6
У Львові 26-27 жовтня відбувся Конгрес молодих дослідників релігії. Це вже четвертий подібний захід в Україні. Попередні проходили в Києві (2014), Чернівцях (2015) та Луцьку (2016). Цьогорічний захід виявився рекордним за цілою низкою показників. Почнемо з того, що нинішній конгрес мав найбільшу кількість організаторів: це традиційно Молодіжна асоціація релігієзнавців, а також низка львівських установ – ЛНУ ім. Франка, Інститут релігії і суспільства УКУ, Музей історії релігії, меморіальний музей Франка у Львові та Центр міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас».
Програма конгресу була вкрай насиченою – це чотири пленарні секції, три круглих столи, дві публічні лекції та презентація релігієзнавчих досліджень.
Першим ключовим спікером була Людмила Филипович, доктор філософських наук. Вона представляє Відділення релігієзнавства Інституту філософії Національної академії наук, а також Українську асоціацію релігієзнавців. Останні, до речі, активно підтримують молодіжні конгреси від самого початку їх проведення.
Доповідь проф. Филипович стосувалась культури релігієзнавчого дослідження. Це не про написання дисертації, не про методологію, не про любов до предмету чи наукового керівника. Науковець радше хотіла звернути увагу на проблеми буденності: як владнати конфлікти колег по цеху, як висловитись об’єктивно та не образити чиїхось поглядів, як не видавати власних переконань за істину в останній інстанції, тобто як реалізовувати культуру релігієзнавчого життя. Спікер торкнулась і болючих для науковців питань – фінансових. Держава переорієнтовується в пріоритетах фінансування і, на жаль, гуманітарії не потрапляють до цього кола. Однак з іншого боку в суспільства є відчутний запит на знання про релігію. Багато вітчизняних вчених мають що сказати публіці, проте не вміють. В цьому пані Людмила і бачить прикрий парадокс релігієзнавчого середовища України: «Ми потрібні суспільству, однак ми не навчились з ним спілкуватись».
Молодим колегам науковець порадила як бути успішним в своїй сфері. По-перше і найголовніше – це зацікавлення. Людина має жити своєю професією, в неї мають «горіти очі» пізнати щось нове. По-друге, людина має не тільки усвідомлювати себе релігієзнавцем, а ще й публічно ідентифікувати таким. Третє – працювати на престиж своє науки, творити релігієзнавче середовище в різних сферах життя соціуму. Наостанок Людмила Филипович закликала усіх учасників конгресу популяризовувати та монетизувати релігієзнавство.
Другий спікер – директор РІСУ Тарас Антошевський – виступив з лекцією «Релігієзнавство в епоху інформаційних технологій: як жити далі або я маю мрію». Основна ідея доповідача – релігія як така і релігієзнавство, що її вивчає, мають стати цікавими широкому загалу. Він навів приклад нещодавнього святкування Дня подяки в Києві, коли на центральній площі столиці зібрались сотня тисяч протестантів, проте майже світські ЗМІ загалом проігнорували цей захід. Це свідчення того, що релігійні події не завжди є цікавими для медіа. Це є великою проблемою не тільки ЗМІ, але й сучасної доби загалом – бажання не віднайти істину, а підняти рейтинг. Відтак перевага свідомо надається скандалам та шоу, на відміну від «холодного аналізу». Це впритул наближає нас до іншої проблеми – фаховості запрошених гостей на ефіри. З одного боку, експерти повинні бути дійсно фахівцями у темі, а з іншого– нам потрібні академічні, проте не «сухі» лекції в ЗМІ.
Доповідач також підняв ще одну болючу тему. Неприємною ознакою сучасного медійного суспільства є створення паралельних інформаційних реальностей. До цього вдаються як світські, так і конфесійні ЗМІ. Таким чином медіа спотворюють цінності, які вони ж самі й мали захищати. Їхня мета в тому, щоби зламати те, що є, а потім контролювати. Це є класичне «Розділяй та володарюй».
Мрія та побажання директора РІСУ релігієзнавцям, щоби останні були фаховими експертами, продукували цікавий і актуальний контент, а також працювали задля діалогу між релігійними конфесіями.
Окрім лекцій ключових спікерів учасники конгресу могли представити свої наукові доробки в рамках секцій і круглих столів. Цьогоріч зацікавлення молоді було сфокусовано на наступних темах:
Міжконфесійні відносини. В основному обговорювали тему мусульмансько-християнського діалогу в Туреччині та роль релігії в арабо-ізраїльському конфлікті. Учасники цієї секції також торкнулись проблеми пост-правди та тих викликів, що вона спричиняє для традиційних церковних інституцій.
