Сторінка в мережі Фейсбук, 20 січня 2020
Головна мета Служби – забезпечити в масштабах цілої Держави:
- свободу совісті всім громадянам України;
- вільний розвиток й всебічну інтеграцію в українське суспільство за умов збереження власної самобутності - всім національним меншинам;
- міжрелігійний і міжнаціональний мир та участь в європейському поступі всіх релігійних і національних спільнот й всіх громадян незалежно від їхніх вірувань і етнічного походження.
Міжнаціональне взаєморозуміння, свобода совісті і питання безпеки
Міжнаціональний і міжрелігійний мир – це одна з головних цінностей та фундаментальна основа української державності, яка з початку російської агресії піддається особливо суворим випробуванням. Дезінформація і провокації - як викриті (проти угорського і польського консульств, іудейських святинь, православних храмів тощо), так і дотепер непокарані – це частина тієї війни, котра ведеться проти України. Моєю відповіддю тут і надалі буде:
- зміцнення взаєморозуміння між національними спільнотами і різними релігійними організаціями;
- поглиблення зв’язків з самими організаціями національних меншин, а в багатьох випадках - і дієва співпраця із «історичними батьківщинами» деяких національних спільнот та протидія організованим і добре фінансованим спробам зірвати цю співпрацю і примусити дивитися на історію наших народів крізь імперські лінзи;
- застосування європейських практик відносин у сфері відповідальності Служби.
Те, що провокації, які здійснюються проти України на ґрунті релігії і міжнаціональних відносин, є викликом, який створює пряму і серйозну загрозу національній безпеці країни, визнається і міжнародними організаціями. У протидії цьому викликові я й надалі керуватимусь ідеями та рекомендаціями, розробленими, зокрема, у рамках останньої наради ОБСЄ з огляду виконання зобов’язань держав-учасниць у людському вимірі (вересень 2019) для забезпечення балансу між всіма вимірами безпеки.
Умови з реалізації гарантій у сфері свободи совісті мають бути забезпечені
Завданнями у сфері свободи совісті та державно-церковних відносин для себе бачу:
- закріплення і розширення обсягу релігійної свободи, досягнутого Україною;
- розвиток можливостей присутності релігійних організацій у публічній сфері, які надані нашими спільними зусиллями в освітній, культурній ділянці, царині душпастирювання у війську та пенітенціарних закладах, харитативній праці тощо.
Докладатиму всіх зусиль, щоби совість наших громадян була насправді вільною; щоби ніхто, ані всередині країни, ані, тим більше, з-за її меж, не вказував українцям, як і у що їм слід вірити. Переконаний, що нам вдасться відвернути спроби дестабілізувати ситуацію в країні через те, що право і сподівання більшості православних українців увійти в Повноту Православ’я на рівні з іншими народами православної культури, визнано найвищими авторитетами цієї Повноти.
Солідарність з переслідуваними з боку агресора
Здійснюючи політику у сфері міжнаціональних відносин і свободи совісті на території України, ми на жодну мить не маємо право забувати про ту її частину, яка знаходиться під окупацією. Тому зусилля привернення дієвої уваги міжнародного співтовариства до кричущих порушень прав національних меншин і релігійних свобод в анексованому Криму і на окупованих територіях Донецької і Луганської областей будуть примножені. Резолюції Генасамблеї ООН, ПАРЄ, ПА ОБСЄ та ПА НАТО із різким засудженням гонінь, а також включення Росії до переліку «країн особливого занепокоєння» Держдепартаментом США через порушення релігійної свободи мусить посилювати санкції проти агресора та вже примушує його «платити» відповідну ціну. Продовжуватиму практику регулярного інформування міжнародних партнерів України про утиски релігійної свободи і прав національних меншин взагалі і кримських татар – зокрема, а також консультацій та співпраці з представниками зарубіжних релігійних центрів щодо спільних з Україною дій стосовно опору дискримінації їхніх одновірців на окупованих територіях.
