15
Протягом чотирьох днів, 24-27 серпня, в урочище Джублик на Іршавщині вп’ятнадцяте проходив християнський з’їзд молоді. До наметового містечка щодень під’їжджали автобуси зі Львова, Франківська, Ужгорода. Спортивні ігри, релігійні квести, християнський концерт, танцюючі ченці, співи біля вечірнього багаття, а ще – панахида та молитва на Красному полі за загиблих у війні за Батьківщину, хресна дорога за участі владики Мілана Шашіка. Усе це в поєднанні з неймовірною атмосферою радості, богобійності, які змішувалися з лісовими пахощами та співом птахів, створювало просто незабутню атмосферу.
У 2002 році двом дівчаткам, Оленці Куруц та Мар’янці Кобаль, дев’яти і десяти років, тут, у Джублику, з’явилася Богородиця. Згодом дівчата також бачили Ісуса та святого Йосипа. У грудні 2002 р Папа Іван Павло II прийняв на аудієнції делегацію з Джублика на чолі з єпископом Іваном (Маргітичем) та благословив дівчаток-візіонерок. Навесні 2003-го на одному з хрестів з’явилася кров. Місце стало паломницьким центром. Зі Львова до Джублика встановлено найдовшу у світі (300 км) Хресну дорогу. Перший її хрест є у Львові на Високому замку, 7 хрестів є у Львівській області, 7 – у Закарпатській. Кров виділялася на 11-му хресті.
Ігумен монастиря Собору Пресвятої Богородиці отець Атанасій Чийпеш зустрівся з нами на одному з ринків Мукачева напередодні, саме закуповував продукти для таборової молоді. Він давно мав на серці роботу з молоддю, служіння підростаючому поколінню.
— Ще коли я був настоятелем у монастирі в Бороняві, – розповідає він, – ми проводили такі кількаденні молодіжні табори. А коли переїхав у Джублик, то кожного року перед річницею з’явлення Пресвятої Богородиці ми організовуємо на 4 дні з’їзд молоді. Молодь – то є наше все. Ми записували з ними кілька пісенних альбомів. Зараз ті, хто 10-15 років тому були маленькими в нашому таборі, тепер тут волонтери.
Юнаки й дівчата (з Хуста, Мукачева, Ужгорода, з Тернопільської області, зі Львова, з Франківщини) приїжджають сюди із наметами, все ж інше – харчування, медичні послуги і душпастирська робота – на плечах служителів монастиря та інших духівників. Сюди приїздять у ці дні монахи й монахині з різних чинів та згромаджень, прибули сестри-служебниці з Іршави, брати-францисканці (з Тернополя), брати-василіани та інші служителі з різних міст України.
— Коли з’явилася Богородиця, то сказала, що прийшла для об’єднання всіх християн. Тому в нас немає меж, — провадить далі отець Атанасій. – Наш з’їзд міжконфесійний, міжетнічний, приїжджають і румуни, і мадяри, і словаки, і чехи, і поляки. Говорю не тільки про молодь, але і про служителів.
Тут готуються до з’їзду молоді щороку вже з січня. Тільки-но закінчилося Різдво, служителі готуються до чергової річниці об’явлення. Цього року зробили переносний іконостас, в суботу, 26 серпня владика Мілан (Шашік) провів його освячення. Водночас громада будує найбільший храм у Закарпатті – храм Пресвятої Родини у Джублику, на місці з’явлення Богородці. За словами отця Атанасія, розміри його мають бути – 50 на 50 метрів.
— Поряд із горою є невеликий котлован, і там ми натрапили на жилу з водою – там стікаються разом три джерела, і на тому місці ми побудували каплицю Гробу Господнього. Років 5 тому там впали два дерева і повалилися так, що утворили хрест. Люди почали там копати і виявили три джерела. І тепер під тим Гробом Господнім є цілий басейн джерельної води. І її настільки багато, що забезпечує водою весь з’їзд молоді. Люди набиратимуть собі її, щоби привезти додому. Тепер, на свято мучеників Макавеїв ми там освячували воду, щоб вона дійсно була цілющою, — розповідає о. Атанасій.
Вперше він почав кровоточити навесні 2003 року. Отець Атанасій нині пов’язує чудо з історією України, тому що хрест кровоточить, як відлуння на певні політичні чи соціальні події в країні. Він кровоточив за місяць до того, як група Femen на Майдані Незалежності спиляла поклінний хрест – 27 травня 5 років тому. А хрест той був привезений з Джублика у 2004 році, під час Помаранчевої революції.
