3
"Главред", 22 жовтня 2018
"Зірвати процес об’єднання українських церков вже неможливо... Однак спроби перешкодити цьому будуть," – зазначив речник УПЦ Київського патріархатуФото В'ячеслава Ратинського
На сайті "Главред" відбувся чат із архієпископом Чернігівським і Ніжинським, речником Української православної церкви Київського патріархату Євстратієм (Зорею). Спілкуючись із читачами, він розповів, коли Українська церква може отримати Томос про автокефалію, чому саме зараз Вселенський патріархат вирішив піти назустріч УПЦ, скільки єпископів Московського патріархату підтримують цей процес, що може стати на заваді процесу об’єднання церков та отримання автокефалії, чому заяви про можливі сутички і кровопролиття після отримання Томосу є не більше ніж залякуванням, чого доб’ється Російська православна церква, відмежовуючись від Константинополя, а також чому в Росії з’явилася традиція створювати "ікони Путіна" та канонізувати правителів.
NVSokol: Чому саме зараз, через більш ніж 20 років боротьби української церкви за самостійність, Вселенський патріархат вирішив піти назустріч? Чому тільки тепер?
Архієпископ Євстратій: Можливо, саме тому що лише тепер в українському суспільстві поширилося усвідомлення важливості для України мати свою помісну церкву. Бо очевидно, що не Вселенський патріарх, а саме віруючий український народ повинен був робити перші кроки для утвердження автокефалії церкви в Україні. Також ми бачимо, як Бог створив сприятливі зовнішні обставини, які допомагають вирішенню української церковної справи. За цей час і Росія, і Московська патріархія виявили перед усім світом неправдивість і безпідставність своїх агресивних амбіцій щодо України. Якщо в минулому МП та Кремль сприймалися як шановані в міжнародному співтоваристві сили, то тепер багато хто побачив агресивність і деструктивність їхніх намірів та дій.
Тож в цілому саме зараз склалися і внутрішні, і зовнішні обставини, які допомагають усім учасникам процесу прийти до остаточного вирішення питання про автокефалію церкви в Україні.
Taller: Ваш прогноз, коли все-таки УПЦ отримає Томос? Цього року чи вже наступного?
Архієпископ Євстратій: Я сподіваюся, що Томос, як документ, буде отриманий до кінця цього року. Зі свого боку ми, як церква, робили і робитимемо для цього все необхідне і можливе.
polit_ua: Коли може відбутися Об’єднавчий Собор?
Архієпископ Євстратій: Дата Собору залежить від того, як швидко буде проведено підготовку до нього. З нашої сторони ми робитимемо все, щоб це відбулося по можливості швидко. В будь-якому разі, ми сподіваємося, що до кінця року Томос як грамота буде в Києві.
Sonita: Наскільки українські православні церкви зараз готові до діалогу і компромісу, на яких умовах можливе об'єднання? Наскільки великий зараз ризик, що ми самі на цьому етапі, коли наші церкви мусять домовитися між собою, суттєво загальмують цей процес?
Архієпископ Євстратій: На мою думку, головним фактором ризику для об’єднавчого процесу є намагання зовнішнього втручання і впливу на окремих його учасників, яких спонукають до того, щоб цей процес, якщо не зірвати повністю, то загальмувати. Однак мені здається логічним і вірним такий підхід до продовження об’єднавчого процесу, який виключатиме його залежність від категоричних деструктивних дій. Бо церковне єднання є добровільний, а не примусовий процес. І якщо хтось, особливо під надуманим чи спровокованим зовнішніми силами приводом, відмовляється від участі в об’єднавчому процесі або намагається його заблокувати, то, на мою думку, об’єднавчий процес повинен рухатися далі, а така особа чи особи повинні або зайняти більш конструктивну позицію, або не ставати непереборною перешкодою для об’єднавчого процесу.
Так чи інакше ті зусилля, які вже докладені і українськими церквами, і українською державою, і Вселенським патріархатом на шляху до єдності, є настільки значними і цінними, що ніхто з відповідальних осіб не дозволятиме спроб зробити цей процес чиїмось заручником.
Lastivka: Який відсоток служителів Московського патріархату вже готові увійти до складу Єдиної помісної православної церкви? А також, за вашим прогнозом, скільки їх буде на момент об’єднавчого собору? Чим мотивуватиме їх КП і УАПЦ до об’єднання?
