9
Над питанням куди поставити кому у цьому титульному реченні, дискутують нині у автокефальних Православних Церквах. Минуло майже два місяці з проведення Об'єднавчого Собору та місяць від надання Томосу Константинополем, а офіційна позиція інших Церков і досі не оприлюднена. Однак це не значить, що про настрої у середині православного світу нам нічого не відомо. Врешті решт і час, що минув, для Церкви є миттю, нехай для громадськості це і було вже давненько. Це як у черзі до клозету ‒ час сприймається по-різному в залежності від місця перебування. У цьому матеріалі ми зібрали реакцію та вислови єпископів Помісних Церков та інформацію про можливий розгляд «українського питання» їхніми керівними органами.
Найпростіше з Церквою-Матір'ю. Вселенський Патріархат не тільки активно сприяв, надав, але і першим визнав українську автокефалію. Підтвердженням цього було спільне Богослужіння 6 січня на Фанарі.
Окрім Константинополя, певні позитивні зрушення відбуваються і на Афоні, який входить до його юрисдикції. Настоятелі монастирів Ватопед та Ксенофон приїхали до Митрополита Епіфанія на інтронізацію. Це свідчить про визнання Епіфанія канонічним очільником канонічної Церкви.
Друга кафедра у православ'ї ще ніяк не визначилась стосовно ПЦУ. Хоча її очільник ‒ суддя Всесвіту (відповідно до офіційного титулу) ‒ декілька разів протягом року висловлював підтримку Митрополитові Онуфрію.
Однак православний Папа, певно сам того не знаючи, робив заяви і на підтримку нової автокефальної Церкви ‒ «з Блаженнішим Митрополитом Савою підписали один документ, що ми знаходимося разом із канонічною Православною Церквою в Україні» ‒ це цитата з офіційного сайту УПЦ (МП).
Також грецькі оглядачі зауважили, що Олександрійський Патріарх робить публічні ритуалі жести по відношенню до очільника УПЦ (МП), як до голови автокефальної Церкви. Це такий собі наочний приклад того, що Феодор вважає, що Україна повинна мати автокефалію.
Третя православна кафедра має своєю канонічною територією Ліван та охоплену війною Сирію. Протягом 2018 р. туди з візитами їздив депутат Російської Держдуми Дмитро Саблін, який потім розповідав, що Патріарх Іоанн Х засуджує українську автокефалію, проте на офіційному сайті патріархії цієї інформації не було. Залишалось вірити на слово депутату, який під прикриття Дарів Волхвів проводив перемовини про анексію Криму.
Як стало нещодавно відомо, ця Церква закликає провести Всеправославну нараду з питання надання автокефалії, однак саме ця Церква, одна з чотирьох, які проігнорували останній Всеправославний Собор, який відбувся 2016 року. Більше того, вони наголошують, що усі рішення мають прийматися консенсусом, тобто кожна Церква матиме право вето. Зрозуміло, що за таких умов майже нереально проголосити жодної автокефальної Церкви.
Оглядачі вважають Єрусалимську Церкву достатньо профанарською. Річ у тому, що ця Церква у кризових ситуаціях звертається саме до Вселенського Патріарха по допомогу. Так, у 2005 р. Патріарх Варфоломій підтримав Синод Єрусалимської Церкви у конфлікті з Патріархом Іринеєм, який пішов на покій. Теперішній Патріарх Феофіл, який так само нині має певний конфлікт із Синодом, завдячує своєю посадою саме Варфоломію.
Також, вже під час гострої стадії конфлікту між Константинополем і Москвою, Єрусалимський Патріарх попросив у першого миро та розродився купою компліментів, що свідчить про певну позицію.
З іншого боку, Феофіл фактично відмовився зустрічатись з Порошенком під час офіційного візиту останнього до Ізраїлю, прикриваючись погіршенням здоров’я. Проте вже наступного дня патріарх зустрічався з делегацією Одеської єпархії УПЦ (МП).
