18
"Цензор.НЕТ", 5 лютого 2018
Зробили це на знак протесту проти бездіяльності влади довкола ситуації з самовільно збудованим храмом.
27 січня Шевченківський районний суд арештував Шемотюка та Горбаня на 60 діб (з альтернативою внесення застави у 2,2 мільйонів гривень кожному) за звинуваченням у спробі підпалу монастиря УПЦ МЦ. Громадськість і адвокати обурені – адже навіть прокуратура просила менший запобіжний захід. Мистецтвознавці говорять про своєрідний мистецький перформанс як акт протесту, архітектори – про те, що металеві двері не горять, а отже загрози підпалу не було, а правозахисники – що за такі дії хлопцям має світити максимум 15 діб. Водночас представники УПЦ МП заявляють про небезпеку життю людей, яку становили дії архітекторів-активістів, та про атаку на вірян. Сьогодні відбувається засідання Апеляційного суду щодо цього рішення.
Захисники культурної спадщини, державні та міські чиновники говорять про щонайменше два грубі порушення, які тягнуть на кримінальний злочин. По-перше, маємо самовільно збудований храм на пам'ятці національного значення, особливо важливій охоронній археологічній зоні, яка також є буферною зоною Заповідника "Софія Київська". За деякими даними, були пошкоджені археологічні шари аж до VIII століття. По-друге, є захоплення земельної ділянки. Розпорядник землі – Національний музей історії України. Відразу зазначають позитив – ділянка під храмом не була відчужена від загальної ділянки, якою розпоряджається Музей, і це добре.
ХРОНОЛОГІЯ СПРАВИ
Оскільки обидві сторони посилаються на різні документи, у хронології конфлікту варто заглибитися до самих початків, коли були видані документами, на які в УПЦ посилаються як на дозвіл для зведення споруд біля фундаменту Десятинної.
Передумова:
2000 рік: видане Розпорядження Президента України про відродження Десятинної Церкви. За цим документом мав бути проведений конкурс на проект відновлення храму. Саме на це рішення посилаються в УПЦ МП, говорячи про історичне право мати храм на даній ділянці. Однак це рішення було скасоване ще у вересні 2004-го іншим рішенням президента Леоніда Кучми - Розпорядження про музеєфікацію залишків Церкви Богородиці (Десятинної) в Києві. Саме його врахував суд при визнанні права власності релігійної громади на споруду. В обох рішення немає жодного слова про зведення каплички або будь-якої нової тимчасової чи капітальної споруди.
2004 рік, березень: Тодішній міністр Ю. Богуцький звернувся до Нацмузею історії України з проханням дати згоду на виділення земельної ділянки до 100 кв. м за адресою Володимирська, 2. Вже за кілька тижнів, від Музею надійшла відповідь про те, що заперечень проти зведення каплиці на території, прилеглій до Музею, немає.
Спорудження:
2006 рік: на території, що перебуває в управлінні Національного музею історії України, біля залишків Десятинної церкви без дозволу міської влади постав тимчасовий прохідний храм.
2007 рік: на цьому місці був встановлений дерев'яний храм УПЦ МП, який освятив тодішній предстоятель УПЦ Митрополит Володимир.
2009 рік: при храмі відкрився Десятинний "чоловічий монастир", його намісником призначено архімандрита Гедеона.
2011 рік: підготовка до будівництва. Були спроби (з участю міських чиновників) представити це так, ніби будівельна техніка і вагончики потрібні для роботи археологам чи будівельникам.
2012 рік: власне будівельні роботи – прибудова приміщень і облицювання цеглою. За словами спікерів УПЦ КП це було зроблено з метою покращення пожежної безпеки. Тоді ж ДАБІ видала припис про незаконність бетонування біля решток фундаменту Десятинної церкви. Заяву про незаконність будівництва зробив і тодішній голова КМДА Олександр Попов.
2012, грудень: підпал споруди невідомими.
2013: відновлення будівлі. За цей час було складено чимало петицій про необхідність знесення споруд та зроблено чимало звернень до владних органів з проханням вирішити питання. Від релігійної громади натомість іде ланцюг скарг про утиски.
2014 рік, квітень: Комісія Мінкульту виходила на обʼєкт, був складений акт від 16 квітня, в якому зазначено, що на цій земельній ділянці розташована самовільно побудована споруда. Вже у цьому акті представники охорони культурної спадщини зазначили, що є вкопаний фундамент.
