21
Вчора, 21 грудня, Священний Синод УПЦ попрацював досить активно і прийняв більше рішень (журнали №№ 25-69), ніж за увесь попередній рік (журнали №№1-24).
Як і щорічний звіт кожної організації, журнали переповнені тим, що треба було формально зробити: схвалити звіти окремих підрозділів (синодальних відділів і т. п.). Але якщо уважно в нього вчитатися, можна зауважити те, що приховується за мовою офіціозу.
Отже, розглянемо окремі рішення.
Журнал № 25:«МАЛИ МІРКУВАННЯ про Архиєрейський Собор Руської Православної Церкви, який відбувся в Москві 29 листопада — 2 грудня 2017 року.
УХВАЛИЛИ:
Подякувати Архиєрейському Собору Руської Православної Церкви від імені єпископату, духовенства, чернецтва та вірян Української Православної Церкви за особливу увагу до життя Української Православної Церкви.
Зважаючи на складну суспільно-політичну ситуацію в Україні, наголосити на важливості прийнятих рішень для Української Православної Церкви.
Висловити готовність до ведення переговорів з тими, хто перебуває поза єдністю з Українською Православною Церквою, для подолання розколу в українському Православ’ї та відновлення церковного спілкування».
Перше і головне рішення Синоду наведено повністю саме через свою важливість. По-перше, Синод УПЦ подякував Архиєрейському Собору РПЦ за обмеження автономії УПЦ, що в нинішніх умовах видається нонсенсом.
А по-друге, УПЦ висловила готовність до діалогу з УПЦ КП. Зауважте, що формулювання вкрай дипломатичне: не «готова прийняти відпалих через покаяння», а саме «вести переговори для подолання розколу в українському Православ’ї та ВІДНОВЛЕННЯ спілкування». Це свідчить, що верхівка УПЦ вказала на можливість співслужіння УПЦ і УПЦ КП. Вважаю, що це може бути підготовкою ґрунту до сценарію відновлення спілкування РПЦ та РПЦЗ, тобто через взаємне прощення, при чому, формально знаходячись під омофором Московського Патріарха, РПЦЗ користується повною автономією. При цьому зберігається розділення зон впливу РПЦ та РПЦЗ, яке існувало раніше. Звісно, об’єднання з РПЦ не могло не викликати внутрішнього протистояння в РПЦЗ, через що напередодні об’єднання РПЦЗ почала розпадатися на розкольницькі течії, а в результаті РПЦ почала поглинати РПЦЗ.
Проте в Україні американський сценарій може і не реалізуватися: УПЦ (МП) занадто потужний гравець на цьому полі. Тому, сподіваюсь, у нас ми побачимо іншу модель, коли сторони виступають на рівних.
Журнал № 26 говорить про переведення архиєпископа Ірпінського Климента (Вечері) на вакантну Ніжинську кафедру. З одного боку, це підвищення, адже із вікарного архиєрея він стає правлячим. З другого боку, його віддаляють від столиці, та, за неофіційною інформацією, усувають – поки це неостаточно – від головування Синодальним інформаційно-просвітницьким відділом. І все це – через його невдалу інформаційну політику, яка не принесла іміджу УПЦ багато користі. На випробувальний термін запросили єпископа Баришівського Віктора (Коцабу).
Журнал № 40 говорить про призначення настоятельки монастиря на Закарпатті.
Журнал № 41 – найцікавіший. За ним митр. Антоній залишає посаду ректора Київської духовної академії і семінарії, а його місце займе професор, кандидат богослов’я, архимандрит Сильвестр (Стойчев), проректор з навчально-методичної роботи, причому його обрали єпископом Білогородським, вікарієм Київської митрополії.
В журналах №№ 42-43 йдеться про позбавлення сану двох священиків, заборонених у священнослужінні.
Журналом № 44 для участі у наступному засіданні Синоду викликаються три архиєреї.
Російсько-українська війна
Журнал № 27 підкреслює роль Патріарха Московського Кирила, який звернувся до Президента Російської Федерації з проханням посприяти найшвидшій реалізації обміну військовополоненими за принципом «всіх на всіх».
Сіль журналу в наступних словах: «Висловити вдячність Його Святості, Святішому Патріарху Московському і всієї Русі Кирилу за увагу до прохань, які надходять на його адресу, від рідних та близьких українських військовополонених, а також за дієві зусилля щодо їх визволення з полону». Хоча щодо дієвих зусиль у цьому ж журналі констатується, що підлеглими Московського Патріарха «з 2014 року … було визволено з полону 15 українських військовослужбовців».
Журнал № 28 розповідає про візит в Константинополь української делегації.
Гадаю, що фото Патр. Варфоломея з нардепом Новинськім і ще кількома особами в духовному сані облетіла вже весь інтернет. Після зустрічі Новинський заявив, буцімто Вселенський Патріарх закликав українську владу не вмішуватися в церковні справи. Цікаво, що слова Святішого Варфоломея (хоча ніхто його особисто не цитує) можна вважати адресованими і безпосередньо представнику української законодавчої влади – самому Вадиму Новинському. Проте у нас візантійської мови не розуміють.
Друга цікавинка цієї зустрічі полягає в тому, що Константинопольський Патріарх у черговий раз скористався можливістю нагадати, що саме Вселенська Патріархія є Церквою-Матір’ю для УПЦ. Але ці слова (Γι’ αυτό προπέμπω την Αντιπροσωπεία από την Εκκλησία της Ουκρανίας, υπό τον αδελφόν Μητροπολίτην Αντώνιον, με τα καλύτερα αισθήματα της Μητρός Εκκλησίας … – Ось чому я прощаюся з делегацією Української Церкви під головуванням митрополита Антонія з найкращими почуттями Церкви-Матері – джерело) були «забуті» українськими делегатами, коли вони переповідали своїм прес-секретарям, про що говорилося на Фанарі.
А також зазначу, що Новінський і Ко. виїхали у Стамбул відразу після того, як у Києві представники Константинопольського Патріархату відвідали Патр. Філарета. Чи вдалося їм «врятувати ситуацію», побачимо згодом.
Журналом № 29 Синод затвердив Концепцію та Положення про наставництво в Українській Православній Церкві над дітьми, які проживають у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інших закладах цілодобового перебування дітей. Але наразі знайти, де ці документи були оприлюднені і де вони обговорювалися, неможливо.
Журнали №№ 30-35 – затвердження рапортів щодо прославлення ікон та становлення святкувань на їхню честь, про встановлення місцевого прославлення і шанування святої Пелагії Павленко (№ 35).
Журнали №№ 36-39 – благословення на утворення монастирів. Тут цікавинка міститься у формулюванні «прийняти та зареєструвати Статут». Ціль цього в наступному. УПЦ звернулася до суду з позовом до Міністерства культури, яке не реєструє зміни в статутах монастирів та єпархіальних управлінь, за якими ці самостійні юридичні особи перетворюються на структурні елементи УПЦ і втрачають самостійність. Міністерство витупає проти таких змін. А ось Синод вже наперед використовує таку формулу, яка відноситься до структурного, несамостійного елементу.
Журнали №№ 45-69 – схвалення річних звітів Управління справами, Церковного суду, Синодальних відділів. Зокрема, журнал № 53 схвалив роботу Синодального відділу УПЦ у справах пастирської опіки козацтва України та духовно-фізичного виховання молоді у 2017 році. Яка саме була робота цього відділу, розкрила в серії публікацій Тетяна Деркач.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/comments/69468/
