24
"Укрінформ", 20 квітня 2019
Фото Юрія Рильчука
Укрінформ з’ясовував, наскільки складно розписати лемківську писанку
Традиційно перед Великоднем громадське об’єднання «Лемкоклуб», що діє в Івано-Франківську при обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка, проводить майстер-клас із виготовлення лемківської писанки – і тоді звична тиша у бібліотеці реально пропадає. Саме в такій атмосфері – серед книжок і цього творчого гармидеру Укрінформ спробував з’ясувати, яка особливість лемківської писанки, наскільки складно її розписати і хто може опанувати цю справу.
На майстер-класі, який проводить керівник ГО «Лемкоклуб» Анна Кирпан, завжди людно. Сюди приходять діти, студенти, викладачі й просто ті, хто хоче швидко навчитись писати писанку. Анна Кирпан завчасно попереджає, на майстер-клас варто принести яйця, бажано варені, і прийти у доброму настрої, бо лише так можна створити красиві великодні атрибути. Своїх учнів майстриня просить поводитись чемно і бути охайними. Як не як, а писанки творитимуть у бібліотеці.
Насправді, зробити лемківську писанку дуже просто. Втім, аби організувати цю роботу, майстриня ретельно готується. Анна Кирпан приносить харчові барвники, оцет, електричний підігрівач та кілька свічників для того, щоб розігріти віск. Саме ним розписують яйце за допомогою звичайної шпильки. Її можна просто увіткнути в олівець – і писачок готовий.
«Техніка лемківської писанки – дуже проста. І діти, й дорослі за якихось півгодини опановують це мистецтво. Дуже легко наноситься рисунок звичайною булавкою чи шпилькою… Краса лемківської писанки – у простих елементах та в їх цікавому ритмі чи повторі. Лемківська писанка – дуже стильна. Все складається з крапок та рисок. Останні можуть бути прямі, або вигнуті дугою. Таку риску ще називають комою, це та ж крапка, лише з хвостом. Залежно від того, як їх розмістити, можна отримати будь-яке зображення, навіть філософське», – запевняє Анна Кирпан.
За її словами, цими елементами можна зобразити що завгодно: і сонце, і квіти, і блискавку та дощ, який малювали у давнину, аби накликати стихію до Великодня. Тепер цими знаками малюють і чайки, і вербові гілочки, і навіть танцюючих дівчат.
«Якщо ці елементи розташувати гармонійно, а не так, щоб де – густо, де – пусто, то писанка стає дуже красивою. Все обов’язково вийде навіть у тієї людини, яка не має особливих мистецьких здібностей», – запевняє майстриня.
Традиційні кольори лемківської писанки – червоний, оранжевий, зелений, бузковий, фіолетовий, смарагдовий, синій, голубий. Тобто, усі ті відтінки, які є у лемківському традиційному одязі. Лемківські писанки на Великдень дарували. Найдорожчим людям – найкращі. А писали їх лише на варених яйцях. І це ще одна особливість лемківських писанок.
«Писати писанки дуже старалися молоді дівчата, бо була така прикмета, що найкращі писанки пишуть ті дівчата, які будуть найкращими господинями», – зауважує Анна Кирпан.
Майстриня зізнається: такі майстер-класи вона та її рідна сестра проводять відколи Україна відновила свою Незалежність. Цікавість, каже, до них лише зростає. А самі сестри навчилися писати лемківські писанки від батька. Цікаво, що в родинах лемків писанки традиційно робили жінки, але й чоловіки зовсім не цуралися цієї справи.
«Раніше писанки робили одноколірними. Господині розписували купу яєць, які складали у кошик, де їх могло бути і 30, і 60. Писанки писали швидко, легко, але багато. Разом у кошику вони створювали розмаїття кольорів. Паску в кошик лемки не клали. Чому? Бо господиня традиційно на Великдень до церкви несла кошик, а господар – паску. І це не дивно. Адже паску пекли таку велику, що часом доводилось розбирати піч, коли вона занадто виростала. Тоді її брали у плат і несли на спині, як клунок. Такою великою була основна і святкова паска у лемків», – розповідає Анна Кирпан.
Майстриня зауважує, що на Прикарпатті лемківські писанки є менш популярними, ніж гуцульські чи космацькі, які вже стали візитками регіону. Очевидно, це пов’язано з історією лемків, які в комуністичні часи пережили переселення та операцію «Вісла». Тут варто нагадати, що лемки – це етнографічна група українців, яка походить з Лемковини — території карпатських Бескидів. Назва «лемки» походить від того, що ці люди часто у розмові використовували слово «лем», яке означає «лише». Нині на своїй історичній Лемковині зосталися здебільшого лемки Словаччини та Закарпаття. У Польщі лемківські села залишились покинутими. В Україні після етнічної чистки 1947 року лемки живуть розкидано. Кажуть, на Західній Україні немає жодного міста чи села, де не жили б лемки. В останні роки вони гуртуються, аби відродити свою культуру та традиції.
«Відколи лемків насильно виселили, багато з них почали фарбувати писанки у чорний колір, а до того писанки були лише яскравих відтінків. Чорна писанка дуже гарна, але сумна. Якщо на Поділлі вишивки і писанки мають чорні елементи, які символізують землю, то тут зовсім інша символіка», – каже майстриня і додає, що нині лемківська писанка дуже активно розвивається.
«Найбільшого свого розвитку лемківська писанка досягла у Словаччині, бо там писанкарів ніколи не ганяли міліціонери, а конкурси писанок відбувались навіть у часи соціалізму. Також не переслідували писанкарів у Польщі. В Україні довгий час це було сімейне і таємне ремесло. Приємно, що тепер у Львові щорічно проводять майстер-класи та фестивалі лемківської писанки, це дає їй розвиток», – зазначає майстриня.
Нині вона має свою методику і техніку, а ще дуже добре працює з дітьми та студентами. Останні від її майстер-класів – просто у захваті й вже після перших уроків ніколи не користуються пластиковими наклейками для великодніх яєць.
Про це розповідає доцент кафедри дизайну і теорії мистецтва Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Надія Бабій. Вона на майстер-класі вимальовує з тих самих крапок і ком дивовижних ластівок на яйці.
«Ми до Ані потрапили три роки тому. Вже пізніше я запрошувала її провести майстер-класи для студентів. Вона має свою методику. У домашніх умовах це не потребує великих затрат. Пригадую, моя колежанка привозила такі писанки з Жидачівщини, де їх писали сірниками. У Ані я побачила, що писанку можна зробити простим цвяшком. Це просто і цікаво, бо працювати писачком набагато складніше», – запевняє Надія Бабій.
«Писанка – це не дряпанка і не мальованка, створити її набагато складніше. Втім, техніку лемківської писанки можуть освоїти не лише дорослі, а й маленькі діти. Так, у нас є предмет писанкарство, ми викладаємо його навесні, коли люди беруться розписувати яєчко – символ відродження», – розповідає вчитель художньої школи Івано-Франківська Оксана Макогін.
«Знаєте, сучасні діти хочуть, аби результат роботи бачити одразу. Оця лемківська писанка їм дуже підходить. А ще вона підійде тим людям, які хочуть швидко і гарно підготуватись до Великодня», – каже майстриня і додає – навчитися писати писанку ніколи не пізно. Варто лише спробувати, а потім – фантазувати і вдосконалювати ці навички з дітьми. Так, каже, збережемо свої традиції, та й Великдень у родині буде веселішим.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/75525/
