичайно проти того, щоби вони несли усілякі свої символи, якісь прапори, транспаранти. Це не стосується хресної ходи. Але є деякі люди, які це все беруть із собою і йдуть з ними.
Просите прибрати ворожу Україні символіку, зауваження робите? Як реагують?
Звичайно, просимо прибрати. Але хто ж нас слухає? Вони нам відповідають, що ми нічого не розуміємо в політиці. З ними лаятися ніхто не буде.
Чи цікавляться українські спецслужби вашими вояжами в Луганськ, про що питають?
Звичайно, цікавляться, аякже. Але не кожного разу, звичайно, як їду. А от що питають, я не казатиму. Це не коректне з вашого боку запитання.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/71606/