Архієпископ Євстратій: Зараз відомо про приблизно десять єпископів Московського патріархату, які підтримують об’єднавчий процес. Скільки візьме участь в Об’єднавчому Соборі, буде зрозуміло в процесі його безпосередньої підготовки. Однак можна прогнозувати, що з часом, вже після отримання Томосу, більшість тих, хто зараз є в Московському патріархаті, увійдуть в єднання з Українською церквою. За моїми прогнозами, це триватиме кілька років, і, в підсумку, щонайменше дві третини тих, хто є в МП, увійдуть до Української церкви.
Tarass: Дозвольте поцікавитися вашою позицією з приводу того, в якому статусі після отримання Томосу має існувати в Україні УПЦ МП – як філія РПЦ, і це має бути закріплено в назві, чи має так і залишитися Московський патріархат, чи інший варіант?
Архієпископ Євстратій: Ми не раз заявляли, що та частина Московського патріархату, яка не побажає взяти участь у творенні Єдиної помісної української церкви, має право існувати в Україні так само, як існують зараз понад сто різних конфесій. Однак очевидно, що ця структура повинна носити притаманну їй правдиву назву – Російська православна церква в Україні.
Який статус Московський патріархат схоче закріпити за цією структурою – митрополії, екзархату чи ще якийсь, це внутрішня справа російської церкви.
Katarina: Чи допускаєте варіант, що головою нової церкви стане хтось із МП? І що тоді, до яких ризиків і сценаріїв треба буде готуватися?
Архієпископ Євстратій: Предстоятеля Єдиної церкви, як ми вже не раз говорили, обере Об’єднавчий Собор. Дотепер жодної кандидатури, окрім кандидатури патріарха Філарета, якого ми, єпископи Київського патріархату, будемо висувати і підтримувати як патріарха Єдиної церкви, ніхто не озвучував. Тож гіпотетично можна сказати, що Собор може обрати будь-якого достойного ієрарха з числа українських архієреїв, які візьмуть у ньому участь. Однак на практиці я вважаю, що єдиним правильним і корисним для майбутнього єдиної церкви рішенням буде обрання предстоятелем церкви патріарха Філарета.
Ольга Р.: Як ви ставитеся до того, щоб єдину церкву очолив Онуфрій? на вашу думку, це допоможе уникнути кровопролиття? Чи такий варіант зведе нанівець незалежність від Москви і зробить номінальною?
Архієпископ Євстратій: Митрополит Онуфрій дотепер жодним чином не виявляв ніякого бажання бути учасником об’єднавчого процесу. Тому питання, чи може він очолити Єдину помісну церкву – суто риторичне.
Щодо ідеї поставити цю вже автокефальну церкву у фарватер Московської патріархії як спосіб запобігти поширенню російських провокацій, то, по суті, вона нічим не краща, ніж пропозиції російського міністра Лаврова щодо федералізації України чи автономного статусу окупованого Донбасу.
Ми робили і будемо робити все для того, щоб як Київський патріархат дотепер, так і Єдина помісна УПЦ в майбутньому жодним чином не перебували під впливом Москви. Нашим природним союзником і тим всеправославним центром, на який ми орієнтувалися і будемо орієнтуватися, є і буде Вселенський патріархат.
А з Московським патріархатом ми хотіли би мати такі ж відносини, як і з усіма іншими помісними церквами, які виключають можливість підпорядкування Москві або слідування її політичним інтересам.
Arkadij: Вибачте за некоректне запитання, але це життя. В разі, якщо Єдину помісну українську церкву очолить патріарх Філарет, що буде далі – він людина у дуже поважному віці, що може статися після його відходу, чи не зруйнує підкилимна боротьба за його місце всю цю ідею з самостійністю?
Архієпископ Євстратій: Церква має порядок заміщення вакантної посади предстоятеля – це відбувається через вибори на соборі. Тому, очевидно, коли Бог покличе патріарха Філарета у кращій світ, Собор Української церкви обере наступного патріарха.
Ми не можемо виключати і навіть передбачаємо, що Москва як намагалася дотепер, так і намагатиметься далі втручатися в українські справи. Якщо Кремль втручався у вибори американського президента, то, здається цілком очевидним, що і в церковні питання України він намагатиметься втрутитися.