Виконання міжнародних зобов’язань Державиу релігійній та національній сферах. Покращення іміджу України на світовій арені шляхом впровадження найкращих світових практик
Серед ключових завдань Служби – виконання умов, за яких Україна може по праву вважатися країною Європи, де максимально пошановано право кожної нацменшини та релігійної групи на сталий розвиток. У цьому відтинку й приділятиму особливу увагу:
- підготовці п’яти національних звітних доповідей перед відповідними міжнародними організаціями;
- роботі у чотирьох міжурядових комісіях з питань національних меншин (у перспективі - заснування ще кількох);
- роботі у майже п’ятнадцяти міжнародних організаціях і структурах;
- участі у низці заходів на міжнародній арені з питань гарантування прав національних меншин та свободи совісті;
- регулярному консультуванню чільних представників Посольств України у площині відповідальності Служби;
- наданню роз‘яснень і підготовці пропозицій щодо всіх запитів, які отримує українська сторона з боку міжнародних партнерів у ділянці нацменшин і релігійних організацій.
- провадженню в якості окремого стратегічного цілісного циклу міжнародної програми з ромської проблематики, яка є пріоритетною для всіх головних європейських партнерів України; той прорив, який здійснюється у ромському питанні в останні роки і який вже дав вагомі і наочні результати, має бути максимально продовжений і доведений до рівня, коли відповідні моніторингові місії та національні аналітики засвідчать, що кожен представник ромської громади має всі можливості для давно очікуваної інтеграції у суспільно-економічний, культурний та освітній простір країни.
Загальноукраїнський характер політики у сфері міжнаціональних відносин і свободи совісті
Особливі зусилля будуть мною і надалі спрямовуватися на досягнення єдиного правозастосування у сфері етнополітики і свободи совісті. Ця політика не повинна і не буде залежати від симпатій/антипатій місцевих чиновників, не буде поліською чи таврійською, а виключно загальноукраїнською. Переконаний, що кожний народ і кожна духовна традиція в Україні є унікальною. Бо кожна з них вносить у загальноукраїнську (а зрештою – і світову) скарбницю те, що може внести лише вона і ніхто інший.
Кадрова політика
Завдання, які стоять перед Службою, потребують висококласних професіоналів, які водночас є патріотами Держави та готові до самовдосконалення. Національні відносини і релігія – це сфери, де необхідні спеціальні знання, які не здобуваються «наскоком». Події кінця ХХ – початку ХХІ ст. повернули у політичні академії та школи держуправління цілого світу етнологію і релігієзнавство та засвідчили, що найменша неуважність тут, упередженість чи звичайна необізнаність коштують дуже дорого. Моя мета – зібрати колектив професіоналів у цій сфері, які мають принципи й сформований світогляд та є здатними працювати ініціативно і злагоджено, визначаючи проблему і оптимальні шляхи її вирішення.
Науковий характер політики у сфері міжнаціональних відносин і свободи совісті
Політика у сфері міжнаціональних відносин і свободи совісті не може здійснюватися на «просте око». Кожному важливому рішенню тут мають передувати наукові експертизи – етнологічна, релігієзнавча і, звісно, юридична. Тому мною буде продовжена і максимально удосконалена практика наукового аналізу і обговорення ключових аспектів здійснення означеної політики на Експертних радах (перша - з етнополітики та друга – з питань свободи совісті та діяльності релігійних організацій), які складаються з найкращих вчених країни у цих галузях, а також – з Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій, Радою етнонаціональних організацій України, десятками інших т.зв. парасолькових структур, та, об’єктивно дивлячись, сотень релігійних спільнот та громадських організацій національних меншин.
Держслужба як медіатор
Держслужба – центральний орган виконавчої влади. Водночас, саме вона представляє перед Владою як сукупністю інституцій інтереси релігійних і національних спільнот. Кожен представник національної чи релігійної громади повинен знати, що є структура, яка створена і функціонує, говорячи євангельською мовою, «щоби служить, а не щоби їй служили» і вчасно й ефективно знімати протиріччя, які об’єктивно виникають у відносинах між основними стейкхолдерами.
***
У світі дуже мало людей, які б не належали до жодної нації або до жодної релігії. Тому, вважаю, для Служби, чия діяльність зачіпає найбільш тонкі матерії як індивідуального, так і спільнотного буття, усвідомлення примату засад у площині духовній та інтелектуально-світоглядній є самоціннісним чинником, який є ще більш вагомим, аніж будь-які чинники структурно-раціоналістичного порядку.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/78585/