Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війни

28.01.2020 2:58 0

Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війни

Оксана ДУДАР

"Дивись", 27 січня 2020

Сьогодні, 27 січня, – День пам’яті жертв Голокосту. Понад 26 з половиною тисяч людей у світі були відзначені як «Праведники народів світу» за порятунок євреїв під час Другої світової війни, серед них понад дві з половиною тисячі українців.

Жовківська синагога ХХ століття. Фото: Край.

Згідно із документами Яд Вашем, у Жовкві та околицях було близько двох десятків людей, що отримали відзнаку «Праведника». Про це ІА Дивись.info розповів науковий співробітник Державного історико-архітектурного заповідника у Жовкві Володимир Герич.

«До війни в Жовкві мешкали до шести тисяч євреїв – це було приблизно 30% від усього населення міста. Тут сформувалася єврейська громада, яка називалася штетл, що з ідишу означає «містечко». У центрі мала бути синагога, а також школа, тому що за єврейською філософією з малечку треба навчати, зокрема релігії. З ритуальних об’єктів – миква. Це було не тільки місце, де можна помитися, а й здійснювалися певні ритуали. У Жовкві єврейське життя було досить добре розвинуте – школи для хлопців та дівчат, громадські організації, спортивні команди. Тобто життя йшло добре, але все це почало ламатися 1939 року. Коли прийшли німці, євреї вже знали, хто це і яка філософія Гітлера», – розповів Володимир Герич.

«Війна Клари»

Багато світла на життя євреїв і Голокост у Жовкві проливає автобіографічна книга єврейської авторки Клари Крамер «Війна Клари», де вона описує події 1939-1944 років. Твір вперше був опублікований 2009 року в США.

Клара Крамер – донька єврея-фабриканта, народилася 1927 року.

Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війниФото обкладинки книги.

«Коли 1939 року до Жовкви прийшла радянська влада, до євреїв вона ставилася інертно. Її цікавили хіба заможні люди. Якщо ти багатий чоловік, інтелігент, а якщо ще й присутні елементи патріотизму, значить тебе не мало існувати. Перші ешелони з людьми у Сибір зі Жовкви поїхали взимку 1940 року. Але прості євреї далі продовжували тут жити, працювати. 1941 року Друга світова війна прийшла і на цю територію – місто окупували німці. Гетто було створене не відразу, а 1943 року. Воно охоплювало територію на північ від синагоги, де була садибна забудова. Усе це загородили і перетворили на резервацію. Німці оголосили, що всі євреї мають туди переселитися жити. Більшість так і зробили.

Клара Крамер згадує про окупацію Жовкви у дещо ширшому розумінні. Німці запровадили у місті комендантську годину: кого ловили на вулиці – розстрілювали відразу або якщо поліцаї були з місцевого населення, то однаково відправляли до німців. Така ситуація була всюди, оскільки за знайденого єврея обіцяли гроші та п’ять пляшок горілки», – розповідає Володимир Герич.

Якось до сім’ї Клари прийшов робітник, який їм допомагав, і запропонував сховати родину у себе вдома – двох дорослих і двох дітей, але вони відмовилися, бо у нього маленька хатина і велика родина. Якби німці знайшли у чоловіка євреїв, повбивали б усіх.

Життя у бункері

А будинок, який згодом на 20 місяців став сховком для 18 людей, належав фабриканту, власнику олійні Мельману. Будівля стоїть і досі.

«Це відомий будинок – через дорогу від церкви Святої Трійці, біля колишнього консервного заводу. Там сьогодні живуть дві сім’ї. В одній з кімнат у паркеті вирізали плиту. Вона була дуже добре замаскована. Плита піднімалася і там ховалися люди. Я бачив її і вирішив, що було б добре забрати до музею. Зателефонував господарю, а він каже, що нема плити – американці забрали. Сьогодні вона демонструється у Музеї Голокосту в Нью-Йорку. Якось Клара Крамер приїжджала до Жовкви. Ходила у той будинок, спускалася у підвал», – веде далі Володимир Герич.

Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війниФото: Український тиждень.

Чоловік, який врятував 18 євреїв, був фольксдойче, тобто поляком німецького походження і звали його Валентин Бек. До приходу німців він працював у Мельмана і мав славу п’яниці та антисеміта.

