9
Спочатку буде організовано екскурсію до «вірменської каплиці» собору Святої Софії: приділ св. Антонія та Феодосія, де вірмени після зруйнування власної церкви відправляли богослужіння. У вівтарній частині приділа св. Антонія і Феодосія збереглися вірменомовні графіті, що є важливою складової давніх історичних, культурних і конфесійних зв’язків.
Після екскурсії почнеться робота наукового круглого столу «Вірмени Києва: історія стародавньої громади», в який прийматимуть участь науковці з доповідями, що висвітлюють багатовікову історію вірменської громади.
В анотації заходу зазначається:
«Вірмени у Києві відомі із стародавніх часів, з Х століття про присутність яких свідчать низька історичних свідоцтв й беззаперечних фактів. Загально відомо, що Анна Візантійська (988) за походженням була вірменкою з правлячою вірменської (македонської) династії, засновник якої Василь І ще у 876 р. у листі до вірменського царя Ашота І Багратуні вказував, що він є нащадком вірменського царського роду Аршакуні.
Дивовижними представляються давні культурно-релігійні зв’язки Вірменії і Київської держави. Так, «Життя св. Бориса і Гліба» – перших руських святих був перекладений на вірменську мову безпосередньо з давньоруської (давньоукраїнської) мови, а перекладачем був без сумніву місцевий вірменин, який добре володів давньоруською розмовною мовою, що відповідно відобразилося у вірменському варіанті. Життя руських святих увійшли до вірменської Мінеї-четьї і залишились до теперішнього часу.
Аналіз «Життя Агапіта» дає беззаперечні підстави констатувати, що у другий половині ХІ ст. у Києві вже існувала сформована вірменська колонія, а її відомі і поважні представники, серед яких були й лікарі мали доступ до великокняжих й княжих дворів. У місті вірмени користувались певною свободою.
У середньовіччі вірмени були добре проінформовані про події, що відбувались у Київський державі і про «руських», про що свідчать вірменські історичні трактати тих часів. Наприкінці ХІІ ст. вірменський католикос Григор ІV Тга у своєму посланні щодо формування антивізантійської церковної коаліції окрім римо-католиків й сирійців, також вказує Руську церкву (əruzac‘), що у свою чергу свідчить про ознайомленість із внутрішнім життя Києва, яке безпосередньо у Вірменії отримували від місцевої колонії.
Сьогодні завдяки виявленим документам, свідченням, описам, археологічним розвідкам достеменно відомо, що вірменський квартал історично розташований був на Подолі, навколо стародавньої вірменської церкви, де вірмени компактно проживали. Там їм належали будинки і лавки, також вірмени володіли млинами й садами. У Києві вірмени користувались правом самоврядування про що свідчать печатки вірменських війт міста.
Після 1660 р. колонія занепала. Відродження історії вірменської колонії відбулося наприкінці ХІХ- на початку ХХ ст. А вже у січні 1918 р. Вірменський комісаріат України підписав першу офіційну угоду з Центральною Радою України, тим самим відкривши нову сторінку тисячолітньої історії взаємозв’язків вірмен і українців».
Захід відбудеться в рамках спільного проекту НЗ «Софія Київська» та Союзу вірмен України.
