6
Вчора, 2 лютого, у центрі Києва, відбувся мітинг на захист міського культурного об'єкту, що є одним із небагатьох дійсно народних пам'ятничків Києва. Справа в тому, що у скверику, де стоїть пам'ятник герою мульфільма "Їжачку в тумані", на старому електричному стовпі, давно від'єднаному від мережі електропостачання міста, з'явилася ікона, що сповіщає про те, що на цьому самому місці ще в ХІІ столітті стояв храм Георгію Переможцю. Крім цього на стовпі з'явився і дерев'яний, оббитий бляхою, хрест. Маючи найже аналогічну історію постання на історичному місті Десятинної церкви споруди, яка виникала як капличка, а тепер іменується монастирем УПЦ (МП), активісти вирішили завчасно попередити появу тут чогось подібного.
Мітинг розпочався з виступів митців та художниців, що спробували провести його як суто мистецьку акцію. Але великий розголос про кримінальне переслідування двох архітекторів, що спробували привернути увагу громаськості до церковного МАФу біля фундаменту Десятинної церкви, дуже швидко перемістив центр уваги мітингарів від симпатичного пам'ятника їжачку до власне того самого стовпа, з якого "необережний пішохід" струсив хрест.
Позаяк власник хреста був невідомий, по факту "віднайдення власності" був викликаний наряд поліції, якого довелось чекати майже півгодини, не зважаючи на присутність на місці досить великої кількості силовиків з раціями, у формі та без неї. У висновку був складений протокол із зазначенням про невідомо кому належне майно увигляді хреста та пари маленких ікон, які "невідомі громадяни" довго відкручували від стовпа. Дійство закінчилось віднесенням хреста та ікон до Михайлівського монастиря на зберігання доти, поки не знайдеться хазяїн майна. Там його не прийняли і запропонували передати його до лаври УПЦ (МП).
В цій історії є декілька аспектів, на які захопившись протистоянням, не звертають уваги обидві сторони конфлікту.
По-перше, храм на цьому місці дійсно існував. Побудований він був за часів Київської Руси-України та зруйнований під час монгольського нашестя. Але у 1744 р. на цьому місці була побудована одноіменна церква у псевдороманському стилі, яка ніякого відношення до попередньої церкви, окрім назви, не мала. Ця будова була спробою підмінити дух древнього православ'я духом "русского міра". Саме цю церкву, а не ту, древню, було знищено більшовиками у 1935 році.
По-друге. Всі ці події відбуваються у безпосередній близькості від об'єкту ЮНЕСКО під назвою "Софія Київська", в його охоронній зоні, де нічого будуватине можна. До музею і так у ЮНЕСКО дуже багато запитань та нарікань, а будь-які нові забудови можуть призвести до виключення Софії зі списків Світового надбання ЮНЕСКО. Про це діячі обох таборів протистояння забувають, чи воліють не згадувати.
І по-третє. Сам сквер зараз є лише зовні культурним об'єктом. В центрі скверу розміщене бомбосховище із дуже промовистим залізним люком. Поряд знаходяться установи СБУ та пр кордонслужба. Зовсім не виключено, що це бомбосховище є власністю однією з цих організацій. Так що діячам, які зазихають на це місце, скоріш за все прийдеться "зустрітися" з серьозними людьми, а не з купкою "радикалів"-захисників їжачка.
І на останок. Сьогодні відбувається мітинг біля капітального МАФу коло залишків Десятинної церкви. Протистояння поглиблюється.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/reportage/69959/