Але церква – це не тільки спільнота людей, але і містичне Тіло Христове, і сам Бог провадить церкву належним шляхом. Також і сама церква як спільнота єпископів, священиків і мирян в Україні є свідомою і пильною і не допустить спроб ані розділити Українську церкву, ані спрямувати її у московське річище.
polit_ua: Розкажіть, будь ласка, якими вам зараз бачаться найбільш оптимальні шляхи з вирішенням майнових питань, зокрема, щодо лавр (чи перейдуть вони до помісної церкви, коли варто піднімати ці питання тощо)?
Архієпископ Євстратій: Як вже неодноразово було сказано в заявах та інтерв’ю, майно, згідно українського законодавства, належить релігійним громадам як юридичним особам. Тож саме релігійні громади на своїх загальних зборах мають право вирішувати, якому центру підпорядковуватися – чи Українській церкві, чи російській.
Що стосується лавр, то вони, як майнові комплекси, належать державі і лише передані в користування монастирям Московського патріархату.
Наша принципова позиція полягає в тому, що в історичній перспективі ці українські святині будуть належати до Української церкви, як святині в Росії належать до російської церкви, святині в Румунії – до румунської церкви, тощо. В який спосіб це станеться, прогнозувати рано. Найбільш вірогідно, що шляхом добровільного рішення більшості ченців цих монастирів. Але одне можна стверджувати зараз з точністю і всією відповідальністю: цей процес буде без насильства і не приведе до жодних негативних наслідків для церкви та України. Можливо, це станеться через рік, три, п’ять чи десять. Насправді це вже не так і важливо. Головне, що всі усвідомлюватимуть неминучість довершення цієї справи та необхідність додержання принципів ненасильства.
Rika: Что вы думаете о требовании министра культуры Нищука о проведении полной инвентаризации всех икон и других культурно-исторических ценностей в храмах УПЦ за один день?
Архієпископ Євстратій: Майно, в тому числі релігійного призначення, яке держава передала у користування релігійним організаціям, залишається власністю держави. Тому, безперечно, держава має право досліджувати, в якому стані є це майно, і як воно використовується.
Щодо способів чи строків проведення таких досліджень, то, очевидно, встановлювати їх не є компетенцією церкви, а тому не буду цього коментувати.
Зінченко Сергій: Що ви думаєте про такий широкий жест – передати у постійне користування Вселенському патріарху Андріївську церкву? Хіба такі подарунки святинь пришвидшать шлях до Томосу?
Архієпископ Євстратій: Як відомо з оголошення, зробленого за підсумками засідання Синоду Вселенського патріархату, в Україні відновлено ставропігію, тобто автономну церковну структуру, яка напряму підпорядковується Вселенському патріарху. Фактично ця структура має бути своєрідним посольством Вселенського патріарха, призначення якого – сприяти більш ефективній взаємодії Української церкви з Вселенським патріархатом. Так як це релігійна структура, то очевидно, що вона повинна здійснювати не лише дипломатичні, але й релігійні функції, тобто проводити богослужіння, а для цього потрібен храм. Якщо держава як власник і Вселенський патріархат як той, хто утворює ставропігію, знайшли між собою згоду, що таким храмом може бути Андріївська церква, це не викликає з боку нашої церкви заперечення.
Liudmyla: Отче, чи існують зараз якісь чинники, які здатні зірвати процес об'єднання українських православних церков та отримання автокефалії? Що це за загрози?
Архієпископ Євстратій: Зірвати процес об’єднання, на мою думку, вже неможливо, адже для нього створена міцна канонічна база, і до його довершення є сильна воля як в Україні, так і з боку Вселенського патріархату.
Однак спроби перешкодити цьому процесу будуть, і кінцевими ініціаторами таких спроб є московські сили як за кордоном, так і тут, в Україні. Тож наше спільне завдання – і церков, і держави, і суспільства в цілому – не допустити того, щоби такі спроби мали хоча б найменший успіх.
Василь, Чернігів: Поділіться, будь ласка, вашою оцінкою: наскільки велика загроза того, що нинішні процеси в українській православній церкві призведуть до сутичок і конфліктів між вірянами, у суспільстві, між прихожанами КП і МП?
Архієпископ Євстратій: І сутички, і конфлікти тривають вже майже 30 років. А процес церковного єднання та всеправославного визнання автокефалії Української церкви якраз покликаний зупинити ці конфлікти і суперечки. Ні Українська церква, ні держава, ні суспільство, ні політичні партії та громадські організації не зацікавлені в розпалюванні ворожнечі. Очевидно, що і самі віряни та священики Московського патріархату в Україні теж не зацікавлені в тому, щоби були конфлікти і протистояння.
