9
"Радіо Свобода", 24 жовтня 2017
В мальовничій місцевості біля озера Альбано неподалік від Рима є український куточок – монастир Святого Теодора Студита «Студіон» і однойменна церква. Про цей духовний осередок мріяв митрополит Андрей Шептицький, реалізував його плани наступник – Блаженніший Йосиф Сліпий, та останні десятиліття маєток був забутий і занедбаний. Нині зусиллями Української греко-католицької церкви, посольства України при Святому престолі та місцевих активістів обійстя намагаються відродити. Однієї суботи для його впорядкування зібралися півсотні волонтерів української громади.
Монастирський комплекс розташований за 20 кілометрів від столиці у райському, можна сказати, містечку: з одного боку – розлоге плесо озера Альбано в оточенні струнких італійських сосен, з іншого – розкидані поселення на зелених пагорбах римської провінції. Саму садибу площею у три гектари прикрашають пальми, оливкові дерева, родючі яблуні і груші.
Відновити тут монашу діяльність і повернути історичну святиню УГКЦ до життя покликали із Греції ієромонаха Ореста Козака. Він очікує приїзду ще трьох монахів.
Прокуратор монастиря Орест Козак
«Цей монастир не є для мене. Цей монастир – для українців, нам лежить на серці, щоб він їм прислужився і в духовному плані, і представляв Італії не лише літургічну спадщину української церкви, але й національну культуру українців. Ідей багато, але без допомоги громади їх не можна буде реалізувати», – наголосив прокуратор монастиря Орест Козак, звертаючись до українців, які добровільно долучилися до впорядкування території.
Коли предстоятель УГКЦ Йосиф Сліпий на початку 1960-х задумав створити біля Рима монастирський осередок, його запитали: «Навіщо? Тут же немає українців». Тоді Блаженніший відповів: «Збудуймо дім – а люди прийдуть» – так переповідають знавці історії монастиря. Далекоглядність церковного діяча виявилася пророцтвом, хоча монастир студитів і спіткала важка доля. Хто ж такі монахи-студити? Коли і для кого була придбана будівля на околиці міста Кастель Гандольфо? Чому монастир був довго занедбаний і яка нині з нього може бути користь?
Потаємна думка про організацію осередку для українських ченців зародилася у митрополита УГКЦ Андрея Шептицького ще перед Першою світовою війною. Він згуртував бідних селян, які хотіли присвятили себе монашому життю. Після війни небагато монахів-фронтовиків повернулися до свого духовного отця.
«Митрополит сказав їм: рік часу я вас не знаю, до мене на поріг не з’являтися, виживете – будуть студити, а ні – їх не буде. Монахи ходили в найми працювати, словом, вижили і через рік знову прийшли до Шептицького, який знайшов їм притулок в Уневі (Львівська область)», – розповідає ієромонах Орест Козак.
Монастир Св. Теодора Студита «Студіон», Кастель Гандольфо, 7 жовтня 2017 року
Там монахи жили за Студійським уставом, наслідуючи суворі правила монастирського життя візантійського монаха-аскета Теодора Студита (759-826) – засновника Студійського монастиря біля Константинополя (Туреччина). Саме його досвід брати Андрій та Клементій Шептицькі перейняли для вишколу українських монахів, яких відповідно називали студитами.
У 40-х роках минулого століття митрополит Шептицький дає гроші довіреній особі при Ватикані, щоб купити землю або й будинок для українських студитів в Італії. «Митрополит Андрей жив ідеєю відродження східного чернецтва і хотів створити студійний дім, де б монахи могли спільно формуватися, навчатися в Римі і ділитися досвідом життя. Тому в нього виникла ідея купити будинок для студитів у Римі», – пояснює Радіо Свобода отець Козак.
Землю в Римі тоді купили, але через події Другої світової війни про будівництво монастиря ніхто й не думав. За вимогами місцевого законодавства, незабудовану ділянку після 5 років слід було або використати, або продати. Тоді отець Кирило Королевський, представник УГКЦ при Святому престолі, продав землю і гроші залишив на зберігання до кращих часів Конгрегації Східних церков.
Предстоятель УГКЦ Андрей Шептицький відійшов у вічність 1944 року, а мрію про римський осередок української церкви 20 років по тому реалізував його наступник Йосиф Сліпий після повернення з радянських таборів.
«Близькі до патріарха люди розповідали, що повертаючись до Рима в літаку Йосиф Сліпий тільки й думав, як зібрати студитів і де їм знайти притулок. Блаженніший був духовним сином митрополита Андрея Шептицького і приятелем його брата, отця Клементія Шептицького. Йосип Сліпий гостро відчував відповідальність за студитів. З поверненням до Рима він з великими труднощами забрав кошти з Конгрегації і почав шукати монастир», – говорить ієромонах Орест Козак.
Йосиф Сліпий 1964 року купує монастир отців-маріоністів біля озера Альбано у місті Катель Гандольфо. Там живуть монахи, які втекли від радянського режиму. Зі смертю Блаженнішого (у 1984 році) українські ченці втрачають не лише духовного провідника, а й сенс служіння монашої спільноти, оскільки українських вірян у Римі тоді було небагато. На початку 1990-х років вони переїжджають до України. Монастирський комплекс Святого Теодора Студита «Студіон» занепадає і наступні 20 років переходить із рук в руки різним власникам, що призводить до занепаду приміщень і території.
Панорама озера Альбано
Нинішня структура має облаштовані кімнати готельного типу для проживання 30 осіб. Решта приміщень споруди потребує капітального ремонту, а найбільше церква Святого Теодора Студита. Через аварійний стан храму там не можна проводити недільні літургії для вірян. Спільними зусиллями церква й дипломати шукають фінансові можливості для реставрації.
Майже рік опікується монастирем призначений прокуратор Орест Козак і розповідає Радіо Свобода, що планує організувати в його стінах іконографічну школу візантійської традиції, іконописну майстерню, проводити міжнародні конференції та літні табори для молоді. За спостереженнями священика, попри масштабну присутність УГКЦ та її вірних в Італії, тут мало знають про українську церкву. «Якщо і говорять про візантійську традицію, то мають на увазі Росію та Грецію», – констатує отець. Не закриватися у собі й «активніше поширювати рідну традицію серед іноземців» закликає ієромонах Орест Козак.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/68740/
