18
Історія життя автора розгортається в книжці в широкому контексті суспільного й церковного життя України кінця ХХ – початку ХХІ ст. Деталями сповнена розповідь про дитинство і юність у слобожанському містечку Балаклія, навчання та викладацьку працю в Харківському університеті.
Описується філологічне середовище Харкова та Києва, в якому архієпископ Ігор формувався як літературознавець. Зовнішні події лише відображають духовні пошуки автора, які привели його в середовище політичної опозиції, а потім у лідери мирянського руху УАПЦ. З волі патріарха УАПЦ Мстислава автор прийняв архієрейський сан, став найближчим сподвижником патріарха Димитрія (Яреми), очолив 1993 р. Харківсько-Полтавську єпархію УАПЦ, а 1996 р. став керуючим справами Патріархії УАПЦ. В книжці показані драматична історія зростання УАПЦ і перманентних криз у її середовищі, втручання в церковне життя урядовців і політиків.
Книжку можна розглядати як унікальний документ з новітньої церковної історії України. Опублікувало спогади харківське наукове видавництво «Акта»; передмову написав єпископ Борис (Ґудзяк), архієрей УГКЦ, з якою Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (о) знаходиться в процесі об'єднання.
