Капелан УГКЦ розповів про чудо в зоні АТО — навернення язичника у християнство

08.11.2017 17:47 6

Капелан УГКЦ розповів про чудо в зоні АТО — навернення язичника у християнство

"Я зустрічався там з багатьма, хто називав себе атеїстом, але справжніх атеїстів не зустрічав жодного разу. По-перше, коли починаєш вести більш глибоку розмову, то з'ясовується що людина не атеїст. Вона має певну віру, але просто інакше її називає", -- каже священик.
"Я можу навести дуже багато прикладів, але розповім про один випадок в 2016 році на Великдень. Ми зайшли в Широкино і під обстрілами дісталися до танкістів "Азова". Коли я закликав людей на молитву, то один із товаришів зайняв дуже агресивну позицію: "Я язичник, а не християнин!". Ну а решта стали до молитви. У наступні кілька днів там йшли активні обстріли. І ось Господь дарував таке чудо, що коли ми закінчили молитву "Вервиця перемоги", то все тут же стихло. Було чутно тільки, як хлюпається море. І ця людина підходить до мене (а я як раз вже почав помазувати єлеєм) і каже: "Отець, я переосмислив свої погляди. Помажте мене теж". А на благословення зі зброєю (релігійний обряд, - Авт.) він уже став поряд з іншими", -- розповів капелан.
"Був ще один випадок. Ми роздавали на фронті іконки, а на задній стороні був написаний 90-й псалом, який читається в скрутних життєвих обставинах. І ось, коли один воїн потрапив під важкий обстріл, то іконка (вже досить затерта) лежала в бронежилеті. Він її поклав туди не дуже вірячи, але з думкою, що нехай буде про всяк випадок (з посмішкою). Вона вже була настільки затерта, що зверху було видна лише напис "90-й псалом". Він читає цю назву, а потім піднімає голову і каже: "Господи, ти і так знаєш, що там написано. Просто витягни мене звідси!" (Сміючись). Я вже розповідав комусь цю історію. І ось у мене запитали - чи була це молитва. І ось що я скажу - це була сама правдива молитва, тому що вона йшла дійсно від серця", -- зазначив священик Микола.
"Цікава ситуація сталася, коли ми приїхали в район "Чаплинки", -- продовжив капелан. -- Це було під час блокади Криму. Я не пам'ятаю точно, який батальйон там стояв. Можливо, що 63-й. Але не настільки важливо. Ми прибули на місце діслокаціі батальйону і я кажу, що давайте проведемо службу. Підійшли хлопці і кажуть, що в місцевому сільці є церква. Туди прийшли люди, відкрили храм. Але коли я покликав бійців, то прийшла тільки половина. Я підходжу і питаю: "Хлопці, чому?". Вони мені відповідають: "Отче, як ми можемо стати поруч з вами, якщо я язичник, ось він буддист, третій мусульманин, а ще є протестанти". Тоді я задаю питання: "Коли ви заходите в фронтовий бліндаж або окоп, то питаєте стоячи поруч про те, до якої віри вони належать чи якою мовою говорять? Або просто стаєте поруч з побратимами, підставляєте їм плече і разом захищаєте свою землю?" . Мені відповідають, що звичайно все так, але до чого ж тут Служба Божа? "Так я вас запрошую в той самий бліндаж, але тільки духовний! Давайте станемо всі разом, підставимо плече побратимам і будемо молитися за перемогу, за наших братів, які зараз в бою або поранені. За кращу долю українського народу і держави"... Ми стояли пліч-о-пліч і молилися кожен як умів за перемогу і торжество Божої правди на нашій українській землі. До речі, цікавий момент. Після нашого від'їзду, туди приїхав священик Московського патріархату, який вів службу в цьому храмі (ми не змогли до нього додзвонитися). Приїхав і після нашої служби взявся переосвячувати храм. Ось така була ситуація".

Источник

Следующая новость
Предыдущая новость

Развлечения и заработок на ведущем игорном ресурсе Купить экономную упаковку кофе «Якобс» УГКЦ проводить «Козацький гарт» у виховних колоніях України Подборка фильмов про врачей: торрент-файлы по категориям Рада церков Вінниччини закликає місцеву владу і мешканців знайти компромісне рішення щодо будівництва кладовища

Публикации