Загалом же у цій Церкві намагаються уникати будь-яких публічних заяв стосовно українського питання.
Московський патріархат послідовно виступає проти української автокефалії. Ця Церква розірвала євхаристійне спілкування з Фанаром через це. Більше того, окремі спікери стверджували, що треба скликати альтернативний Всеправославний Собор та засудити Константинопольського Патріарха, а також всі ті Церкви, які відмовляться це робити.
Сам же Патріарх Кирил неодноразово заявляв, що у Росії ніколи не погодяться з автокефалією України, бо саме з Києва вони отримали християнства і тому, мовляв, це їхній «духовний Єрусалим».
З боку цієї Церкви було чи не найбільше критичних заяв на рахунок української автокефалії. Така нелюбов до церковної незалежності інших пояснюється дуже просто ‒ територіальна єдність Сербської Церкви дихає на ладан. Від неї хочуть від'єднатися Чорногорська та Македонська Церкви. Публічні заяви СПЦ — це ті ж самі фантомні болі за втраченою імперією, що і в росіян.
У 2018 р. Патріарх Сербський Іриней навіть написав розлогий лист Варфоломію із критикою втручання в «українські справи». Очільник Сербської Церкви у травні минулого року став лауреатом премії російського Фонду єдності православних народів. Зазначається, що розмір винагороди становить 250 тис. долларів США. Експерти вважають це хабарем за показну антиукраїнську активність Патріарха. До речі, на черговому прийомі у Патріарха Кирила Сербський Іриней заявив, що не визнає Православну Церкву України.
В одному з нещодавніх інтерв'ю Іриней пояснив, що його Церква «ані проти греків, ані проти росіян, ані за греків, ані за росіян, а лише за дотримання канонів та багатовікового канонічного порядку». Однак, які саме канони було порушено Вселенським Патріархом при наданні ПЦУ автокефалії, Іриней не уточнив.
Проте, навіть і у цій Церкві є незгідні з такою позицією. Нещодавно аналітичний портал Cerkvarium повідомив про розкол у СПЦ через Україну. Молодий єпископ Максим (Василевич) порівняв перше отримання Томосу Сербією у XIII ст. та українську автокефалію і дійшов висновку, що якщо серби визнають та пишаються власною історією, то повинні так само вчинити і щодо України. «Можливо, Москві та деяким іншим цей крок Константинополя здається не правильним, однак, у кінцевому рахунку, це закваска глибокої єдності, яке настане вже після нас», ‒ розмірковує він.
Одна з найбільших помісних Православних Церков демонстративно утримується від публічних заяв щодо ПЦУ. Ні офіційних документів, ні приватних думок стосовно нової сестринської Церкви не чути. Однак, за інформацією ТСН (06:45 на відео) вже у лютому місяці має відбутися засідання Священного Синоду цієї Церкви, який розгляне українське питання.
Аналітики також зазначають, що Бухарест може підтримати утвердження автокефалії України на противагу Москві. Мова йде про суперечку між РПЦ та РумПЦ щодо Молдови. Бухаресту також потрібні союзники у суперечці з Москвою, тобто зараз інтереси Києва, Фанару та Бухаресту співпадають.
Цікаві метаморфози відбуваються у Грузинській Церкві. До останнього часу вона вважалась дуже проросійською. Грузини підтримали РПЦ у бойкоті Всеправославного Собору на Криті (2016), а також чимало їхніх єпископів, у тому числі і сам Патріарх, здобули освіту у Росії та підтримують з РПЦ дружні стосунки.
Однак вже після Об'єднавчого Собору стало відомо, що ГПЦ розгляне українське питання на Синоді у кінці грудня 2018, але потім вирішили почекати до Томосу.
