0
У Кам’янці-Подільському сьогодні проживають 60 кримських татар, які через переслідування, обшуки змушені були покинути домівки в анексованому Криму.
Як розповів «Громадському радіо» татарин Мурат, який зі своєю родиною (дружиною і двома дітьми) перебрався до Кам’янець-Подільського у 2013 році, питанням збереження традицій люди вирішують самі, але є те, що власними силами вони просто не подолають.
«Між традиціями захоронення мусульман і християн існують суттєві розбіжності. А традиції віросповідання передбачають також низку серйозних умовностей. Наприклад, раз на тиждень у п’ятницю кримські татари проводять спільну молитву у приміщення, спеціально відведеному для цих ритуалів, або, принаймні, там, де можна весь час збиратись у великій кількості для такого ритуалу.
Відомо, мусульманські та християнські кладовища завжди відокремлені. При похованні ж померлого не кладуть у труну, облаштовують домовину інакше, а тіло померлого загортають у тканину — саван, і звісно, на надгробку не ставлять хрести і такі пам’ятники, які ставлять на християнських кладовищах, часто пишні та недешеві. Згідно традицій, пам’ятник не має бути надто дорогим, на могилі висаджують одно чи два дерева. Могила робиться у зріст померлого з витягнутою рукою. При похованні покійника перегортають в певний бік (правий), а після цього читають молитву. Обов’язковою є спільна молитва. Похорон має відбутись у день смерті покійного, а якщо людина помирає вночі,— на наступний день, але весь ритуал має відбутись досить швидко.
Ці традиції дуже важливі для кримських татар і сьогодні, це важлива частина їх життя. Але у Кам’янці вони досі цього не можуть собі дозволити.
«Мер міста повністю відмовив нам, сказав «ні». Хочу звернутись до райради. Якщо вони теж відмовлять, не знаю, що далі робити. Земельну ділянку під кладовище – це перше, що нас хвилює. І приміщення під молитви. Кожну неділю у п’ятницю і два рази на рік на Курбан і Рамадан ми маємо провести святкову молитву колективно. У п’ятницю кримськотатарській спільноті потрібно зібратись і провести спільну молитву, вона триває максимум півгодини», – говорить Мурат.
За його словами, він неодноразово звертався з проханням до місцевої влади, міністерства культури, а також, МТОТ. Міністерство у справах тимчасово окупованих територій та ВПО та міністерство культури офіційно направили листа на місцеву владу з проханням сприяти вирішенню цього питання. Однак, влада відповіла особисто автору звернення, що ані приміщень, ані місця на кладовищі для кримських татар не передбачено.
«На сьогоднішній день вільних житлових приміщень, які могли б використовуватись для заявлених вами потреб, наразі немає. Виділення окремого сектору на кладовищі для поховань померлих громадян будь-якого віросповідання не передбачено в плані кладовища»,— йдеться в офіційній відповіді, підписаній І. Труновою, начальницею управління культури, національностей, релігій і туризму Хмельницької обласної державної адміністрації.
Від початку спільноті пропонували приміщення, але як тільки спільнота вирішила зробити ремонт за власний кошт, виявилось, що приміщення вже комусь віддали. Переселенці кажуть: готові все зробити в приміщенні, потрібно лише велику кімнату на 50-60квадратних метрів.
Відсутність умов для мусульман місцева влада проблемою не вважаю, і той факт, що мусульмани – переселенці, не впливає на вирішення проблеми.
«Є християнські кладовища, ми пропонували частину віддати мусульманському. Кажуть, у них не розраховано під це місце. І все. Ну просто не хочуть, ну не хочуть і все. Я так розумію»,— переконаний Мурат і показує фото місцевого кладовища. На фото — порожня територія біля могил, цієї території б вистачило, але офіційно — місця немає. «Будемо писати в районну раду. Можливо, там щось вийде», - продовжує Мурат.
Приміщення татарська спільнота планує використовувати як молитовний дім, в особливі дні – по п’ятницях та на свята, а в інші дні, кажуть – зроблять свій культурний центр, щоб місто дізнавалось більше про традиції цієї спільноти.
«Теж хочемо свою культуру показати, тут немає такого. Щоб не боялись, розумієте. Наші дружини вчать арабській мові, малюванню, тощо. Щоб люди розуміли, що у Кам’янці є мусульмани серед місцевих. Багато хто вже поїхав. Хто в Польщу, хто у Львів, хто у Київ, хто у Вінницю. Тому, що тут немає нічого».
