Реліквії як антистрес

06.03.2020 7:29 0

Реліквії як антистрес

Ірина Пустиннікова

"Verbum", 04 березня 2020

Кілька років тому стали дуже популярними іграшки-антистреси. Береш річ у руки – взаємодієш із річчю – заспокоюєшся. Алгоритм саме такий. Утім, ця формула працює і поза китайськими силіконовими кулями – із родинними реліквіями.

Фото: Annie Spratt

Любити речі зараз не модно. Марі Кондо, тендітна усміхнена гуру з країни, де сходить сонце і всім дуже тісно, проповідує розумний мінімалізм і порожні полиці в шафах. Вона радить визначати, чи кожна окрема річ у хаті запалює у вас радість (саме так, «sparks joy»), і якщо ні, то чемно їй вклонитися, подякувати за минуле поруч і віднести на смітник. Марі Кондо не уявляє навіть, як болітиме спина після тисяч поклонів під час прибирання одного балкона в хрущовці десь у Бердичеві чи окремо взятого сараю під Теребовлею. Ми – нація людей, які всотали розуміння дефіциту з материнським молоком. Нам складно прощатися з чимось, що нехай не сочиться радістю і не випромінює оптимізму, але може згодитися – десь, колись, коли кінь блід процокотить копитами і знову прийде голод / відчай / інфляція / війна. Наша генетична пам’ять не чула про довгі періоди спокою.

Так хочеться бути, як Марі Кондо. Але рідна хата (мій син – уже п’яте покоління нашої родини, яке живе тут) дуже далека від вихолощеного мінімалізму. Я люблю речі. Я люблю речі з історією. Я люблю речі з історією свого роду.

Це те, чого нас всіх як націю старанно позбавляли у ХХ столітті. Маленькі машини часу, предмети-свідки, предмети-нагадування: вони, їхні власники – жили. Були реальними, як реальні зараз ми. Торкнешся – і заспокоїшся. Відразу. Вмить. Так це працює.

Портсигари діда – дешеві, простенькі залізні коробочки: одна з качками на кришці, інша – з двома мисливськими собаками. Ціла пачка сигарет «Герцоговіна Флор»: він палив до 1960, а потім за один день вирішив кинути – і більше до цигарок не доторкався. Дитяча ложечка прабабусі Надії. Її ж весільний восковий вінок під склом окладу простенької ікони – народ називав такі «восківками». Вони увійшли у європейську моду 1840 року, після весілля англійської королеви Вікторії, яка вперше одягнула вінок із флердоранжу, прикрашений перлами. А що апельсини в Україні не росли, то майстрині робили вінки у вигляді знайомих їм квітів чи гілочок. Колись вінок, певно, був красивий і кольоровий, а зараз потемнішав від часу і скидається більше на терновий вінець, ніж на атрибут нареченої.

Реліквії як антистресФото авторки

Надія Балицька народилась 1899 року в містечку Жванець на Дністрі (зараз село Кам’янець-Подільського району Хмельницької області), на кордоні з Австро-Угорщиною. Вінчалися прабаба й на рік за неї старший прадід Георгій Бржосневський у церкві села Довжок, імовірно, 1917 року – точної дати ніхто в родині не пам’ятав. Мешкали спочатку в сусідньому селі Суржа, а коли 1920 року владу на Поділлі захопили більшовики, мусили перебратися до Кам’янця. Вінчальну ікону з вінком забрали з собою. Як і дворянські грамоти – їх возили з будинку в будинок, аж врешті спалили на початку тридцятих у пічці кімнати, де я пишу цей текст. Бабусі Антоніні було тоді років із вісім, і найяскравіше вона запам’ятала, як плакала мама, а батько, зціпивши зуби, помішував папери кочергою.

Гарна бронзова підставка під гасову лампу – з янголятами, що несуть квіти та фрукти. Старовинне дзеркало в рамі з червоного дерева – збереглися не всі декоративні деталі, а амальгаму вкрили цяточки часу. Крихітний – грамів на 30, не більше – келишок, із якого, розповідала мама, прадідусь Георгій випивав аперитив перед обідом. Прадідусева підшивка журналів «Довкола світу» за 1914 рік – я обожнювала гортати її в дитинстві: праворуч тоне корабель, підстрілений у морській битві; ліворуч рекламують мозолін, який «знищує мозолі з коренем», БАДи початку ХХ століття («Д-ра ШИНДЛЕРЪ-БАРНАЙ “Маріенбаскыя редукціонныя пилюли” против ОЖИРЪНІЯ и отличное слабительное средство. Настоящая упаковка въ коробкахъ красного цвъта, съ описанием способа употребленія. Продажа во всехъ аптекахъ и аптекарскихъ магазинахъ»), косметику («Идеалъ женщины был и остается БЕРЕЗОВЫЙ КРЕМЪ, приготовленный в лаборатории А.Энглундъ») і складні гумові конструкції під назвою «Целло № 16», які треба було носити вдома, якщо мріялося про зміну форми носа, – чистісіньке шарлатанство.

