12
Учасники Архиєрейського Собору 1992 року докладали зусиль, щоб домогтися більшої автономії від Москви, проте здобути повну незалежність Українській православній церкві так і не вдалося, сказав у коментарі виданню "ГОРДОН" перший президент України Леонід Кравчук.
Першого президента України Леоніда Кравчука не повідомили про наміри представників Української Православної Церкви провести у травні 1992 року в Харкові Архиєрейський Собор. Про це він заявив виданню "ГОРДОН", коментуючи інформацію про те, що собор тоді ухвалив звернення до президента країни.
"УПЦ (Московського Патріархату) вирішила провести Собор у Харкові, вибрати настоятеля й офіційно задокументувати факт наявності в Україні УПЦ (МП). До мене вони не зверталися, провівши його в напівзакритому нелегітимному форматі. Мені зателефонував представник президента і доповів, що "незаконно зібраний Собор" обрав настоятелем Володимира (Сабодана). Президента України мають повідомляти про таку подію. Тоді я їм сказав, що не втручаюся у справи Церкви, і якщо Собор зібрався в напівлегальному форматі, та ще й без мого відома, я ніколи не буду з ними зустрічатися. Мовляв, якщо ви хочете законного затвердження УПЦ (МП) в Україні – проведіть у Києві відкритий Собор, дотримуючись усіх норм законодавства. І вони прислухалися до того, що я сказав, зібравши собор у Києво-Печерській лаврі", – зазначив Кравчук.
Він уважає неправильною ситуацію, коли в Україні діє відразу три православні Церкви.
"Після цього я зустрівся з Володимиром в Адміністрації Президента. Я йому сказав, що громадяни України мають самі вирішувати, яку Церкву відвідувати. А до всіх вірян я ставлюся однаково – хай до якої Церкви вони ходять. Ми з ним спілкувалися і після того, як я перестав бути президентом. Важливою темою в нас було об'єднання українських церков. Якби у нас була одна православна Церква, жодних проблем з автокефалією б не виникло. Але Московський Патріархат проти цього об'єднання. Згідно з кремлівською політикою, є так званий "русский мир", куди вони зараховують і Україну. Але якщо Церква українська, то як вона може бути Московського Патріархату? Це комедія. У нас зараз три православні Церкви – це ненормально", – підкреслив екс-президент.
За його словами, автономія УПЦ (МП) від Москви – це лише незначне розширення їхніх повноважень.
"Ми завжди хотіли об'єднати православні Церкви в Україні, цей процес не припинявся. Але проти постійно виступала Москва. Вони всіляко цьому перешкоджали. Після собору 1992 року ті, хто там був присутній, докладали зусиль, щоб добитися більшої самостійності, автономії. Однак автономія або автокефалія – це різні речі. Так, протягом цього часу митрополити УПЦ МП домоглися ширших повноважень і прав. Але це не автокефалія – вони все одно залишаються залежними від Москви. Ця автономія – якась половинчаста незалежність. Але, як відомо, не можна бути наполовину вагітною", – резюмував Кравчук.
У травні 1992 року відбувся Харківський Архиєрейський Собор Української Православної Церкви, за підсумками якого ухвалили звернення до тодішнього президента України Леоніда Кравчука. Скан документа надав митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський УПЦ (МП) Олександр Драбинко.
"Ми завіряємо вас, що будемо і далі законним шляхом відстоювати повну незалежність і самостійність УПЦ, а також створювати необхідну матеріальну базу для плідної діяльності і розквіту УПЦ у нових умовах її життя – незалежній нашій Українській державі", – ідеться у зверненні.
Документ підписав, зокрема, нинішній настоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Онуфрій, який на той момент був єпископом Чернівецьким і Буковинським.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/71124/
