15 січня 1882 року у м. Брусилові (нині – Житомирської області) народився український вчений, державний і громадський діяч, перекладач, міністр освіти УНР та митрополит УАПЦ Іван Огієнко (Іларіон).
Йому вдалося поєднати у собі науковця, патріота і духовного лідера. Невдовзі після закінчення у 1909 році Київського університету св. Володимира Іван Огієнко отримав звання приват-доцента і запрошення на кафедру російської мови та літератури. Та від початку української революції він не лише одним із перших викладав українською, а й без погодження вченої ради почав читати новий курс – “Історія української мови”.
У січні 1919 Огієнка призначено міністром народної освіти УНР. Міністерство освіти під його керівництвом ухвалило закони та рішення про українізацію середніх шкіл, відкриття нових українських гімназій, обов’язкове загальне навчання та допомогу українським освітнім видавництвам.
Українізаторську політику він продовжив на посаді міністра віросповідань. Іван Огієнко закликав священиків виголошувати проповіді, проводити служби, читання та співи лише рідною мовою.
Іван Огієнко – один із перших науковців, хто ще в 1935 році аргументував вживання прийменника “в”, а не “на” Україні.
“В 1917-1920 роках існувала Україна як незалежна держава… Мусимо прийняти тільки вираз “в Україні”, як кажемо: в Росії, в Італії …, викинувши остаточно і з нашого вжитку граматичну ознаку нашого колишнього поневолення – рабську форму “на Україні”.
Після смерті дружини Іван Огієнко постригся в ченці, взяв церковне ім’я Іларіон. Архbмандрита Іларіона висвятили в єпископа у Польській Православній Церкві. Через декілька років він очолив Українську Автокефальну Православну Церкву, яка діяла в Україні у час німецької окупації.
“Богослужбовою мовою Церкви мусить бути жива українська літературна мова, або мова староукраїнська”, – вважав митрополит.
Після війни він емігрував до Канади. Там Митрополит Іларіон закінчив чи не найголовнішу справу свого життя – переклад Біблії. Підхід, а з ним і масштаби цієї праці вражають. Кожне окреме слово оригінального тексту перекладач виписував в окремому рядку, а поруч – українські відповідники.
Рукопис нараховує близько 775 тисяч рядків, що заповнили понад 14 тисяч сторінок. Кожна з них, окрім того, списана численними примітками, вставками та уточненнями. Переклад Біблії Івана Огієнка – найбільш тиражований та вважається дослідниками кращим з-поміж всіх українських варіантів через близькість до оригіналу, поетичність, простоту та ясність викладу водночас.
Митрополит, перекладач, науковець також писав поеми та вірші. Один із них – “Не питай, чого в мене заплакані очі”- був настільки популярним, що став народною піснею.
Про це пишуть «Новини Полтавщини» за матеріалами ВВС News Україна
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_society/78524/