В конфліктах зацікавлена лише одна сила – кремлівська. Однак я думаю, що як і дотепер українське суспільство виявляло себе мудрим і не піддавалося на кремлівські провокації, так і в майбутньому спроби Москви розпалити ворожнечу в Україні не будуть вдалими.
Wrangler: Новинский говорил, что в случае получения Томоса в Украине "прольется большая кровь". Насколько вероятен такой сценарий? И могут ли соседи из-за "поребрика" организовать или спровоцировать сами эту "большую кровь", чтобы заставить Константинополь отложить вопрос автокефалии УПЦ?
Архієпископ Євстратій: Питання автокефалії є вирішеним. І про це багато разів офіційно було заявлено Константинопольським патріархатом. Тому ніякі російські спроби зупинити реалізацію цього рішення не будуть мати успіху.
Щодо залякувань з боку Кремля та його прихильників в Україні, то вони нагадують мені заяви, які звучали з приводу надання Україні оборонної зброї нашими союзниками, в першу чергу, США. Думаю, всі пам’ятають, як тоді Росія намагалася не допустити надання такої зброї, поширюючи думку, що це призведе до більшої агресії в Україні. Зброя була надана, і це примушує Кремль не до поширення агресії, а до більшої стриманості.
Так само і тут. Заяви про кровопролиття – це лише залякування. І ніякого кровопролиття в реальності не буде, бо український народ значно мудріший, ніж про нього думають у Москві, і він довів це на ділі.
Ковальчук С.: Як відомо, у Кремлі вже заявили, що захищатимуть інтереси православних в Україні так само, як захищають інтереси російськомовного населення. Але з цього "захисту російськомовних", по суті, почалася війна на Донбасі. У що може вилитися "захист православних"? Як думаєте, до яких інструментів вдаватиметься Москва?
Архієпископ Євстратій: Якщо в самій Україні ніхто не даватиме приводу "захищати православних", то Кремль не матиме правдоподібного обґрунтування для посилення агресії проти України. Тож наше спільне завдання – протистояти провокаціям, не допускати насильства у питаннях віри, зробити все належне для того, щоби люди мали можливість усвідомлено і добровільно зробити свій вибір на користь Української церкви або, хто цього бажає, залишитися в складі російської церкви.
polit_ua: Як гадаєте, після отримання Томосу чи припинять віряни УПЦ МП називати вірян КП "раскольнікамі"? Тобто чи зникне це неприйняття і ворожнеча саме на рівні звичайних віруючих? Чи, навпаки, всі останні процеси ще більше загострять це несприйняття, а у фанатиків можуть викликати ще більш агресивне ставлення до визнаної Помісної української церкви?
Архієпископ Євстратій: З реакції російської церкви, яка оголосила про самоізоляцію від спілкування з Константинопольським патріархатом, можна прогнозувати, що ті, хто і надалі підтримуватимуть МП в Україні, продовжать називати "розкольниками" і Українську церкву, і тепер вже навіть Вселенський патріархат. Але, на наше переконання, таких буде значно менше, ніж зараз є вірян і духовенства Московського патріархату в Україні, бо реакція МП змусить їх замислитися, чи йти разом із російською церквою у схизму (розкол у церкві чи релігійній організації, – Ред.), відділяючись від світового православ’я, чи разом із Українською церквою бути з православ’ям у єдності.
serzh543: За вашими спостереженнями, чи почався зараз, коли церковна тема стала однією з ключових у повсякденні українців, процес більш активного переходу віруючих із Московського до Київського патріархату? Взагалі більш широке обговорення теми сприяє популяризації (якщо можна так висловитися) християнського способу життя, підштовхує людей ставати воцерковленими і так далі?
Архієпископ Євстратій: Думаю, що дані соціологічних опитувань підтвердять, особливо в перспективі наступних місяців, що справді кількість прихильників Української церкви зростає, а російської – зменшується.
Що стосується поширення християнського способу життя, то це є більш глибокою справою, яка залежить від кожної конкретної людини. Бо, безперечно, значно простіше ідентифікувати себе з тою чи іншою конфесією, ніж щоденно застосовувати в житті правила і норми, приписані Божим законом та церковною традицією.
Roman: Вочевидь нова Українська православна церква повинна мати своє місце у диптиху. Відповідно до часу її утворення, тобто останнє. Але це якось погано узгоджується з часом заснування Київської митрополії. Яка існує офіційна думка щодо цієї теми? А також щодо місця РПЦ у диптиху?