2018: як факт маємо капітальну споруду, що зареєстрована як Десятинний монастир Різдва Богородиці УПЦ МП. Поруч - кілька додаткових рухомих контейнерів, на яких немає жодної документації.
Спроби узаконення:
2011 рік: суд визнав право відправляти на місці "чоловічого монастиря" релігійні служби як масові зібрання.
15 лютого 2012 року Шевченківський районний суд прийняв рішення про передачу споруди у власність "Релігійній громаді Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва" на МАФ у вигляді трьох кіосків площею 60 кв. м. При цьому на суді представники Музею та КМДА зазначили, що визнання права власності на рухому споруду не зашкодить правам музею як розпоряднику землі. На це рішення не було подано апеляцію. (Релігійна громада була під управлінням екс-радник колишнього голови НБУ Михайла Гойхмана).
За словами директора Нацмузею Тетяни Сосновської, вже за кілька днів, 21 лютого, Бюро технічної інвентаризації Києва видало технічний паспорт на споруду в такому вигляді, в якому є зараз.
Квітень 2013: Київський Апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення скаргу ДАБІ на рішення суду першої інстанції про скасування усіх приписів до релігійної громади пор незаконність будови.
Липень 2013 року: у державному реєстрі речових прав з’являється новий, вже капітальний, об’єкт – "нежитлова будівля площею 133,2 кв. м." за адресою Десятинна, 2-р. На якій підставі держреєстратор зробив запис про капітальну споруду на основі рішення суду про МАФ з удвічі меншою площею – ще необхідно зʼясувати.
ХТО ВИНЕН І ЩО РОБИТИ?
Можемо констатувати, що у своєрідний спосіб Шемотюк і Горбань свого досягли. 1 лютого відбулося засідання підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством Комітету з питань запобігання і протидії корупції ВР. На ньому були присутні представники Міністерства культури, директор Нацмузею історії України, Київської міської державної адміністрації, Прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції у місті Києві, народні депутати, громадські активісти і архітектор споруди УПЦ МП.
Вже з перших хвилин відкрилася істина про те, що всі органи погоджуються у тому, що відбувається цинічний злочин і навіть повторюють тези одне одного. Питання – чому все складається так, як складається?
Думку громадськості і державних органів сформулював головуючий Ігор Луценко: "Капличка, чи то пак монастир, чи то пак за рішенням суду МАФ, що складається з трьох контейнерів, розміщувався на території Національного музею історії України. Музей перебуває у віданні Міністерства культури… Важливо розуміти, що легальність перебування там каплички чи монастиря ніяким чином не закріплена рішенням про встановлення власника цього майна. Суд встановив, що рухоме майно комусь належить – пану Гольдману. Але знаходиться воно там незаконно".
Майже половину часу забрала суперечка представників Мінкульту і Музею про те, чому 2012 року не було подано апеляції пор рішення суду, і чому не було нового звернення до суду. При цьому юристи і Мінкульту, і Музею називають рішення 2012 року "дивним".
Заступник міністра культури Тамара Мазур вважає, що позов про відновлення права Музею на користування земельною ділянкою мала б подати новий директор Музею Тетяна Сосновська, що перебуває на посаді з лютого 2015 року.
"Нашим департаментом у справах релігій неодноразово інформувалися правоохоронні органи, що та релігійна громада, яка начебто здійснює свою діяльність на ці території, не є зареєстрованою в установленому порядку. А релігійна громада, за якою є право власності, зареєстрована за іншою адресою (вул. Велика Житомирська, 6-А, квартира, 9. – ред.)
Ми бачимо кілька порушень у всьому тому, що відбувається. По-перше, це незаконні дії державного реєстратора, який не мав права реєструвати на підставі рішення суду нерухоме майно. Рішення суду стосувалося МАФУ, тому має місце розбіжність. Якщо це майно якимось чином було введене в експлуатацію, то це було здійснено незаконним способом через те, що жодних дозволів на зведення капітальної споруди на цій землі не було і не могло бути… Сьогодні безпосереднім субʼєктом, права якого порушуються, є землекористувач, тому він може і має бути субʼєктом звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном. Відповідно до статуту і контакту керівником музею повинні вживатися всі заходи для належного збереження майна, яке передане у користування музею. Міністерство залучають третьою особою без самостійних вимог на боці позивача, і ми цей позов підтримаємо".
