18
Фото Руслан Халіков
В Києві 24 лютого відбулась панельна дискусія «Religion is coming: питання віри у світському кіно». Організаторами заходу виступили Misanthropic Church та Молодіжна асоціація релігієзнавців.
Відкрив зустріч культуролог Михайло Козаков, який розповів про проблему зла в серіалі «Гра престолів». Він зазначає, що світський кінематограф звертається до теми релігії часто з критичної точки зору. Однак це корисно передовсім для віруючих. Світський кінематограф ставить важливі питання, які слід прояснити передовсім для самих віруючих.
Михайло зазначає, що в серіалі «Гра престолів», на відміну від інших фентезі на кшталт «Володаря Перснів» чи «Хронік Нарнії», немає як такого хепіенду. Навіть немає чіткого поділу на добрих і злих. На думку культуролога, це виразна паралель з концепціями Жана Кальвіна про гріховність всіх людей. В «Грі престолів» є дуже повчальний момент – зло це не абстрактні мешканці за стіною, а зло в самому серці людини. Зло поряд, а тому від нього не можна сховатися десь, як в дитячому «домику», йому треба протистояти, з ним треба боротись.
Доповідь про фундаменталізм в кіно представив релігієзнавець Дмитро Горєвой. Він зазначив, що фундаменталізм виник в XIX ст. в протестантському середовищі в США та був своєрідною відповіддю модерну. На його думку, найяскравішим прикладом релігійного фундаменталізму є російський фільм «Учень». І хоча поведінка головного героя не характерна для православної культури, але представляє собою «рафінований» взірець фундаменталізму. А ось серіал «Молодий Папа» більше схожий якраз на реальний фундаменталізм. Герой Джужа Лоу має «лоскутне» світосприйняття – потроху з різних напрямків – що більше схоже на реальну людину.
Дмитро вважає, що такі стрічки є корисними, адже гіперболізуючи фундаменталістські погляди і доводячи їх до логічного кінця, можна показати всю їхню безперспективність, а останнє може змусити фундаменталістів дещо скоригувати свої погляди і бути більш податливими в діалозі з іншими, менш радикальними, віруючими.
Питання віри після Апокаліпсису в серіалі Leftovers підняла релігієзнавець Ірина Каплан. Відповідно до сюжету, 14 жовтня невідомо якого року 2% населення Землі (бл. 140 мл) зникає. Далі розповідь йде про тих, хто залишився. В основу сюжету покладено ідею, яка розповсюджена в протестантських колах, про схоплення церкви. Це коли перед кінцем світу частина людей буде забрана на небо. Особливо поширена ця концепція у американських євангеліків та харизматів.
Проте в середовищі тих, хто лишився, теж немає однодумства. Хтось вважає, що дійсно було схоплення. Інші – ні. Наприклад, священик єпископальної церкви всіляко вишукує різні гріхи, тих хто був забраний на небо, щоби довести, що це ще не схоплення, а отже і не кінець світу. Ті, хто вірить – навпаки намагаються жити як перші християни. Їх відрізняє особлива нетерпимість до гріха, вони готові за окремі провини побити камінням – так, як це було в давнину.
Публіцист Олексій Гордєєв розповів про проблему зла в фільмах про Бетмена та Джеймса Бонда. Взагалі релігія як феномен в Бондіані майже відсутня. Агент 007 не любить, коли релігія втручається в його життя. Саме так він реагує, коли його коханка – одружена католичка – застеляє йому ліжко в іншій кімнаті. Однак цікавою в цій серії фільмів є еволюція зла. В перших фільмах воно (зло) просте, його легко ідентифікувати. Однак в міру того, як світ складнішає – дорослішає і Бонд. В останніх фільмах зло складніше виявити і воно ховається поряд. Разом з тим і 007 постає перед значно тяжчими моральними дилемами.
Дещо схожа ситуація спостерігається і в фільмах про Бетмена. Якщо на початку зло просте, його легко перемогти, то чим далі, тим зло стає більш «вишуканим». Змінюється і саме розуміння морального статусу Бетмена. Чи є він добрим, чи злим з «приємним» обличчям? В ранніх стрічках він беззаперечно добрий. А от вже в останніх фільмах Бетмен бере зло на себе, щоби люди повірили в добро. Цей мотив також присутній і в іншому фільмі «Янголи і демони» та є образом з пророцтва Ісаї про Месію, який візьме гріхи світу, щоби звільнити людей.
Президент Молодіжної асоціації релігієзнавців Руслан Халіков розповів про релігійні мотиви в серіалі «Американські боги». Ідея полягає в тому, що іммігранти, прибуваючи до США, привозять з собою своїх богів. Ба більше, це стосується не тільки політеїстів, але й християн. Останні беруть з собою національних Ісусів. Як не дивно, проте в серіалі боги смертні, і померти вони можуть, коли люди перестануть в них вірити, приносити їм жертви. Жертви –це така водночас і фізична, і символічна їжа богів, без якої вони не можуть жити. Тобто виходить, що богів живить віра, підкріплена ритуалом.
Співзасновник онлайн-журналу Misanthropic Church Микола Малуха представив власні роздуми щодо наявності християнських чеснот в серії фільмів Пила. Нацкомісія з питань суспільної моралі заборонила цей фільм, бо він пропагує жорстокість та аморальність. Хоча в фільмі «Страсті Христові» жорсткості набагато більше. Не згідний Микола і з твердженням про аморальність фільму. В стрічці «Пила» ключовий елемент – життя і якщо ти ним нехтуєш, ти не гідний ходити по землі. Головна ідея – треба цінувати та берегти життя. Друга важлива ідея – не уникнення відплати за гріхи. «Що це, як не настанова апостола Павла з послання до Галатів. "Що посіє людина те і пожне"?» - риторично запитує Микола. Важливий урок, який дає фільм – розплата за злочин обов’язково настане, навіть якщо жертва кривдника вже давно померла.
Людина щодня робить вибір між добром і злом. Результат такого вибору або наближає, або віддаляє від Бога. Коли людина пізнає смерть, вона починає цінувати життя. «Пила» змушує людей берегти взаємовідносини між собою. Примітно, що кожна частина серії «Пила» має центральною темою якусь християнську чесноту і пропагує її дотримуватись – інакше буде зле.
***
Загалом сучасний кінематограф набагато глибше пронизаний релігійними мотивами, ніж здається на перший погляд. Просто іноді треба заглянути трохи глибше, ніж основна сюжетна лінія. Водночас стрічки можуть ставити непрості питання, які самим віруючим було би корисно прояснити. А отже не потрібно відразу навішувати певні ярлики та кліше на картини, тільки тому, що там не суцільне благочестя.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/reportage/70228/