Архієпископ Євстратій: На це питання відповідь має дати Вселенський патріархат.
Наша позиція полягає в тому, що Українська церква має всі підстави бути патріархатом, адже, якщо порівняти її з іншими слов’янськими патріархатами (Болгарським, Сербським, Російським), її право бути патріархатом стає зрозумілим і очевидним.
Тож, на мою особисту думку, місце в диптиху Української церкви буде останнім після патріархатів.
Дмитрий Кот: Які можливості відкриє перед УПЦ отримання Томосу? Що після цього зміниться для пересічного вірянина?
Архієпископ Євстратій: Отримання Томосу відкриває можливість до повноцінного спілкування з іншими православними церквами, а також до участі в офіційних контактах з католицькою і протестантською церквами, від чого зараз Українська церква була штучно ізольована.
Для пересічних вірян, в першу чергу, зміниться той стан поділу, який є між православними. Хоча не одразу, а в певній перспективі. Не буде таких ганебних випадків, як той, що стався в Запоріжжі на початку року, коли священик МП відмовлявся відспівати трагічно загиблого малюка. Також вірянам не доведеться слухати в храмах проповідей про "русский мир", про "необхідність єднатися з Москвою" та іншої політичної пропаганди, обгорненої в ідеї "русского мира".
Лис_Микита: По-вашому, чи означають нинішні процеси у православ’ї крах ідей Росії "Москва як третій Рим", "русский мир" и т.д.? Чи Москва спробує ще їх реанімувати під якимсь іншим соусом?
Архієпископ Євстратій: Безперечно, утвердження в Україні Єдиної автокефальної помісної церкви ставить хрест на можливості реалізувати російський неоімперський проект так само, як утвердження незалежної української держави не дозволяє реанімувати Російську імперію. Мабуть, у Москві мають сподівання на те, що їм вдасться відновити імперію. Але час імперій минув, і здійснити ці плани не вдасться.
gf_43: Чи вважаєте ви правильним те, що зараз питання церкви стало в тому числі політичним, що держава аж надто активно опікується цим процесом, а президент зробив цю тему одним із своїх передвиборчих гасел? Наскільки велика загроза, що і в новоствореній церкві держава буде умовно відділена від церковних справ, а насправді ж втручатиметься в її життя?
Архієпископ Євстратій: Лише на одному прикладі того, що з приводу автокефалії Української церкви Путін скликав засідання Ради безпеки Росії (а таких прикладів можна наводити багато), переконуємося, що з російського боку держава не лише не відділена від церковних питань, а, навпаки, найтісніше в них залучена, більше того, втручається в них і спрямовує їх, даючи відповідні вказівки Московській патріархії.
За таких умов, враховуючи агресію Росії проти України, мені здається більш ніж очевидним, що українська держава має не лише право, але й обов’язок протидіяти Кремлю, використовуючи всі визначені законом можливості. Це не означає втручання у внутрішні церковні справи. Адже держава не впливає ні на питання віросповідання, ні на питання призначень на посади, ні на інші питання, які складають виключно компетенцію самої церкви.
Наша принципова позиція полягає в тому, що як церква ми підтримуємо принцип відділення від держави так само, як і принцип співпраці з державою на благо суспільства. Якщо б держава намагалася втручатися у внутрішні церковні справи, то ми б протистояли таким спробам так само, як і держава, очевидно, протистоятиме можливим спробам з боку церкви втручатися у її справи. Ми – не державна церква і не прагнемо нею стати. Однак ми – державницька церква, що означає підтримку української держави як принципу і сприяння всьому доброму, що робить держава для українського народу, як і критику того, що потребує церковної критичної оцінки.
Sidor: Что дает основания РПЦ считать, что она выше Константинополя или равна ему, чем объясняются такие ее амбиции по поводу первенства в православии?
Архієпископ Євстратій: Головними підставами для РПЦ мріяти про першість у православ’ї є політична вага Російської держави та власна величина. Адже Російська церква за числом вірян, храмів і духовенства є не просто найбільшою церквою у православ’ї, але й більшою, ніж решта 13 помісних церков. Однак цей факт залежить, у першу чергу, від присутності РПЦ в Україні, адже українська частина Московської патріархії – це приблизно 40% всієї інфраструктури МП. Тож без влади над Україною РПЦ стане, хоча і великою, але рядовою помісною церквою. І саме тому вирішення українського церковного питання є шляхом до припинення спроб Москви захопити формальну першість, яка історично і канонічно належить Вселенському патріарху.
