6
Ініціативна група “Першого грудня” виступила на підтримку звернення української влади з проханням до Вселенського Патріарха Варфоломія надати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні. Інтелектуали висловили сподівання щодо позитивне сприйняття звернення як особисто Патріархом, так і Синодом Константинопольського Патріархату.
У своїй заяві члени групи нагадали, що Константинопольська Церква є для України - Матір’ю-Церквою, а акт про підпорядкування Київської митрополії Москві 1686 року “є незаконною дією”.
“Ці історичні, юридичні та канонічні факти не залишають сумніву, що Православна Церква в Україні, як свого часу Православні Церкви в Албанії, Болгарії, Греції, Грузії, Польщі, Румунії й Сербії, має невід’ємне право на автокефалію – як і належить Православній Церкві незалежної європейської країни”, – зазначають автори заяви.
Ще більш важливою причиною пришвидшити процес “звільнення українського Православ’я з-під церковного диктату Москви” група вважає війну Росії проти України. Російську Православну Церкву її представники характеризують як “служницю ураженої імперськими комплексами держави, на партнера її спецслужб”.
“Розглядаємо це питання не лише як суто церковне, а й як чинник духовної безпеки та національно-державної перспективи України”, – говорять члени групи “Першого грудня”.
Заява Ініціативної групи «Першого грудня»
Ініціативна група «Першого грудня», яка утворена 2011 року у відповідь на звернення трьох українських Церков і складається з людей різних релігійних переконань і традицій, підтримує звернення Президента України та постанову Верховної Ради України з проханням до Вселенського Патріарха Варфоломія надати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні.
Сподіваємось, що цей історичний чин, будучи підтриманий Його Всесвятістю Патріархом Варфоломієм і позитивно сприйнятий на Синоді Константинопольського Патріархату напередодні відзначення 1030-ої річниці Хрещення Руси-України, стане подією особливого, епохального значення.
Адже історична памʼять українського народу свідчить, що:
- Константинопольська Церква є для Руси-України Матір’ю-Церквою;
- акт про підпорядкування Київської митрополії Москві (1686 р.) є незаконною дією; Константинопольський Патріархат не визнає Україну канонічною територією Російської Православної Церкви;
- Україна, позбавлена власної Церкви, вже сто років тому (1917–1918) підносила вустами своїх ієрархів на Соборі питання автокефалії УПЦ. Відповідний закон Директорії УНР про автокефалію був прийнятий 1919 року;
- Вселенськими Соборами встановлено правило, згідно з яким церковно-адміністративний розподіл має збігатися з державними кордонами і, відповідно, подальше унезалежнення народів, які сповідували Православʼя, вело до усамостійнення Церков цих народів.
Ці історичні, юридичні та канонічні факти не залишають сумніву, що Православна Церква в Україні, як свого часу Православні Церкви в Албанії, Болгарії, Греції, Грузії, Польщі, Румунії й Сербії, має невід’ємне право на автокефалію – як і належить Православній Церкві незалежної європейської країни.
Але є ще одна – болюча й нагальна – причина пришвидшити процес звільнення українського Православ’я з-під церковного диктату Москви.
Причина ця – війна Росії проти України, анексія Криму та безперервні дії російсько-терористичних збройних формувань на Донбасі.
Під впливом імперсько-шовіністичної ідеології деградує не тільки російська держава та російське суспільство: деградує й Російська Православна Церква, перетворюючись на служницю ураженої імперськими комплексами держави, на партнера її спецслужб.
Склалася парадоксальна ситуація: на території України діє церковна структура, фактично підпорядкована РПЦ, а дві Українські Православні Церкви (УПЦ КП та УАПЦ) вважаються «неканонічними», такими, які нібито не мають права бути самостійними, обирати канонічного Патріарха і на рівних спілкуватися із сестринськими Церквами незалежних країн.
Ініціативна група «Перше грудня» вважає цю ситуацію цілковито неприйнятною і сподівається на якнайскоріше надання Православній Церкві в Україні автокефалії.
Розглядаємо це питання не лише як суто церковне, а й як чинник духовної безпеки та національно-державної перспективи України.
Ми віримо, що нормалізація канонічного статусу й церковного життя тих православних вірян, які прагнуть відродити давні, органічні для Київської Церкви форми благочестя, позитивно вплине на духовний клімат в Україні.
Сподіваємося, що всі складні, суперечливі питання адміністративної організації релігійного життя в Україні вирішуватимуться законним шляхом, у правовому й канонічному полі суверенної Української держави.
Група звертається до громадянського суспільства із закликом підтримати зусилля Української держави і діячів УПЦ КП та УАПЦ щодо створення Української Помісної Православної Церкви.
Настав час не тільки мріяти, а й діяти.
Історія і правда на нашому боці.
В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/71026/