Наприкінці січня ГПЦ опубліковала офіційну заяву, у якій засудила образи та шантаж в українському питанні, а також намагання зруйнувати єдність світового православ'я, проте не підтримала жодну зі сторін. Церковні експерти ж зауважують, що образи, шантаж на руйнування єдності здійснюється виключно Московським патріархатом, тому фактично цю заяву можна сприймати як засудження дій Москви.
На підтримку автокефалії виступили 10 єпископів з ГПЦ (повний переклік доступний на сайті Cerkvarium). Наприклад, митрополит Цілканській і Душетський Зосима (Шіошвілі) пообіцяв, що «Грузинська Церква підтримає автокефалію Української Православної Церкви». Так само єпископ Західно-Американський Савва публічно заявив, що віддасть свій голос на підтримку визнання автокефалії Православної Церкви України.
Більше того, схоже, що відносини між РПЦ та ГПЦ починають ускладнюватися. Наприкінці січня 2019 р., в інтерв'ю очільник зовнішнього церковного відділу Московського патріархату митр. Іларіон (Алфєєв) натякнув, що у разі визнання Грузинською Церквою ПЦУ, РПЦ визнає церковну Абхазію. У Грузії відповіли на цей шантаж різкою заявою і засудили будівництво подвір'я МП на російській військовій базі в окупованому Цхінвалі.
Грузини також натякнули, що підкуп місцем у Диптиху не спрацює ‒ «Той факт, що Московська патріархія ставить Грузинську Православну Церкву на шосте місце в диптиху, а Константинополь ‒ на дев'яте, не означає того, що Грузинська Православна Церква зобов'язана враховувати позицію РПЦ щодо українського питання».
Так само, як і Грузинську, проросійською вважали і Болгарську Церкву, причому з тих самих причин. Однак, після скандалу у березні 2018 р. болгари, схоже, вирішили вийти з під орбіти Москви. Причиною стало те, що Патріарх Кирил приїхав на річницю російсько-турецької війни і почав вчити болгарських президента та прем'єра історії та буквально вичитував їх за неповагу до «російського солдата». Детально про цей скандал читайте у спецматеріалі РІСУ.
Що ж до ПЦУ, то спочатку три проросійських митрополити виступили із пропозицією винести українське питання на Всеправославний Собор, однак Синод БПЦ не підтримав це рішення. Далі було створено відповідну комісію для вивчення українського кейсу.
Українське питання було у порядку денному Синоду БПЦ 25 січня 2019 р. Як повідомляла болгарська преса, Синод розділився у цьому питанні. Хитка більшість (8 з 15 у тому числі і сам Патріарх) за визнання ПЦУ, а 7 ‒ проти. Сам же Патріарх Неофіт заявив, що у незалежній державі повинна бути і автокефальна Церква. На Синоді так і не було прийнято ніякого рішення, а питання було віддано до канонічної комісії.
Ще у листопаді 2018 р., після розірвання євхаристійного спілкування між РПЦ та Константинополем, Церква Кіпру закликала уникати заяв, які погіршують ситуацію, а також повідомила, що знаходиться у спілкуванні з усіма автокефальними Церквами.
А вже у січні 2019 р. Архиєпископ Хризостом ‒ очільник цієї Церкви ‒ повідомив, що планує визнати Митрополита Епіфанія. «Настане час, коли кир Епіфаній відвідає Кіпр і буде співслужити», ‒ заявив він.
Українська автокефалія була у порядку денному Синоду Кіпрської Церкви 7 лютого. Єпископи обмінялись думками щодо цієї теми та пообіцяли винести остаточне рішення на позачерговому засіданні Синоду 18 лютого 2019 року.
Ця Церква вважається однією з найближчих до Фанару. Саме Церква Еллади ‒ єдина, хто підтримала Константинополь, та не з'явилась на Архиєрейський Собор РПЦ у 2017 році. Очікується, що Афіни одні з перших визнають ПЦУ.