Михаил: Объясните, пожалуйста, простым языком, что означает "разрыв евхаристического общения"? По сути, это признание раскола, который имеет место быть между церквями, или это, как объясняют политологи, скорее, похоже на понятие "разрыв дипломатического общения"?
Архієпископ Євстратій: Поки що це не повний розкол, адже для констатації повного розколу мало би бути прийняте також рішення про принципове невизнання самої церковної структури Вселенського патріархату. Однак до цього ще не дійшло і, сподіваємося, не дійде. Розрив спілкування означає, що духовенство і миряни російської церкви, з точки зору Синоду РПЦ, не мають права брати участь в богослужіннях, які звершуються духовенством Константинопольського патріархату, тобто не повинні сповідатися, причащатися, приймати хрещення і т.д. від такого духовенства.
Дійсно, зі світської точки зору, такий стан можна порівняти з розривом дипломатичних відносин. Однак хотів би підкреслити, що насправді рішення Синоду РПЦ, як безпідставне і неканонічне, не повинно виконуватися духовенством і мирянами. Константинопольський патріархат ніяким чином не забороняє їм брати участь у своїх богослужіннях. Тож нехай вони без всякого сумніву, коли є до цього нагода, моляться в храмах Константинопольського патріархату і приймають там святі таїнства.
Dara: Отче, чи можна вважати, що нинішній розбрат між Москвою і Константинополем є результатом виключно подій, пов’язаних із отриманням автокефалії Українською церквою, чи існують і інші причини? Адже, якщо не помиляюся, конфлікт між ними існує вже не рік і не два. В чому суть суперечки між ними?
Архієпископ Євстратій: Причина полягає у тому, що Москва ще від середини 40-х років минулого століття намагається посісти перше місце в православ’ї, яке по праву належить Вселенському патріарху. Тому українське церковне питання є лише частиною цієї боротьби, але не її причиною. Так само як не є причиною якісь особисті переконання чи відсутність доброї волі когось із церковних ієрархів.
Ксенія Дмитренко: Які наслідки для Вселенської патріархії матиме відкол РПЦ? Наскільки суттєвим тут є фінансовий бік питання?
Архієпископ Євстратій: Вселенська патріархія ніяк фінансово не залежить від РПЦ.
Що стосується іншого, то, на мою думку, в підсумку Вселенський патріархат утвердить своє положення як перший престол в православ’ї, а МП остаточно втратить підстави до намагань посісти це місце. Тож в осяжній історичній перспективі та боротьба, яка отруювала дотепер міжправославні відносини, припиниться, єдність православ’я зміцниться, і авторитет Вселенського патріарха ще більше зросте.
Роман: Чого, по-вашому, доб’ється російська церква, відділяючи себе своїми рішеннями і кроками від усього світового православ’я? Чим небезпечна така ізоляція РПЦ?
Архієпископ Євстратій: Російська церква через самоізоляцію не доб’ється нічого, окрім погіршення свого і зовнішнього, і внутрішнього становища. Ізолюючись від Вселенського православ’я, РПЦ робить себе ще більш залежною від Кремля, а відтак, ще більш слабкою.
На мою думку, хоча нинішня самоізоляція і є драматичною, однак вона не буде довготривалою, бо для тривалого розділення мають існувати серйозні причини: відмінність у віровченні, обрядах богослужіння тощо. Причини самоізоляції РПЦ – суто політичні, і пов’язані вони з поглядами конкретних керівних осіб, в першу чергу, російського президента. Тож після зміни політичних обставин у Росії слід очікувати повернення Московського патріархату до повноцінного спілкування.
Віра Андрієвська: Що ви думаєте про ті покарання, які запроваджує Російська православна церква для своїх священиків і вірян, які помоляться в константинопольських храмах або поїдуть до Афону? До чого призведуть такі обмеження для православного люду?
Архієпископ Євстратій: Як я сказав вище, рішення Синоду РПЦ про розрив із Вселенським патріархатом є неканонічним і безпідставним, а, отже, такими будуть і будь-які рішенні про покарання за порушення синодальних постанов.
Ми як церква відкинули російські церковні покарання і, хоча довелося чекати досить довго, однак отримали засвідчення Вселенського патріарха, що були праві, і всі незаконні рішення були усунуті. Переконаний, що так само мають безбоязно по відношенню до незаконних рішень поводитися і віряни та духовенство Московського патріархату.
