9Владика Борис (Ґудзяк), правлячий архиєрей єпархії Святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії, президент УКУ, у Києві 9 лютого 2018 року під час відкритої дискусії «ПАТРІАРХ ЙОСИФ СЛІПИЙ: БУТИ СОБОЮ!» поділився своїми спогадами про патріарха Сліпого, якого знав особисто і про те, яку роль відіграв Патріарх у духовному житті тоді ще юного Бориса.
Дискусія відбулася на завершення Ювілейного року, присвяченого 125-літтю з дня народження патріарха Йосифа Сліпого.
«Гадаю, Україна, народ щойно починають відкривати Йосифа Сліпого як певне дзеркало, через яке можна на себе подивитися. Цікаве дзеркало», – сказав єпископ Борис.
Владика розповів, що патріарх Йосиф був людиною дуже традиційного греко-католицького, галицького, селянського виховання. Якщо подивитися на траєкторію його життя, воно постійно поширювалося і поширювалося різними перспективами і досвідами.
«Таким він був для мене, – розповів єпископ, – коли я був юнаком у 70-х роках. Чому я не пішов до семінарії в Америці? Чому мені треба було долати різні труднощі в родині, у своєму середовищі, у географії, можливо, певний страх, щоб їхати до Рима? Тому що там був патріарх Йосиф. Я зрозумів, що він для мене представляв дві речі. Він був дуже мій, дуже наш, дуже в нашому народі, у нашій Церкві. Він надавав зміст, символізував мою церковну ідентичність, в якій я народився і виховувався, а водночас він був дуже універсальний…»
Як інтелектуал, він був богословом Католицької Церкви як спеціаліст із неосхоластики. Він знав мови, культури, які були традиційними високими культурами Європи. А потім його життя кинуло в Азію... Це буде цікаво, коли, можливо, збереться вся можлива інформація, з ким він спілкувався в тюрмах, на етапах...
У ньому був ріст, відзначає президент УКУ, розвиток, утвердження. Мені здається, він багато слухав і бачив. І майже завжди щось робив. І він це робив незалежно від того, чи це здавалося перспективним чи ні.
«Знаєте, – каже учень патріарха Йосифа, – дуже легко все критикувати: нікого нема, у Церкві все погано, у політиці все не так, в університеті беруть хабарі... І щодо відчаю безперспективності Йосиф Сліпий є просто дуже добрим ліком. Бо яка могла бути перспектива в сталінському таборі?! А він у 1949 році пише лист, який було знайдено лише 15 років тому, до Климентія Шептицького про розвиток України, технології, потяги, транспорт... там ще тільки бракувало слова «інтернет». Така була в нього візія».
За словами владики Бориса, патріарх Йосиф критично ставився до різних ідеологій і дуже поважав людей, які щось роблять. І сам робив. І подавав такий приклад. Створив літургійну комісію і сам перекладав тексти. За п'ять років він зробив більше ніж літургійна комісії за наступних сорок років.
«Він спілкувався з усіма: з жінкою, яка мала невпорядковане сексуальне життя, з бідаками, сліпими, з римською владою, офіцерами. І він давав надію. Я можу засвідчити, що Йосиф Сліпий і мені давав надію...» – емоційно відзначив єпископ.
«Цей Рік – це щось дуже гарне. Сподіваюся, це тільки початок і, дай Боже, щоб це тільки продовжувалося...», – підсумував президент УКУ. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/catholics/ugcc/70073/
