Для Франциска ці відвідини мали також особистий характер. "Ми звикли чути з його уст українське християнське вітання «Слава Ісусу Христу!», – зазначає сайт УГКЦ. – Цього вітання малого Хорхе Бергольйо навчив український священик салезіанин Степан Чміль, який після Другої світової війни душпастирював серед українців в Аргентині. Майбутній Папа прислуговував йому під час Святої Літургії. Пізніше о. Степан прибув до Рима, де згодом отримав єпископські свячення з рук блаженнішого Йосифа Сліпого. У Римі він відійшов до вічності сорок років тому, 22 січня 1978 року, а його тлінні останки спочивають у крипті собору Святої Софії".
Кількатисячна громада привітала папу Римського, який прибув з 20-хвилинним випередженням запланованої програми, багатоголосою українською колядкою. Папу зустрів глава УГКЦ верховний архієпископ Святослав, який провів його до собору Святої Софії. На порозі храму його привітали представники молоді, що разом з єпископом Рима випустили в небо білу голубку, як символ миру. Прийнявши традиційний коровай, папа звернувся зі словами привітання до присутніх, подякувавши за запрошення і гостинність та проказавши молитву за мир в Україні.
Увійшовши до храму, Франциск благословляв дітей, зокрема хворих. Далі він привітався з присутніми єпископами та представниками громади. Увійшовши разом із Святославом до святилища, він проказав молитву перед престолом.
Вітаючи достойного гостя, верховний архієпископ Святослав, насамперед, представив життя та діяльність української греко-католицької громади в Італії, символом єднання якої став цей собор, споруджений патріархом Йосифом Сліпим. «Протягом 18 років, – розповів глава УГКЦ про одного зі своїх попередників, – він перебував у радянських концентраційних таборах. Після звільнення в 1963 році він виявив бажання збудувати цю святиню, що не тільки є катедрою нашої Церкви в Римі, але передусім меморіалом, який не дає змоги забувати про численні християнські церкви, знищені в Радянському Союзі, про мільйони жертв нацистських і комуністичних переслідувань».
Предстоятель УГКЦ зазначив, що «протягом багатьох років крипта цієї базиліки була єдиним місцем, де родини могли пом’янути та помолитися за своїх загиблих рідних і близьких, не знаючи, де вони поховані, чи не маючи змоги зробити це на місці їхнього поховання». І серед них був блаженний мученик Омелян Ковч, якого проголошено покровителем священиків УГКЦ.
Святослав також зазначив, що український народ вважає папу Франциска «справжнім посланцем і будівником миру, миру справжнього та справедливого», якого особливо прагнуть серця в Україні. «Наш народ вважає Вас справжнім посланцем і будівником миру, − миру справжнього та справедливого. Цього миру так сильно прагнуть у нашій країні, яка вже чотири роки страждає від російської агресії, що спровокувала в Європі найбільшу гуманітарну кризу після Другої світової війни. Це справжня війна, жертвами якої є сотні тисяч загиблих і поранених і яка змусила мільйони людей покинути свої домівки... Дякуємо за те, що Ви пробуджуєте совість європейського континенту, робите її чуйною до бідних, стражденних, мігрантів і жертв несправедливості. Дякуємо за те, що Ви стали для нас посланцем Благої вістки Христа, за те, що проголошуєте спасіння тим, хто відчуває відчай і безнадію» – сказав, зокрема, він.
Другою постаттю, яку згадав папа Римський, є єпископ Чміль, що упокоївся 40 років тому і тут похований: «Ця людина зробила для мене багато добра. У моїй пам'яті залишається живим спогад про те, коли ще молодим хлопцем я прислуговував йому під час Божественної Літургії. Від нього я довідався про красу вашої Літургії, з його розповідей дізнався про живе свідчення віри, глибоко вистражданої і загартованої страшними атеїстичними переслідуваннями минулого століття. Я дуже вдячний йому і вашим численним героям віри — тим, хто, як Ісус, впали наче зерно на хресну ниву, принісши плідний урожай. Бо справжня християнська перемога — це знак хреста, наш стяг надії».