21
Вода має символічне значення у Церкві. Нею хрестять, нею кроплять, нею освячують, нею католики римського обряду, заходячи до храму, змочують пальці, щоб перехреститися. Для всього цього воду освячують, і потім часто називають її «свята вода», або просто «освячена вода».
Звичайно, не йдеться про якусь магію, про якусь чудодійну силу води, яка діє сама по собі, незалежно від віри того, хто її вживає. Навіть під час Таїнства Хрещення потрібна віра – сама вода без віри не «здібна» охрестити людину, а окроплення чогось без віри не освятить окроплену річ, натомість вчинення на собі знаку хреста без віри нічого не дасть. Про це належить пам’ятати постійно: використання води у Церкві не є магічним ритуалом, у якому вода виконує функцію «оберегу» чи «амулету», який якось «захищає» власника навіть без його відома. Несвідоме окроплення когось «свяченою водою» не освятить покропленого жодною мірою, бо християнство і магія – несумісні речі.
Вода є не просто традиційним символом у християнстві, вона постійно з’являється у Святому Письмі. Крім позитивного значення, життєдайного, вона там має теж значення негативне, руйнівне, наприклад «води потопу». Проте, позитивного значення води у Святому Письмі набагато більше, аніж руйнівного. Передусім, вода очищує: безпосередньо тіло, натомість символічно – душу, тобто є символом внутрішнього очищення, або зцілення. Так сталося з Нааманом, начальником війська, який зцілився від прокази після семикратного занурення у водах Йордану (пор. 2 Цар 5, 1-19).
Якщо у Старому Завіті вода очищувала власне передусім тіло, чи то ритуально, чи то символічно, то у Новому Завіті Христос надає воді нового значення, більш духовного і глибшого. У Кані Галилейській, підчас весілля, Він перетворює воду, призначену до ритуальних очищень, у вино (див. Йн 2, 1-12). Це було зроблене для продовження весілля, проте є і глибший сенс цього першого чуда Христа. Вино тут стає символом Духа і очищаючого Слова. Христос так і сказав до учнів перед своїми страстями: «Уже і ви чисті – словом, яким промовляв я до вас» (Йн 15, 3). Або коли говорив з Никодимом: «Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможний увійти у Царство Боже» (Йн 3, 5). Тобто, це вже не просто вода для ритуально очищення, а символ відродження для Царства Божого. Джерелом цієї води є сам Христос, що і сказав Він самарянці: «Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне» (Йн 4, 14). Ця вода – це життєдайне Слово Христа.
Вода також символізує «зодягнення у Христа». Якщо Йоан Хреститель говорив про воду «для покаяння», то вода, якою хреститиме Христос символізуватиме «Духа Святого і вогонь» (пор. Мт 3, 11). Таку властивість воді надає сам Христос. Як говорить Традиція Церкви, Христос, увійшовши до вод Йордану, щоб прийняти хрещення від Йоана, освятив ті води. Тому всяке окроплення святою водою, в тім теж під час Таїнства Хрещення, вимагає віру у Христа, у джерело освячення води.
Це не просто ритуальний жест – окроплення водою – це реальний видимий знак невидимої благодаті. Апостол Петро пише: «Вас же тепер спасає прообраз цього, тобто хрещення (досл. «занурення у воді»), позбуття не тілесної нечистоти, а прохання доброго сумління в Бога через воскресіння Ісуса Христа» (1 П 3, 21). Іншими словами, вода тепер очищує не просто тіло, але сумління, душу, і все це завдяки силі Воскреслого Христа. Про таке відродження теж говорить Апостол Павло: «…ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога» (1 Кор 6, 11). Або в іншому місці, коли поєднує значення води зі словом Христа: «Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зі словом» (Еф 5, 25-26).
Гріхи наші омиває сам Христос своєю смертю і воскресінням, і підтвердженням та якби запечатанням цього доконаного акту є обмиття водою Хрещення. Так було від самого початку у Церкві. Коли Апостол Павло навернувся і повірив у Христа, то також і охрестився водою, про що сам свідчить, передаючи слова Ананії: «Чому ж іще зволікаєш? Встань, охрестися та обмий твої гріхи, призвавши його ім’я» (Дн 22, 16). Павло вже повірив, вже навернувся, проте далі чув від служителя Церкви, що «зволікає», що ще мусить пройти видимий обряд, який видимо підтвердить його приналежність Христу. А тому хрещення водою – це не лише «символічний жест», це, згідно Писання, конечний етап видимого входження до спільноти Церкви, видимого підтвердження своєї віри у Христа, видимий знак внутрішнього відродження.
Занурення у «водах Хрещення» – це також означає «бути похованим з Христом, щоб воскреснути разом з Ним». Про це пише Апостол Павло у Посланні до Римлян: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть його хрестилися? Ми поховані з ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим 6, 3-4).
Отже, свята вода – це образ очищення і відродження у Христі та завдяки Христу, це образ отримання Його Духа, це образ смерті для світу і життя для Христа. Це реальні дійсності, а не магічні, всі вони стають ефективні і дійсно дають таке очищення і відродження, коли людина вірить у цю відновлювальну дію Христа. Вода очищує чи освячує не автоматично чи магічно, але динамічно і сакраментально, тобто «таїнственно», а цим Таїнством є Христос. «Динамічно» означає нашу живу віру у Христа, який також очищав і зціляв різними фізичними посередниками, як то дотиком, слиною, своєю одежею чи наказом омитися. Проте завжди вимагав віру в Сина Божого, віру в те, що таке зцілення Він, Христос, може дати людині. По вірі нашій ми і отримуємо освячення святою водою, а також відродження у Христі.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/69768/