Синод цієї Церкви розглянув відповідне питання вже через два дні після отримання ПЦУ Томосу і передав на розгляд Архиєрейського Собору. За інформацією видання Cerkvarium, такий собор може зібратися вже у лютому 2019 року. Грецькі єпископи готові підтримати автокефалію ПЦУ, вони навіть не будуть дискутувати потрібно це чи ні, вони визнають, бо «ми не можемо бути з росіянами», ‒ повідомляє грецький релігійний ресурс.
Маленька Церква, переважно мусульманської Албанії, дуже часто губиться на фоні інших православних гігантів. І хоча вірних цієї Церкви менше, ніж мешканців типового спального району Києва ‒ вона має рівно стільки ж прав, а саме головне, такий самий голос на всеправославній арені, як і РПЦ.
Фактично православ'я у цій країні було відновлено завдяки Константинополю на початку 90-х рр. минулого століття. Власне на Фанар ця Церква орієнтується і у міжцерковних суперечках. І це не тільки результат дружніх стосунків, але й пряма норма Томосу про автокефалію.
У травні 2018 р. Патріарх Кирил їздив до Албанії. І хоча Моспатріархія бадьоро відзвітувала про переможний характер поїздки, однак делікатно опустила неприємну заяву Архиєпископа Албанського Анастасія. Він заявив в очі Кирилу, що першість залежить не від розміру Церкви чи кількості парафіян, а від любові. Анастасій також закликав не шукати приводів до розколу, а міцно берегти єдність.
Однак Кирил не послухав цієї поради і РПЦ розірвала євхаристійне спілкування з Константинополем. Після цього Архиєпископ Анастасій надіслав ще одного листа, в якому засуджує використання Святого Причастя як інструменту війни між Церквами.
Сусідня Церква, яка вийшла з лона Київської митрополії, не дуже хотіла, щоби її Церква-Мати стала автокефальною. Протягом минулого року цим активно користувалась УПЦ (МП). Вони умовляли Митрополита Савву підтримати Митрополита Онуфрія. Варшавський архиєрей начебто надіслав відповідно листа, однак в УПЦ (МП) відмовились оприлюднувати листа, детальний розбір цього кейсу публікувала РІСУ.
Пізніше, Митрополит Савва надіслав листа Патріарху Варфоломію із закликом провести Всеправославну нараду щодо українського питання.
Однак, нещодавно Савва пішов ще далі ‒ він не вважає Епіфанія митрополитом. Очільник Польської Церкви каже, що не проти автокефалії, але все має бути за канонами, проте за якими саме канонами Савва уточнити не зміг.
Чеська Церква, схоже за все, буде підтримувати РПЦ. Ще у середині 2018 р. її очільник митрополит Ростислав фактично повторював позицію РПЦ щодо подолання розколу шляхом повернення до Церкви ‒ малося на увазі до РПЦ. Він також запевняв у підтримці УПЦ (МП) і особисто Митрополита Онуфрія.
29 січня відбулось засідання Синоду Чеської Церкви, однак матеріали було засекречено. Вже на ювілеї Патріарха Кирила митрополит Ростислав заявив, що ПЦЧЗС закликає до винесення українського питання на Всеправославний рівень.
Наразі видно, що Московський патріархат з українського питання підтримають 4 автокефальні Церкви. Три з них ‒ Антіохійська, Польська і Чеська ‒ закликають Константинополь винести «українське питання» на Всеправославний Собор, який і поховає це питання, оскільки кожна Церква матиме право вето. Відомо, що проросійські єпископи у Болгарії намагалися підтримати це питання, однак болгарський Синод це не підтримав.
Також Росію підтримує Сербська Церква. Її Патріарх навіть не розглядає можливість винесення питання автокефалії на всеправославний рівень, він проти будь-яких автокефалій, адже від нього вже відділились дві Церкви, які прагнуть визнання.
Вийшли з боку проросійського табору Грузинська та Болгарська Церкви. Швидше за все першими визнають ПЦУ грецькі Церкви ‒ Елладська та Кіпрська.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/review/74640/