Своєю чергою директор Музею Тетяна Сосновська говорить про часткову вину Міністерства у тому, що відбулося, а також підкреслює: "Почалася вся ця чехарда, як я кажу, з 2004 року з листа тодішнього міністра культури. Значить, треба подивитися в корінь – очевидно, в системі є якісь вірусні вчинки, що тягнуться ще з 2004-го. І зараз бажання все перекласти на музей – це бажання зняти з себе відповідальність. В першу каденцію Тамари Вікторівни підпорядковані їй люди робили акт обстеження і вже тоді знали, що ця споруда на фундаменті. Тоді Міністерство культури не застосувало жодних заходів.
Я працюю на посаді майже три роки. Міністерство культури не цікавиться, яким чином нам вдається втримати тишу і спокій. Я не можу претендувати на знесення чиєїсь приватної власності. Все треба робити в законодавчому полі. Міністерство мало знати про рішення суду про передачу в приватну власність тих споруд. Тоді Мінкультури навіть не спонукало тодішнього директора подавати апеляцію в суд. А зараз коли визнана приватна власність, коли є вся реєстрація, це вирішити складніше".
На запитання, коли все-таки МАФ перетворився на капітальну споруду, Сосновська повідомила, що якщо дивитися за документами БТІ і реєстрації, то капітальною вона була вже навесні 2012 року.
Сосновська підкреслює, що розміщення каплиці відбувалося з погодження землекористувача, що підтверджує лист за підписом її попередника.
"Далі йде абсолютно дивовижна фраза, яка вочевидь і послужила приводом прийняття рішення: "Представник третьої сторони Музею повідомив, що визнання права власності на каплицю за позивачем не може вплинути на права та обовʼязки Музею та просив суд визнати справу відповідно до вимог чинного законодавства". Однак на противагу КМДА зазначила про ряд порушень, але навдивовижу також не вважало, що рішення може вплинути на права та обовʼязки Київради. Але тепер треба думати, як скасувати рішення суду у 2012 році, на яке треті сторони не подали апеляції".
Представники КМДА пропонують розмежовувати питання капітальної будівлі і вагончиків, на яких немає жодної документації. Останні, за словами першого заступника голови департаменту міського благоустрою КМДА Тараса Панчія, київська влада вже намагалася зносити.
"Вже виїжджали демонтажні бригади, але виходять отці і віруючі... Наступного разу ми запросимо правоохоронні органи і громадськість, щоб ви побачили, який опір відбувається при демонтажі даних об'єктів. Але все рівно це питання треба вирішити. Наша основна мета – привести ділянку, що перебуває в управлінні музею, до попереднього стану. Тамара Мазур сама запропонувала варіант: вона дає доручення директору Музею, директор Музею з відповідними запитами подає разом з прокуратурою позов до суду. Департамент містобудування і архітектури дає інформацію, що там немає поштової адреси, Департамент земельних ресурсів дає інформацію, що немає документа, який дає право користування земельною ділянкою У даному випадку шансів виграти – майже 100%. Далі – справа за Виконавчою службою.
Ні для кого не таємниця, що сьогодні у Києві є багато тимчасових споруд. Існувала схема 2013 року, за якою рішенням суду ці споруди переходили в категорію капітальних. Зараз з цього приводу йде багато судових спорів, ми ще жоден не програли", - зазначив чиновник.
Панчій заявив, що для знесення вагончиків все готово, однак не уточнив строки, коли це буде зроблено. Як він уточнив, через супротив релігійної громади.
Його колега, заступник директора Департаменту земельних ресурсів Юрій Кулаковський також наголосив на тому, що міській владі мають сприяти державні органи: "1 січня 2013 року, коли вступив в дію закон про розмежування земель державної і комунальної власності, ця земельна ділянка стала де факто у державній формі власності. Тож сьогодні це державна земля. Оскільки ділянка розташована у місті Києві, то, безперечно, міська влада не може стояти осторонь. Але земля державна, музей державний, і все це відбувається вже не перший рік, і в першу чергу це питання держави, а не міської влади".
Найкоротшою, але і найрезонанснішою стала репліка заступника прокурора Міста Києва Сергія Репецького. Він припустив, що скоро можуть вийти строки для оскарження судового рішення.