«Було так, що після приходу радянської влади один з офіцерів погрожував Беку через його німецьке походження. Мовляв, що то за прізвище у тебе таке, поїдеш до Сибіру. І власник олійні, у якого працював Бек, викупив його. А 1941 року вже фабрикант звернувся до фольксдойче і запропонував йому залишити свій будинок за умови, що у підвалі буде бункер, де ховатимуться євреї. Валентин Бек погодився і оселився в помешканні разом з дружиною та донькою. Загалом у підвалі жили 18 людей. Будинок фабриканта один із небагатьох у місті на той час мав внутрішню вбиральню. Вночі відходи життєдіяльності виносили і виливали у внутрішній туалет. Це дозволило не виходити на вулицю», – веде далі науковий співробітник.

Сам Валентин Бек працював комірником у німців – завідував складом горілки. У будинку часто бували солдати Вермахту та офіцери СС. Клара Крамер у своїй книзі так описувала бункер: «Місця там було не більше, ніж у стійлі коня». Бек приносив їм їжу – хліб та картоплю.

Порятунок Бека

Коли Жовква була звільнена від німців і в місто повернулися радянські війська, настав час Клари врятувати Валентина Бека.

«1944 року порядки помінялися. Клара, коли жила у підвалі, вела щоденник. Представники радянського військового командування почали розбиратися – хто є хто, і зацікавилися Беком, який працював на німців. Його вже мали відправити до Сибіру. Тоді Клара взяла свій щоденник і понесла його коменданту міста. Комендатура знаходилася на нинішній вулиці Воїнів УПА. Офіцер прочитав той щоденник і дав команду Бека не чіпати. Згодом фольксдойче разом з дружиною виїхав до Польщі, у Катовіце. Сьогодні вони є у списку «Праведників народів світу», – каже Володимир Герич.

Практично усі, хто був у підвалі, вижили, окрім Клариною сестри. Якось будинок загорівся і вона у паніці втекла. Найочевидніше, дівчину схопили німці і розстріляли. Усі інші, як і Валентин Бек виїхали зі Жовкви. Клара Крамер після війни опинилася в таборі для переміщених осіб в Австрії. Там вона зустріла свого майбутнього чоловіка. 1949 року вони побралися і виїхали до Ізраїлю, де народилися двоє їхніх дітей. А 1957 року родина перебралася до США і оселилася в місті Елізабет.

У свої 80-ть Клара Крамер у співавторстві за Стівеном Гланцом написала «Війну Клари» – спогад про її воєнний досвід і переховування від нацистів. Твір згодом став корисним джерелом інформації для відомого британського юриста Філіпа Сендса, чия прабабуся теж була уродженкою Жовкви і який 2016 року написав книгу «Східно-Західна вулиця» про долю євреїв невеликого західноукраїнського містечка. Клара Крамер померла 11 вересня 2018 року.

Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війниКлара Крамер. Фото з відкритих джерел.

«До речі, зараз книга Клари Крамер перекладається і, сподіваємося, вийде друком у першому півріччі нинішнього року. Вона видана в США, а згодом перекладена в Польщі. Вже є домовленості про фінансування самого видання», – каже пан Володимир.

Гетто, Белжець і втечі

У створеному німцями Жовківському гетто, окрім місцевих євреїв, були й звезені люди з околиць.

«З гетто майже чотири тисячі людей були вивезені у ліс за містом і розстріляні. Сьогодні там встановлено пам’ятник. Є американці, які мають намір впорядкувати цю територію», – розповідає Володимир Герич.

Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війни

Пам’ятний знак на місці розстрілу євреїв. Фото з відкритих джерел.

Це місце місцеві мешканці досі називають стрільбищем, адже тривалий час тут базувалися військові склади, проходили навчання, а на місці масової могили були тільки хащі.

«Частину євреїв зі Жовкви вивезли до Белжця. Там є станція, куди звозили людей ешелонами зі всієї Західної України, а потім відправляли у концтабори. Але тільки в Белжці загинули близько півмільйона євреїв, здебільшого від хвороб. Коли їх гнали на станцію, багато хто намагався втекти, бо розуміли, що це єдиний спосіб вижити. Є багато описаних історій, як єврейські сім’ї втікали і переховувалися у лісах взимку», – веде далі пан Володимир.

Белжець

Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війни

Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війни

Белжець

За окремими даними, після окупації в Жовкві залишилося 74 євреї.

