0
Повість «Книга всіх речей» всесвітньо відомого нідерландського автора Гюса Кейєра, лауреата премії Астрід Ліндгрен – вперше перекладена українською мовою. У світі фактично одразу після виходу книжка стала світовим бестселером, отримала безліч нагород. І нарешті український читач також має змогу її прочитати. А наразі пропонуємо огляд цієї повісті, яка вийшла цього року у львівському видавництві «Урбіно» та буде презентована в рамках Book Forum
«Книгу всіх речей» 10-річний хлопчик Томас творить, записуючи про речі та події, які він спостерігає довкола. Але бачить він їх по-своєму, дуже особливо. Томас є дитиною-мрійником і любить уявляти. А, можливо, йому нічого не здається, й усе відбувається насправді? Сильний град улітку 1951-го, нібито, з нічого... Тропічні рибки мечоносці, що витанцьовують у каналі танець кохання, коли він в передчутті дитячого захоплення Елізою, його принцесою зі шкіряною ногою… Музика невідомості, у якій бринить багато скрипок… Хвилювання під час відвідин пані Амерсфорт, яку всі довкола чомусь вважають відьмою, у квартирі якої в його присутності у повітря підіймаються фотелі й коти з глобусом… І, звісно, йому теж добряче відомо як… тужать янголи і затуляють очі крильми, коли тато б’є матусю.
Хлопець описує своє життя-буття дитини і того, що відбувається з дитиною, так, як вона трактує – природно, а не насаджено. Проте, хлопчикова уява живе окремим життям поряд із звичайним, буденним. Він має здатність бачити, чути, і, особливо, відчувати те, що є невідкритим для більшості.
По-іншому висловишись, «Книга всіх речей» авторства Ґюса Кейєра, свого часу лауреата премії імені Астрід Ліндґрен – контроверсійна книга про дитинство. У ній однозначно відчитується погляд на світ заангажованої у світ релігії дитини. Дитяче бачення зростання у сім'ї, де з одного боку панує тотальне релігійне виховання, а з іншого – насильство над найріднішими людьми та власне над хлопчиком. Ця невимушена, хоч і складна, оповідь про те, як дитина переживає конфлікти у сім'ї й намагається, все-таки, пізнати правду своїм шляхом і, як не дивно, здійснює спробу стати щасливою.
Томас відчуває, що діється щось не те. Він, разом із батьками, відвідує церкву раз на тиждень, слухає Святе Письмо та спільно з усіма молиться за столом перед їжею. Але в його голові десь на рівні підкірки не співставляється те, що стається в його сім’ї, ні з його власним відчуттям Бога, ані з власне поглядом Бога на ситуацію, що склалася. Сім'я для нього, принаймні наразі, не є подібна на домашню Церкву, що покликана втілювати всередині свого мікросвіту Закон Божий у життя. «Бог Отець не пішов так просто. Він помер». «Бога Вітця з нього вибили раз і назавжди». Коли у дитини нещасливе дитинство або коли його й зовсім немає? Мабуть, це коли те, що їй відомо, не співпадає з тим, що вона бачить на щодень, у найближчому оточенні. Книга побудована на протиставленнях: особисті взаємини дитини з Богом на противагу заскорузлим суспільним правилам, що різко перетворюються на попелище, оскільки втрачають будь-який зміст при реальному застосуванні.
Світ, у якому живе Томас, доволі вузькуватий – домашні і те, що відбувається вдома. А Томасове бачення виходить поза ці рамки, воно значно об’ємніше, його мислення, сказати б навіть – апокаліптичне. «Бог мовчав усіма мовами». Зокрема, у нього часто виникають асоціації із старозавітніми карами, зі стражданнями Христа (що важливо – перед покаранням навіть не думає про себе, а думає про маму). Кари єгипетські і суто людські втілюються одна за одною, аби «пом’якшити серце фараона» – нестримного Томасового батька.
Томас все більше занурюється в роздуми – а чи саме так на цю-от ситуацію, що склалася, дивиться Бог, а які Його погляди, а що би сказав Він? Тому, з бажання живого діалогу з Христом, й відбуваються абсолютно ненав’язливі розмови з Ісусом, тільки-но Він навідується до дитини. Хлопець бачить Христа та ангелів у кожній події його життя, тобто, по суті, проживає християнське життя кожною клітиною свого тіла – як уміє.
Попри те, що основною ниткою поміж описами й роздумами хлопчика пролягає тема релігійного фанатизму та диктатури у сім’ї, але й не це в цій книзі головне – головною тут є тема подолання страху на дорозі до щастя. Страху незвичайного, страху прихованого, страху настільки бездонного, коли той хто боїться, виявляється неготовим визнати це навіть перед самим собою. Превалює думка про те, що у людини, попри все, мусять залишатися тверезим мислення. Інакше – страх зробити щось «не по-християнському» перемагає здоровий глузд і саме той страх штовхає на насилля над слабшими і меншими (в даному разі – швидше слабшими фізично). Очевидно, комплекси батька, його задавнені психологічні травми, страх батька і безстрашність його дітей та дружини, врешті, подолання страху – такі стадії звільнення людської особистості розгортаються читачеві протягом повісті.
У цій книзі відкриваємо також світ старосвітських забобон, заборон і поглядів. Паралельно, у ній незримо присутнє питання поступу в Церкві, руху вперед, руху «в ногу з часом», тримання «руки на пульсі». Простежуються релігійні, расові упередження, питання гендерного вивищення чоловіка над жінкою (їй не можна одягати штанів, вона не має права голосу, з її думкою і смаком не рахуються – все це вважається занадто свободолюбно). В якусь мить можна в думках підсумувати: сім’я не повинна бути власністю, а чоловік – тираном у сім’ї, лише її люблячим наставником.
Батько Томаса «не мав відваги належати до інших». Невміння визнавати своїх помилок, бути відвертим із самим собою, бажання підпорядковуватись правилам більше, ніж чуттю серця, призвели до краху цінностей в голові пана А. Клоппера. Натомість, Томасове маленьке серце виявилося хоробрішим, відкритим і готовим на сприйняття Бога. Томас як дитина – зумів бачити більше, бути іншим, відрізнятися і, зокрема, полюбити ту, яка також відрізняється – дівчину з особливим потребами (хоча, цікаво, Еліза-Шкіряна-Нога єдина зауважує все те, що й він). «Ти сильний, бо добрий».
А ще – Томас однозначно стверджує, що бажає стати щасливим. Для цього він мусить остаточно перебороти свій особистий страх. «Щастя починається тоді, коли перестаєш боятися» – ти і також всі, хто є довкола. Потрібно бути сміливим, наважуватися здійснювати те, чого так прагне твоє серце.
І, наостанок, гортаючи книгу, читач має нагоду замислитися щодо цінності та поваги до кожної особи і, найперше – малої за віком, вона бо вже може бути набагато більше рішуча, ніж будь-який дорослий. Особливим чином – роздумати про цінність Бога, який перебуває в кожній людині – у Томасові, в тобі, в мені. Це спроба занурення у «глибоководне» питання – хто такий Бог, ким є Бог саме сьогодні, саме для мене. І потрібно бути готовим на непрості відповіді. Але, що б не сталося, мати певність, що ти все зможеш – якщо простуватимеш із Богом за руку.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/studios/announcements_of_publications/76981/