"Не потрібно затягувати з процесом подання позову. По-друге, треба детально задокументувати факти, які відбулись після того як МАФ перетворився на нежитлову будівлю. Тому що в нас, можливо, пройшли строки давності. Зокрема, я почув, що у 2014 році був складений акт про те, що там вже існує капітальна споруда. Тобто вже тоді вам стало відомо про те, що ваше право є порушеним. Сьогодні вже 2018 рік. Крім того, зараз змінилися процесуальні кодекси. І є рішення, які ми не можемо оскаржити, якщо минуло 10 років. Тому прокуратура може допомогти вступити в цю справу. Найперше – необхідно сформувати і подати позов", - повідомив він.
Слова про можливу давність справи не на жарт розхвилювала представників громадськості, які за стільки років помітно втомилися від відписок зі сторони владних органів та численних петицій, які не приносять результату.
Віце-президент київської організації Національної спілки архітекторів України Георгій Духовичний повідомив, що Спілка архітекторів лише два тижні вкотре писала до Президента і премʼєра про те, що "не можна далі терпіти бездіяльність влади щодо незаконних будівництв".
"Це лише одне коліщатко довгого ланцюга, коли влада через бездіяльність і доводить людей до того, що вони починають діяти самі. Влада розповідає, що де вона робила і писала, але ж ми хочемо бачити наслідки. Треба відповідати тим, хто довів ситуацію до такого стану", - сказав він.
Спеціаліст з земельних питань Павло Москаленко нагадав прокуратурі, що злочин відбувається на постійній основі, а отже, строку давності не має.
"Нацмузей історії України та Мінкультури пред'являють одне одному претензії, які стосуються господарських питань. Але в такому разі ми абсолютно точно проходимо повз карний злочин, який не має жодного терміну давності, бо злочин відбувається перманентною. Ми знаємо, що просто зараз є факт захоплення особливо цінних земель. 197-1 стаття КК вимагає від вас, пане прокурор, негайно почати кримінальне розслідування щодо осіб, які звели будівлю на особливо охоронних зонах. Якщо ж прокуратура буде це питання зводити до рівня директора музею, то гріш їй ціна – так ця будка стоятиме ще 50 років.
Частина дитинця, в межах охоронної зони "Київ історичний", є буферною зоною заповідника "Софія Київська". Ці землі особливо захищені державою. 197-1 стаття КК визначає, що якщо відбувається самозахоплення на звичайних землях, може настати адміністративна відповідальність. Якщо справа стосується захоплення на охоронних землях, там чітко йде кримінальна відповідальність і позбавлення волі".
Відразу по цих словах прокурору були надані дві заяви про злочин від Ігоря Луценка: "Це два повідомлення про злочин. Одне - про те, що знищується археологічний шар. Друге - за ст. КК 197-1 про захоплення земель. Я передаю їх прокурору. Тобто, прокуратура вже має заяви про злочин, і я сподіваюся, що у прокуратури є всі підстави цим зайнятися".
Своєю чергою Духовничий наполягає на негайному обстеженні ділянки під капличкою.
"За нашими спостереженнями, зважаючи на те, яка будівельна техніка була залучена до робіт на цій ділянці, була надана вкрай недостовірна інформація. Ми майже впевнені у тому, що там є величезні підземні площі. Вони знищили археологічний шар VIII сторіччя. Визначити, що саме знищено можна лише після того, як за рішенням суду буде можливість повного обстеження цієї будівлі. Тому треба наполягати на тому, щоб дали можливість повністю її обстежити, зробити обмірні виконавчі креслення, накласти все це на існуючу археологічну мапу і пред'явити позов про знищення безцінного археологічного шару. А це за Законом "Про охорону культурної спадщини" є кримінальним злочином".
Між іншим відчайдухи зазначають, що міська влада має право знести усі споруди хоч завтра, оскільки реєстрацію споруди здійснено за нікчемним фактом.
"У судовому рішенні кілька разів записано, що це тимчасова споруда "мала архітектурна форма" За визначенням діючого законодавства МАФ – це споруда максимальної площі 30 м кв., яка не може мати фундаменту. У судовому рішенні підтверджено, що ця споруда ставилась на позиціях тимчасового короткострокового користування. У законі записано, що тимчасове користування – максимум 5 років. Так про що ми говоримо? Навіть після рішення суду 5 років вже пройшли. Тому це незаконна споруда, яку треба винести", - додав Духовичний.