— Вперше люди побачили, що з хреста тече темно-бура рідина, так сильно, що аж запах було чути, – розповідає отець. – Я спочатку й не повірив, за кілька днів сам пішов туди і на моїх очах витекла з хреста крапля крові. Я, як то побачив, то не потребував більше ні переконань, ні нічого іншого...
Так він і кровоточить час від часу, взимку з нього витікає миро. Робилися різні експертизи, і наші єпархіальні, і я запрошував львівських експертів. Є різні думки – одні кажуть, що то не кров, інші – що там є всі елементи крові, але визначити її до якоїсь групи не можуть. Бо аналогів такої крові на землі просто не існує...
— Як таке може бути?
— Не знаю... Так написали в офіційному висновку львівські експерти. Всі властивості крові, а визначити приналежність до певної групи не можуть!.. Але у Джублику ми не акцентуємо уваги на тих дивах. Хоча, звичайно, що воно приємно для нас, притягує більше людей, але ми більше надаємо уваги тому, з чим прийшла Богородиця в Джублик – вона прийшла для об’єднання всіх християн. І тому ми проводимо ці з’їзди, і кожного місяця 26-27 числа організовуємо паломництво в Джублик. Наша основна мета – то сповідь і причастя. Думаю, ні в одному храмі Закарпаття не сповідається стільки людей, як у нас. Ми не рахуємо, але бачимо потік людей.
Ось у перший день табору у таборі було вже 500 дітей і три священика сповідали їх... 5 років тому, на десяту річницю Джублика, до сповіді і причастя за чотири дні в нас приступило 25 тисяч осіб. Ми знаємо, тому що самі випікаємо просфори, ріжемо на частинки і складаємо в 3-літрові банки. І ми вже знаємо, що в одній банці 500 тих частинок. Цього разу на два дні в нас було приготовано 20 чаш, аби ми могли запричастити всіх людей.
Вже після святкування отець розповів, що загалом за ці дні до сповіді й причастя приступило рекордні 26 тисяч чоловік! З них 10 тисяч – тільки першого дня в обід, під час Хресної дороги.
Отець Атанасій сподівається, що з часом Джублик буде визнано місцем паломництва і з’яви Пресвятої Родини.
– На даний час, — каже він, — ми є офіційно в церкві місцем паломництва і молитви, але сподіваюся, що колись буде винесено декрет про визнання появи Пресвятої Родини. І кожен храм захоче мати в себе як реліквію бодай ниточку з того окровавленого бинта з одинадцятого хреста. І коли храм побудується, то однозначно його забереться до храму і біля нього стоятимуть усі ті бинти, що ми тепер збираємо. Якщо його до то часу не підточать погода і мурахи.
— Мурахи?..
— Так. Хрест 15 років стоїть посеред лісу, сухий цілком і на ньому звідкись береться кров. І на ту кров, на її запах, ідуть мурахи і вже 5 років його точать... Чим ми їх не старалися вивести – вони звідти не зникають. Ми той хрест особливо не оберігаємо, просто обгородили, щоб люди не робили якоїсь профанації чи блюзнірства. Щоб не було зневаження тої крові.
Окрема тема для розмови – зцілення людей, що приїжджають до Джублика. Волонтерка Оксана, що приїхала з отцем на закупи до Мукачева, страждала 15 років на епілепсію. «Але вже 4 роки, з тих пір, як вперше приїхала сюди, напади мої припинились. З того часу щороку я тут волонтерю». І таких випадків безліч: люди отримують зцілення від давніх хвороб, приїхавши додому з Джублика виявляють, що не потрібні більше операції та інші лікування...
На сьогодні в урочищі Джублик засновано греко-католицький монастир Собору Пресвятої Богородиці, архимандритом якого є правлячий єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії. На цьому місці побудовано літню відпустову церкву Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, два монастирі (чоловічий монастир з каплицею Серця Христового, а також жіночий з каплицею Пресвятої Родини).
Також збудовано будинок для паломників, в якому знаходиться каплиця Івана Хрестителя. Над джерелом, де з’явилася Богородиця, стоїть дерев’яна каплиця Матері Божої, а довкола цілої святині встановлено Хресну Дорогу. Кожного місяця 26-27 числа в Джублику відпустові дні, є проща, а в серпні, в річницю об’явлення, до Джублика з’їжджаються тисячі паломників з України і світу. Перед річницею Появи, в урочищі Джублик проводиться з'їзд християнської молоді, який триває з 24 по 27 серпня. В чоловічому монастирі зберігається копія чудотворної ікони Матері Божої Єрусалимської.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/kaleidoscope/68096/
