3
29-30 листопада в ЛНУ ім. І. Франка відбулася Міжнародна наукова конференція, присвячена о. Йосафату Жану (світське ім’я - Франсуа Жозеф Вікторіен). Організаторами конференції стали історичний факультет ЛНУ ім. І. Франка, Музей отців василіан в Мондері та Василіанський інститут філософсько-богословських студій ім. митрополита Йосифа Велямина Рутського в смт. Брюховичі біля Львова.
Протягом двох днів священство, монашество УГКЦ, академічна спільнота Львова й усі зацікавлені довідалися про унікальність постаті цього ієромонаха Василіанського Чину. 29 листопада доповіді виголосили історик о. Єронім Грім (ЧСВВ) з названого вище інституту, який значну увагу присвятив життю і діяльності о. Йосафата Жану (1885-1972 рр.). Уродженець провінції Квебек, після висвячення на римо-католицького священника, вирішив поїхати до Галичини, до монастиря отців василіан у Крехові, і в 1911 році вивчав тут українську мову та візантійсько-український обряд, після чого перейшов на нього у своєму служінні як священник. Дуже насиченою є біографія цього іноземця, який служив українському народу як ієромонах (вступив до Крехова на новіціат в 1913 році), і також як церковний і громадсько-політичний діяч. Про це розповів наступний доповідач, знаний дослідник історії ЧСВВ д-р Петро Шкраб’юк, який представив тему державницьких пошуків о. Йосафата Жана в період 1913-1919 рр., коли відбувалося його становлення як василіанського ченця в монастирях Галичини.
Авторитетна дослідниця історії УГКЦ д-р Ліліанна Гентош детально розповіла про дипломатичну діяльність о. Жана в роки змагань за українську державність в 1918-1921 рр., звернувши увагу на його жертовність як особи іншої національності заради політичних інтересів українського народу. Своє завдання о. Й. Жан, на той час перекладач і секретар для урядів ЗУНР та УНР, вбачав у відстоюванні наших інтересів в Східній Галичині. Його непрості взаємини з представниками Ватикану у Польщі, зокрема, з нунцієм Акілле Ратті (майбутнім папою Пієм XI), висвітлив у доповіді гість з Канади, дослідник історії УГКЦ з Торонтського університету о. Атанасій МакВей. Він звернув увагу на церковну діяльність о. Й. Жана на різних заходах в Галичині і поза нею.
З 1923 року о. Й. Жан жертовно служив для українців на поселеннях. Про це зокрема детальніше розповіли зо листопада такі доповідачі: дослідник церковної історії Олег Павлишин (ЛНУ ім. І. Франка), синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Юстин Бойко, студит; о. Атанасій МакВей, о. Гавриїл Габер, протоігумен отців василіан в Канаді та ін. Лейтмотивом їх доповідей стало те, що отець Жан і поза Україною приклався до того, щоб церковне і національне життя наших земляків розвивалося на високому рівні. Вже як монах-студит, Йосафат Жан, за дорученням митрополита Андрея, служив в Боснії; в 1931 році, після повернення до Канаді, знову вступив до Василіанського Чину; в 1946-1948 рр. служив у Великій Британії, потім знову повернувся на служіння в Канаду, де був, зокрема, й директором музею ЧСВВ в містечку Мондер. Це лише окремі фрагменти його насиченої біографії. Деякі доповідачі в дечому порівнювали о. Й. Жана із постаттю ще одного іноземця, який послужив українському народу в міжвоєнний період як чернець – редемптористом о. Францом Ксаверієм Боном. Отець Йосафат Жан залишив по собі спомини «Моє служіння Україні». Похований в м. Мондер на українському католицькому цвинтарі.
В рамках конференції були презентовані також нові видання о. Атанасія МакВея, - повідомив для РІСУ Ігор Скленар.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/catholics/ugcc/78004/