Тим часом в УПЦ говорять, що якби не їхні дії, то до наших днів не дійшли б навіть руїни Десятинної Церкви.
"Держава створила цілу програму з відновлення підвалин Десятинного храму. Але без УПЦ про ті підвалини ніхто б і не згадував або вони були б просто знищені. Коли підвалини були розчищені, для їхнього збереження держава встановила над ними захисну споруду. З часом вона рухнула прямо на фундамент, і пам'ятка руйнувалася. І лише громада Української православної Церкви без копійки державних грошей або інших інституцій відновила споруди, завдяки яким сьогодні. Тому ті, хто зводив каплицю, найбільше переймаються долею цієї святині", - сказав у коментарі Цензор.НЕТ голова інформаційного відділу УПЦ МП архієпископ Климент.
На запитання, на якій підставі УПЦ займає дану ділянки біля Нацмузею він відповів:
"Ми багато разів надавали документи, які підтверджують, що Релігійна громада Української Православної Церкви на правах власності володіє цією спорудою. Це підтверджено рішенням суду. Сьогодні лунають гасла не так тих, хто переймається долею пам'ятки археології, скільки сил, що займаються політичним піаром і популізмом. Все має відбуватися лише у правовому полі, а не за принципом "у кого сила, у того й влада". Якби УПЦ не мала права звести там каплицю, то її б та мне було. А оскільки у 2000 році було розпорядження Президента України пор відбудову Десятинного храму. На виконання цього розпорядження і була збудована каплиця".
ШЛЯХ ВИРІШЕННЯ
З огляду на рішення, що намітилися на засіданні підкомітету, на сьогодні можливий такий ланцюг вирішення питання:
Водночас не складно було спрогнозувати, що тактика УПЦ МП не зміниться. Вочевидь, і надалі відбуватимуться молитви та хресні ходи, особливо у дні акцій протесту, як це сталося 3 лютого під час акції з вимогою звільнення Шемотюка і Горбаня. Однак сьогодні УПЦ зробила несподіваний хід, зголосившись взяти Шемотюка і Горбаня на поруки. Це маніпуляції, щоб відвернути увагу від питання знесення споруд – говорять активісти.
На пряме запитання, якими будуть дії церковників, якщо київська влада таки збереться зносити капітальну споруду, архієпископ Климент сказав: "Мені не хочеться і думати, що хтось із чиновників наважиться зруйнувати святиню, в середині якої знаходиться Святий Престол, чудотворна ікона Пресвятої Богородиці і мощі святих. Жодна віруюча людина не в змозі спокійно споглядати таке святотатство. Десятинний храм спочатку руйнували дикі татари, після них комуністи, і от тепер навіть не уявляю кому з чиновників захочеться перейняти собі лаври таких попередників".
ГЕДЕОН, МУЗЕЙ, СБУ І СУД
Помітно, що в самій УПЦ МП в публічній риториці враховують усі ті звинувачення які лунають на адресу їхньої Церкви. Зокрема про залежність від Росії і гру на боці ворога у війні.
Так, монахиня Олена Кругляк, яка говорть, що проходить послух у монастирі біля фундаменту Десятинної, і є архітектором споруди, повторює знайому тезу, що капличка є відновленням церкви, яка була збудована у 1936 році. Також вона сказала журналістам: "Церква тут була і має бути, бо це історична правда, яку ми повинні виконувати. Заважати відправляти богослужіння на цьому місці – це порушення закону, який діє в Україні і Європі. Ми здійснюємо богослужіння за місце, де чають мільйони людей. А скільки чудес відбувається в цій каплиці! Ми повинні день і ніч молитися на цьому місці, щоб ця війна закінчилася. Архімандрит Гедеон – це клірик Української православної церкви, який законно рукопокладений. А Українська православна Церква свої справи вирішує самостійно".
За словами Сосновської, з березня 2015 року Нацмузей історії України веде роботу з СБУ щодо цієї церкви, однак розголошувати деталі вона не має права: "Усі їх хресні ходи, усі молитви імпєратору Ніколаю ми зі Службою безпеки відслідковуємо".
Тим часом пам'яткоохоронці також з підозрою ставляться до особи Гедеона.