«На жаль, ми не займалися пошуком «Праведників народів світу». Можливо, є ще родичі тих, хто пам’ятає ті часи, як вони рятували людей. Такі трагедії забувати не можна. Ця історія немає слідів, крім могил. На колишньому єврейському цвинтарі, де сьогодні міський базар, теж є місце масового захоронення», – розповідає Володимир Герич.

Сьогодні на Львівщині є близько 30 єврейських цвинтарів, які вважають збезчещеними. Найбільш відомий – Краківський цвинтар у Львові, де сьогодні знаходиться ринок. Це було одне з найдавніших єврейських кладовищ у Європі.

«Радянська влада на таких місцях найчастіше робила базари. Я зараз досліджую один момент, пов’язаний із міжвоєнною Жовквою. На карті до Першої світової війни у районі нинішньої вулиці Воїнів УПА колись був вигін, а також базар для торгівлі худобою. Колишня військова частина, яка знаходиться навпроти, була збудована ще австрійцями. Після Першої світової війни туди прийшли поляки – Шостий полк уланів імені Станіслава Жолкевського. А 1944 року – радянська влада. Вони теж поселилися у тих же казармах. Житла для офіцерів бракувало, і було прийняте рішення познімати мацеви на єврейському цвинтарі і ними вирівняли майданчик, де був базар для худоби. Там почали будувати житло для офіцерів, а базар перенесли на цвинтар», – розповідає дослідник.

Відомі євреї міста

Базар функціонує досі. Щоправда, недалеко від входу на ринок, біля східної стіни, є відносно новозбудований оель, у якому дві могили, де поховані рабин Александр Сендер Шор і його соратник рабин Іцхак Айзік. Вони жили на зламі XVII-XVIIІ століть. Нащадком Шора був Ізраїль Бродський – київський фабрикант, засновник «цукрової імперії» і династії Бродських.

«До Жовкви вперше у Східної Польщі прийшли друкарі єврейського походження з Голландії. Урі бен Арон Фебус Га-Леві оселився тут 1690 року і приніс сюди техніку друкарства. Він отримав привілей від короля Яна ІІІ Собеського, але з жорстким обмеження – на івриті можна було друкувати тільки єврейську літературу», – пояснює дослідник.

Жовква стала одним із найбільших осередків єврейського друкарства у Речі Посполитій.

Тісно з містом пов’язане ім’я сера Герша Лаутерпахта – вченого, юриста, автора концепції прав людини.

Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війни

Герш Лаутерпахт.

«Нещодавно ми відкрили меморіальну дошку Гершу Лаутерпахту. Це людина, яка народилася в Жовкві, навчалася у Львові та Відні. Потім він жив у Лондоні. Це юрист-теоретик, який брав участь у справах, пов’язаних із Нюрнберзьким процесом. Лаутерпахт є фактично ідеологом такого поняття, як права людини – він теоретично обґрунтував Декларацію прав людини. Герш Лаутерпахм – один з героїв книги Філіпа Сендса «Східно-Західна вулиця» про Жовкву», – веде далі Володимир Герич.

Пов’язаний з Жовквою і всесвітньовідомий польський режисер Єжі Гофман, чиї предки були рабинами у місті. Зі Жовкви походила й родина за батьківською лінією американського політолога, соціолога і державного діяча, радника з національної безпеки президента Джиммі Картера, автора книги «Велика шахівниця. Панування Америки і її геостратегічні імперативи» Збігнєва Бжезінського.

Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війни

Так Жовківська синагога виглядає сьогодні. Фото з архіву Дивись.info.

Сьогодні про єврейське життя Жовкви нагадує тільки синагога. Збудована приблизно 1700 року, вона пережила багато буремних подій. Підірвана німцями 1941 року, вона все ж встояла, а сьогодні залишається мовчазним нагадуванням про ті часи, коли у місті перетиналися і співіснували три культури – українська, польська та єврейська.

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/religious_digest/78677/

Следующая новость
Предыдущая новость

Оригинальные памятники в Запорожье: как подобрать дизайн надгробья для умершего близкого Как выбрать долговечную и прочную ванну? Працівники ювенальної поліції влаштували свято дітям молодіжного табору Мукачівської єпархії УПЦ Дверная и оконная фурнитура недорого Оформление патента на работу иностранцам в Москве

Публикации