3
Науковий симпозіум, присвячений життю і спадщині найбільшого історика, публіциста, збирача етнографічних матеріалів усього Василіянського Чину, а також Мукачівської єпархії другої половини ХІХ ст., мукачівського ігумена о. Анатолія Кралицького провели 11 лютого 2019 р. в Ужгороді.
Подію під назвою «На службі Богу і рідному народу» присвятили 125-річчю відходу о. Кралицького до вічності, повідомляє власкор РІСУ.
«Ми сім’я преславної України і незабутнього Запоріжжя», – наголошував о. Кралицький, пишучи про Закарпаття.
Насичена подіями біографія та діяльність цього українського діяча стали основою для вітального слова, чотирьох доповідей та дискусії під час симпозіуму.
Вітальне слово від організаторів виголосив о. Франциск Онисько з Провінції св. Миколая Василіянського Чину в Україні. Він акцентував на тому, що велика творча спадщина о. Кралицького є вдячним полем для досліджень, згадав про його зв’язки з багатьма вченими-сучасниками, як от Ізмаїлом Срезневським, Михайлом Драгомановим, вів мову про жваве зацікавлення мукачівського ігумена історією і сучасністю свого рідного українського народу, який сам він називав руським і малоруським.
Доповідь «Життєвий шлях та служіння о. Анатолія Кралицького, ЧСВВ» виголосив о. Єронім Грім, ЧСВВ – віце-ректор з навчальної частини Василіянського інституту філософсько-богословських студій ім. Йосифа Велямина Рутського (Брюховичі).
Кандидат історичних наук, доцент Ужгородського національного університету Віктор Кічера виголосив доповідь на тему «Державна мадяризація та Мукачівський осередок василіян за ігуменства о. Анатолія Кралицького, ЧСВВ». Ця доповідь спричинила дискусію, оскільки її автор твердив, що мадяризація не мала сили на Закарпатті, уникнувши аналізу значної частини джерел, зокрема періоду діяльності єпископа-мадярона Стефана Панковича та його наступника Івана Пастелія.
Цікавою і насиченою була доповідь «Духовно-виховні моменти у художній творчості о. Анатолія Кралицького, ЧСВВ», яку виголосив о. магістр Михайло Михайлець, співробітник Інституту історії Церкви Мукачівської греко-католицької єпархії. Він проаналізував повісті та оповідання мукачівського ігумена «Князь Лаборець», «Пастир в полонинах», «Казнь неба» та інші і продемонстрував, що важливою метою художньої творчості єромонаха ХІХ ст. було звернути увагу читачів на світ духовності, на морально-етичні виміри щоденного життя людей.
Останню доповідь симпозіуму на тему «Національна та релігійна ідентичність о. Анатолія Кралицького, ЧСВВ» виголосив Володимир Мороз – кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії Церкви Українського католицького університету. На основі наукових робіт, публіцистичних і художніх творів мукачівського ігумена продемонстрував його відчуття приналежності своєї і своїх земляків до українського народу, а також його переконання, що християнство Мукачівської єпархії має корені у Володимировому Хрещенні Руси-України.
Також під час симпозіуму можна було почути, що о. Кралицький, як і багато його сучасників, перебував під впливом ідеології панславізму: вірив у те, що мрія про загальнослов’янську єдність може бути втілена. Цей чернець, історик і публіцист відстоював думку, що до християнізації історичного Закарпаття св. брати Кирило і Методій чи їх учні не мають безпосереднього відношення, бо про це немає жодних джерельних свідчень. Солунських братів о. Кралицький шанував як просвітителів слов’ян загалом, але не специфічно Закарпаття.
В одній зі своїх статей о. Кралицький закликав земляків пам’ятати передусім про любов до свого руського-малоруського-українського народу, а не ставати бездумно мадярськими «патріотами». Через таку свою позицію мукачівський ігумен і дослідник в одній особі зазнавав переслідувань з боку мадярської преси, але також з боку мадяронів – тих, хто втрачав зв’язок з рідним народом і переходив до угорського табору. Саме через такі гоніння він вимушено зняв свою кандидатуру на виборах протоігумена – головного настоятеля василіянських монастирів Закарпаття (Мукачівської, Пряшівської та Самош-уйварської єпархій).
Офіційними дискутантами під час симпозіуму були доцент Ужгородського національного університету, кандидат істориних наук Юрій Данилець і директор ужгородського видавництва «Ґражда», письменник Іван Ребрик.
Організаторами симпозіуму були Провінція св. Миколая Василіянського Чину в Україні, Інститут історії Церкви Мукачівської греко-католицької єпархії, Інститут історії Церкви Українського католицького університету, Ужгородський національний університет. Показово, що симпозіум зібрав приблизно 30 учасників.
Довідка: Анатолій Кралицький народився 13 лютого 1835 р. у селі Чабини, що тепер у Словаччині і при хрещенні отримав ім’я Олександр. Його батько був учителем і дяком. Сім’я Кралицьких походить з околиць Стрия, що на Львівщині. Під впливом о. Олександра Духновича він вступив до Василіянського Чину і в 1858 р. отримав священичі свячення від пряшівського єпископа Йосифа Ґаґанця. Із 1869 і до смерті 11 лютого 1894 р. о. Кралицький був ігуменом Мукачівського василіянського монастиря св. Миколая на Чернечій Горі над Латорицею.
Упродовж понад 40 років цей єромонах написав та опублікував сотні розвідок, а також оригінальні художні твори, які найбільше друкували у часописах Львова, Ужгорода, але також у Відні, Москві. Саме Мукачівський ігумен ввів до української літератури персонаж князя Лаборця через свою повість «Князь Лаборець». Він же першим почав стійко вживати назву міста «Ужгород» замість «Унґвар». А ще монах-дослідник у своїй як науковій, так публіцистичній і художній творчості постійно писав про приналежність свою і своїх земляків-закарпатців до руського або ж малоруського, тобто українського народу.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/culture/history/74760/