"У 2012 році на конференції, яка відбулася у Софії Київській, я доповідав про цю ситуацію. Там були представники канцелярії Московського патріархату. Вони були обурені, назвавши мене провокатором, бо нічого такого бути не може. Я відповів: "Як же? Споруда є". Вони попросили 5 хвилин, потім повернулися і сказали, що в канцелярії патріарха в Москві ні про якого Гедеона ніхто не знає. І про жоден київський Десятинний монастир у Москві також не знають. Тому все те, про що ми говоримо – це повна демонстрація бездіяльності всіх тих, хто вже давно повинен був прибрати це", - повідомив Духовничий.
В УПЦ МП говорять про законність перебування Гедеона на посаді предстоятеля монастиря. Про це нам повідомилИ і монахиня Олена Кругляк, і архієпископ Климент. Однак вони обоє обмежилися фразою про те, що Гедеон є кліриком УПЦ МП.
Директор Музею Тетяна Сосновська розповіла про намагання знайти порозуміння з Гедеоном і не допустити подальшої розбудови:
"Не так легко вдавалися перемовини, але в серпні я отримала гарантійний лист за підписом архімандрита Гедеона, який зобовʼязався надати Музею необхідну документацію, що підтверджує законність існування монастиря після закінчення оформлення і реєстрації земельної ділянки. Досі вони не надані. Цим же листом Гедеон зобовʼязувався, що не будуть на територію музею привезені жодні будівельні матеріали і здійснювати будівництво. У 2016 році відбувалася реконструкція території і церковники намагалися домовитися з будівельниками про додаткові роботи, але не були допущені…
Варто стати поряд зі мною і подивитися, яка відбувається реакція, коли я звертаюся до Церкви з певними проханнями. Та кількість скарг, яка йде на мене від Церкви у різні інстанції, свідчить про те, що очевидно не комфортно Церкві у тій роботі, яку ми проводимо".
Нещодавно вона заявила про погрози на свою адресу.
УПЦ МП мобілізує своїх прихильників. Так, напередодні суботньої акції захисників музею сторінка Десятинного монастиря майоріла закликами про те, що активісти готуються знести споруду, а також "викривальними" матеріалами на ініціатора захисту архітекторів Ігоря Луценка.
"Та ситуація, яка була пов'язана зі спробою підпалу монастиря вимагає особливої уваги з боку правоохоронних органів, - говорить Климент. - Сьогодні намагаються змістити орієнтири і назвати це перформансом. Але насправді це був не лише акт вандалізму, але й замах на життя. Якби хтось згорів в наслідок подібних дій, то цікаво, як би це пояснювали громадські активісти, що пікетують монастир.
Досить дивно чути, що після декомунізації лунають заклики радянськими методами руйнувати храми. Зараз хіба що у Сирії бойовики ІДІЛу підривають монастирі й храми. І буде дивно, якщо в Україні в центрі Європи відбудеться те, що можна спостерігати на дикому Сході".
Натомість активісти наголошують, що акція є мирною.
У тому, що акція була мирною і зібрала широке коло активістів, можна переконатися з численних фото і репортажів. Тим часом, багатьох вразила кількість правоохоронців, до яких апелює і Церква, і громадськість, і владні органи. Як відбуватиметься обіцяне знесення вагончикі із залученням поліції – подивимося.
Представники комітету "Свободу архітекторам" заявляють про довгостроковість акцій протесту на підтримку Шемотюка і Горбаня. Один з організаторів, Данило Ковжун зазначив:
"До нас долучилася неймовірна кількість людей і громадських організацій стали на бік хлопців, які намагалися привернути увагу до проблеми, підпаливши двері цієї споруди. Ми звичайні громадяни і нас багато. Ми делегуємо владі займатися судовими справами і робити все для того, щоб такого свавілля не було. Якщо ви (влада - ред.) не будете виконувати свої обов'язки, по-перше, хлопці продовжуватимуть сидіти в тюрмі. По-друге, з'являться нові. Якщо ви не виконуватимете свої обов'язки, це зробимо ми. Але відповідальність лежатиме саме на вас. Бо ці суперечки, хто має подавати до суди, - це казуїстика. Музей належить громаді, ми громада, і нас ніхто не питав, чи може там бути ця капличка".
Тож наразі чекаємо рішення Апеляційного суду міста Києва у справі архітекторів.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/69984/