Реліквії як антистрес

Фото авторки

Дядько прадіда був депутатом Державної думи Російської імперії IV скликання, яке працювало в 1912–1914 роках. Двічі на рік, перш ніж вирушити до Санкт-Петербурга на засідання, він ішов до кам’янецької цирульні, де йому робили пишні бакенбарди за тодішньою модою. А повертався з імперської столиці завжди з подарунками для родини. Георгієві привіз тижневик «Довкола світу», і 16-річному юнакові журнал так сподобався, що він оформив передплату. За тодішнім звичаєм, окремо виписав сам часопис, окремо – шкіряну суперобкладинку для нього. Поки не прийшла, власноруч підшивав журнали грубими білими нитками. Та наприкінці липня 1914 року почалася Перша світова, а вже 2 серпня Подільська губернія стала ареною запеклих боїв між кавалерійською австро-угорською дивізією та зведеною дивізією російської армії. Останній номер «Довкола світу», котрий отримав Георгій Бржосневський, датований 3 серпня 1914 року. На його першій сторінці розмішено маніфест російського царя Миколи ІІ про вступ Російської імперії у війну. Суперобкладинка до Кам’янця-Подільського так ніколи й не надійшла, а передплата закінчилася на царському маніфесті.

Реліквії як антистрес

Фото авторки

Береги журнальних сторінок подекуди обпалені: мій дідусь Михайло у вісімдесятих невідь чому спалив у саду за хатою чимало книг із прадідової бібліотеки і старих листівок, уже не дізнатися, від кого й кому адресованих. «Довкола світу» і книжку про королеву Ядвігу польською я вихопила з вогню, а от «Астрономію» Каміля Фламмаріона 1896 року видання не рятувала – красива велика книжка, але майже без картинок. Її обкладинку пам’ятаю досі, ніби й не минуло понад тридцяти років від того вогнища в саду. Шкода, страшенно шкода і Фламмаріона, і листівок.

Не було чомусь обкладинки й до велетенського, з пів стола завбільшки, видання «Втраченого і поверненого раю» Джона Мілтона з п’ятдесятьма гравюрами Гюстава Доре. У юні роки мені дуже кортіло акуратно витягти пафосні гравюри, взяти їх у багети й повісити на стіни – добре, що до цього так і не дійшло.

Реліквії як антистрес

Фото авторки

Але найбільше з усіх реліквій в дитинстві я любила стереоскоп прадіда – 3D-кінотеатр родом із 1904 року. Наш алюмінієвий «The Perfecscope» нью-йоркської фірми «H. C. White Co.» був укомплектований набором листівок-стереопар. Найгарніші, на темно-сірому тлі, мали позаду коментарі англійською та німецькою мовами. Улюбленими були родинні сцени (пишні, важкі вікторіанські інтер’єри – і мати з трьома дітьми й утомленим чоловіком), види Зальцбурга та якесь аристократичне весілля. Деталі іншого життя – сукні, зачіски, дрібнички на туалетному столику – можна було роздивлятися довго. Траплялися й помітно саморобні листівки: холерний барак; верби над ставком; маловиразний будинок серед дерев; чоловік, що позує на верхівці дерева. Деякі фотографії були наклеєні поверх попередніх світлин, і це іноді шкодило стереоефекту. У дитинстві моєї мами жодні гостини не обходилися без перегляду листівок на стереоскопі, які в сім’ї називали просто картинками, і сусіди часто позичали їх у нас на свої свята. У нульових я привезла з блошиних ринків іще кілька стереопар і дуже раділа краєвиду кам’янець-подільського кафедрального храму. Сина забавка, старша за нього на 109 років, не зацікавила. Може, поки що. Хочеться, щоб поки що.

Реліквії як антистрес

Фото авторки

До речі, так: блошині ринки. Кладовища чужих родинних історій, які притягують, як магніт, – і вже замотуєш у светр, щоб не побилися в дорозі, сільничку з Маастрихта чи красиву старовинну тарілку з Мальме (ручний багаж, у тебе ж лише ручний багаж – але втриматися неможливо). Тільки от ефект антистресу від них значно слабший. Своє спрацьовує могутніше.

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/79156/

Следующая новость
Предыдущая новость

Наводим чистоту. Советы по уборке квартиры Гадания онлайн стали реальностью Волонтери передали Святогірській лаврі 10 тон гуманітарної допомоги для переселенців Адвентисты собрали около 2000 человек на всеукраинский слет следопытов Преимущества покупки пластиковых окон с Алиас-Киев

Публикации