MistF: Які православні церкви РПЦ може перетягнути на свій бік зараз у питанні щодо Томосу і у відношенні до Константинополя, і завдяки чому вона може домогтися їхньої підтримки? Наскільки глибоким може бути розкол у православ’ї, якщо проблема буде ні тільки між Москвою і Константинополем, але між кількома церквами плюс РПЦ та рештою православного світу?
Архієпископ Євстратій: Судячи з попередньої реакції, навіть найближчі по духу до Москви помісні церкви обмежаться узагальненими заявами про "глибоку стурбованість". Немає підстав очікувати, що хоч одна з церков наслідує приклад Москви і розірве відносини з Вселенським патріархом. А, отже, насправді глибокого чи великого розколу не буде – буде "Мінська схизма", яка, як я вже пояснював вище, завершиться після зміни політичних обставин, що її викликали.
Dorrie: Як вам здається, чи існує зараз ризик для православ’я в Росії, чи виживе воно там, зважаючи і на необачну поведінку Москви по відношенню до Константинополя, і на розповсюдження там мусульманства?
Архієпископ Євстратій: На мою думку, якщо православ’я в Росії збереглося і після семи десятиліть войовничого атеїзму, воно переживе і два десятиліття войовничого путінізму. Однак, безперечно, хвороби, які уразили Московську патріархію, є важкими, і лікувати їх доведеться довго.
Поликарп: Может ли РПЦ или белорусской церкви грозить внутренний раскол из-за последних событий?
Архієпископ Євстратій: На мою думку, в Московському патріархаті (а церква в Білорусі – це теж частина МП) зростатиме невдоволення політикою патріарха Кирила і прийнятими рішеннями щодо самоізоляції. Це не приведе до розколу в самій РПЦ, адже цього не допустить російська держава, яка контролює і суспільні процеси, і релігійне життя. Однак внутрішня опозиція патріарху Кирилу буде зміцнюватися.
дацюк інна: У Білоруській автокефальній православній церкві теж заявили, що боротимуться за своє офіційне визнання. Як гадаєте, а чи дозволить це "бацька" церкві, чи дозволить це Лукашенку Москва?
Архієпископ Євстратій: Білоруська автокефальна православна церква є маленькою і в самій Білорусі знаходиться фактично у підпільному становищі. Тож про визнання цієї церкви з боку держави зараз говорити складно. А без визнання з боку держави навряд чи можна очікувати визнання і з боку Вселенського патріарха. Як ми бачимо на прикладі України, для Вселенського патріарха є важливим мати засвідчену підтримку ідей автокефалії не лише від церковних ієрархів, але і від державної влади.
дацюк інна: Уточнююче запитання стосовно автокефалії Білорусі. На вашу думку, найближчим часом Лукашенко на це піде? Чи для цього потрібна зміна влади в Мінську?
Архієпископ Євстратій: Економічні і політичні зв’язки Білорусі з Росією не дозволяють президенту Лукашенку піти на такий крок як унезалежнення білоруської церкви від РПЦ. Навіть якби він цього і бажав.
Smilik: Ви вважаєте, патріарха Кирила справді віруючою людиною, чи працівник КДБ не може бути істинно віруючим?
Архієпископ Євстратій: Патріарх Кирило є віруючим, і я не ставив би під сумнів цей факт. Однак бажання мати необмежену владу в церкві та впливати на життя багатьох держав, не тільки Росії, впливає на нього і його рішення, які засвідчують, що часто він буває засліплений політичними розрахунками і владолюбством.
Що стосується співпраці з КДБ, то слід розуміти, що в Радянському Союзі єпископ не міг не співпрацювати з КДБ, бо без дозволу від цієї структури не можна було діяти легально. Однак одні єпископи йшли на таку співпрацю заради блага церкви, а інші, навпаки, працювали на КДБ, використовуючи своє церковне положення.
У будь-якому разі, зрозуміло, що людина, яка сама викрила і виявила свої зв’язки з КДБ, не може надалі бути співпрацівником. З усіх ієрархів РПЦ лише один патріарх Філарет неодноразово ясно і прямо розповідав про те, яка була співпраця з КДБ, і чому вона відбувалася. Патріарх Кирило ніколи не визнавав, що він співпрацював з КДБ, що дає підстави, окрім всього іншого, вважати, що він залишається під впливом російських спеціальних служб.