Реформація-500. Молоді дослідники ділились думками щодо ролі Реформації в історії, впливу цього руху на розвиток Європи та появу секулярного порядку. Розмірковували над фундаменталізмом, як реакцією на секуляризацію тощо.
Новітні релігійні течії. Молодих релігієзнавців зацікавили питання нових релігій та нетрадиційних рухів. Науковці обговорювали як питання теорії, так і практики. Це проблеми розрізнення релігій та псевдо- чи квазі- релігії, дослідження феномену New Age (духовних рухів нового часу). Науковці також цікавляться і практичною стороною: як відбувається процес деконверсії (відходу від церкви чи секти), які теорії релігій фігурують у сучасних серіалах та як впливає японська демонологія на жанр аніме.
Релігія та її вивчення в Україні. В цій секції тематика виступів розділилась на два напрямки: сучасна релігійна ситуація та дослідження релігії в минулому. В першій частині аналізували сакральні простори Північного Причорномор’я (південь України) та релігійний туризм на Тернопільщині. У другій частині науковці дискутували над теоретичними питаннями дослідження релігійної обрядовості радянськими науковими атеїстами та взаємовідносинами жінки та релігії в комуністичній практиці.
В рамках конгресу також відбулось три круглі столи. Перший стосувався Вайшнавізму (напрямок в конгломераті індуїстських релігійних течій). Засідання присвятили тисячоліттю з явлення Рамануджи Ачар’ї, якого вайшнави почитають як великого філософа, мудреця та проповідника. Науковці ділились власними напрацюваннями з історії та філософії вайшнавської традиції, порівнювали цей рух із юдейським хасидизмом, розповідали про історію перекладів священних текстів традиції на українську мову тощо.
Ще один круглий стіл було присвячено творчій діяльності Івана Франка. Дослідники обговорювали релігієзнавчу спадщину Франка. Останній був не тільки талановитим письменником, а ще й популяризатором науки про релігію. Займався дослідженням контактів слов’ян з ісламським світом, знайомив українського читача з критичною релігійною літературою, обговорював разом із Михайлом Драгомановим місце і роль релігії у суспільстві.
Третій круглий стіл був присвячений Церкві і релігії в інформаційній добі. В рамках засідання В’ячеслав Агеєв представив інтернет-аналітику українських порталів, що спеціалізуються на релігії та релігієзнавстві. Наразі користувачів більше цікавить саме релігія (95%) ніж її академічне вивчення (5%). Серед профільних видань найбільшою популярністю користується портал РІСУ, який має 56% відвідувачів серед тематичних сайтів.
Тетяна Калениченко розповіла про представлення релігії у контексті суспільно-політичного конфлікту в Україні. Релігієзнавець навела приклад нещодавнього дослідження Pew Research Centre, згідно з яким українці в Центральній і Східній Європі найменше схильні вважати Росію необхідним лідером православних. Дослідник також навела прикладия, коли релігійне поєднується з національним. В суспільстві присутні антиросійські настрої, а тому із сфери політичної вони переносяться у сферу релігійної.
Власне дослідження феномену релігійного тролінгу представила Уляна Севастьянів. Вона розповіла про особливості функціонування тролів в релігійному просторі інтернету. Науковець представила власну класифікацію мемів на релігійну тематику, а також розповіла про психологічні мотиви тролів.
В рамках конгресу було також презентовано новинки релігієзнавчої друкованої продукції. Як зазначив один з організаторів Руслан Халіков, в цьому році є своєрідний рекорд, адже презентували 10 книг, тоді як минулого року лише дві. Зокрема презентували періодичні журнали «Релігієзнавчі нариси» та «Релігієзнавчі дослідження». Серед книжок: Хрестоматія з психології релігії з перекладами найновіших західних методик емпіричних досліджень, Путівник по світу карт Таро, Церква у медіа Ю. Лавриш та інші. Також було представлено проект релігієзнавчої інтернет-лабораторії, де читачів знайомитимуть з найновішими дослідженнями у сфері релігієзнавства.
Організатори планують проведення наступного конгресу восени 2018 року, на цей раз на Сході України – у місті Харкові.
Фото РІСУ та з мережі Facebook
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/reportage/68896/