Smilik: Как можно относиться к тому, что в России пишутся иконы Путина, царская семья канонизирована, иконы Путина периодически мироточат? Не святотатство ли это? Да и вообще, какие "святые" и какие "иконы", если при этом говорят, что Путин – это реинкарнация апостола Павла, а признание реинкарнации – это из восточных религий, уж явно, не из православия…
Архієпископ Євстратій: Традиція вважати державну владу чимось особливим, надзвичайним, священним притаманна московській ментальності від часів Середньовіччя, від доби Золотої Орди. Тож не дивно, що ця традиція набуває гіпертрофованих форм.
З церковної точки зору, наділення мирської влади та її носіїв божественними ознаками є безпідставною. А гіпертрофовані форми, як от згадані "ікони Путіна" – це блюзнірство і богохульство.
Василий: Уже задавал этот вопрос другим, позвольте спросить и у вас. Как вы полагаете, нужно поступать с теми православными священниками, которые пошли на сотрудничество с боевиками "ЛНР" и "ДНР", благословляют их перед боями, венчают главарей и т.д.? Или любой человек (не важно, боевик ли он самопровозглашенной республики или рядовой гражданин суверенного государства) для священника абсолютно одинаковые "дети божьи", "рабы божьи"? Какая ответственность должна наступить для таких священников – юридическая или согласно законам церкви?
Архієпископ Євстратій: На мою думку, питання, яке ви ставите, є частиною ширшого питання щодо стратегії реінтеграції поки що окупованих Росією українських територій і населення, яке перебувало в окупації.
Загальний підхід, на мою думку, повинен бути наступним. Ті, хто не чинив кримінальних важких злочинів, тобто не здійснював вбивств, катувань тощо, повинні мати можливість скористатися амністією і інтегруватися в українське суспільне й державне життя.
Однак очевидно, що повинен бути перехідний період, під час якого повинно відбутися дослідження того, чи дійсно конкретна особа чинила або не чинила важкі кримінальні злочини, яку роль відігравала у структурах, підконтрольних окупанту, робила це добровільно чи під примусом, була активним діячом окупаційної адміністрації чи намагалася дистанціюватися від злочинів окупантів.
Думаю, що це стосується в тому числі і священнослужителів. Однак конкретні рішення і плани мають втілюватися в життя вже після деокупації.
Анна: Не про Томос, якщо можна. Питання, яке давно непокоїть. От як реагувати на всезнаючих прихожан, які люблять робити зауваження? Чимало моїх друзів не йдуть в церкву, бо їм постійно роблять дрібні, неважливі для спілкування з Богом нарікання, а в підсумку вони потім шукають Бога в інших конфесіях, де не такі суворі правила.
Архієпископ Євстратій: Проблема невміння деяких парафіян шанобливо і відповідально спілкуватися з тими, хто, можливо, вперше приходить до храму або робить це нечасто, справді є актуальною, і ми її усвідомлюємо. І це є постійне завдання для священиків настановляти своїх парафіян бути доброзичливими, не робити дрібних і несуттєвих зауважень, а, якщо і є необхідність у порадах щодо правильної поведінки у храмі, то робити це потрібно шанобливо, з усвідомленням мети – настановити людину, привернути її до церковного спілкування, а не викликати лише відразу чи гнів.
Katarina: Що церква думає про феміністичні рухи, чи схвалює вона прагнення жінки здобути рівні з чоловіком права? І чому майже в усіх релігіях жінка завжди на щабель нижча за чоловіка?
Архієпископ Євстратій: На мою думку, слід розрізняти рівність прав чоловіків та жінок, яка повинна не лише декларуватися, але й втілюватися в життя, і намагання уніфікувати чоловіка і жінку, заперечити природну реальність унікальності чоловічої та жіночої статі. Коли йдеться про утвердження рівності юридичних, політичних, громадянських, суспільних прав чоловіків і жінок, це можна лише підтримувати і схвалювати. Але коли намагаються заперечити унікальність, особливість жіночої чи чоловічої статі, впроваджувати такі підходи до суспільних і державних рішень, які мали би повністю ігнорувати природну відмінність чоловічої і жіночої статі, такого ні я, ні церква підтримувати не можемо.
Архієпископ Євстратій: Дякую за увагу до нашої розмови. І закликаю всіх віруючих посилити свої молитви за успіх доброї справи єднання церкви в Україні, щоб благодать Святого Духа надихнула всіх учасників процесу на правильні і корисні для церкви рішення. Бажаю всім миру, добра і Божого благословення!
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/73174/
