0
В Інституті вважають недоречним законодавче оформлення стримуючих механізмів проти загроз «руського міра» у формі змін до закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки», бо вважають пропоновані правки суперечать логіці декомунізаційного закону. В ньому йдеться про засудження двох злочинних тоталітарних режимів, а не їх ідеології. Тому чинний закон забороняє не ідеї, а використання визначеної символіки. Натомість у законопроектах №9139 та №9200 пропонується засудження і заборона «імперської ідеології держави-агресора» або “пропаганди руського міра”, але не засуджується жоден режим. Крім того зазначений у законопроекті № 9200 перелік забороненої символіки є недостатньо чітким та повним для його ефективного застосування.
Також запропоновані в законопроектах визначення ключових термінів «руський мір» і «пропаганди пропаганди руського міра» не чітко прописані, що на думку спеціалістів, також викличе труднощі при застосуванні норм закону на практиці і створить простір для довільного трактування.
Те саме стосується й інших визначень, наприклад, «формування культу осіб перших керівників РФ» чи «поширення ідеї об’єднання в єдиний «триєдиний російський народ». Крім того, термін «пропаганда руського міра» містить визначення, які підпадають під ознаки злочинів, вже окреслених низкою статей Кримінального кодексу України (ст. 109 ККУ «Дії по насильницькій зміні чи поваленню конституційного ладу», ст. 110 «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України», ст. 111 ККУ – «Державна зрада» тощо). З точки зору кримінального права це створює невизначеність у кваліфікації діяння та навпаки ускладнить притягнення до відповідальності. Відтак не спростить спроби зупинити такого роду правопорушення, а ускладнить їх.
“Обидва законопроекти є недоречною модифікацією закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» і не вирішують завдань, поставлених їхніми авторами в пояснювальних записках, не дають юридично конкретних визначень «рускому міру», не прописують реальних механізмів боротьби з пропагандою чи символікою РФ та ОРДЛО. Натомість правки несуть загрозу розбалансування чинного Закону, спричинять негативну реакцію з боку Європейського Союзу та Венеційської комісії, дадуть критикам декомунізації аргументи для публічних атак на Закон”, - коментує голова Інституту Володимир В’ятрович.
Тому, підтримуючи магістральну ідею та мету обох законопроектів – потребу створити інструменти для боротьби з агресією «руского міра» в Україні, Інститут пропонує реалізувати їх через спеціальний законодавчий акт.
“Для його опрацювання, - зазначив В’ятрович, - пропонуємо скористатися нашим досвідом підготовки декомунізаційного пакету законів і провести низку експертних обговорень. Український інститут національної пам’яті готовий взяти участь в таких заходах”.
Нагадаємо, що геополітичну концепцію "Русского мира" вперше на найвищому церковному рівні почав запроваджувати глава РПЦ патріарх Кирил. 3 листопада 2009 року він озвучив ідеологію "Русского мира" на III "Ассамблее Русского мира". В подальшому цю концепцію намагалися розвивати інші діячі РПЦ, зокрема заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московської Патріархії ігумен Филип (Рябих) в доповіді 17 червня 2010 року в Центрі социально-консервативної політики в Москві перед слухачами проекту «Школа російської політики». На "особливу", провідну роль в "Русском мире" представники Московської Патріархії висувають російський (русский) народ, російську мову й російські національні цінності. 2-4 листопада 2010 року на IV "Ассамблее Русского мира" у Москві патріарх Кирил поставив Україні завдання «перезавантажити» суверенітет і спрямувати його на зміцнення "Русского мира". Ідеологія "Русского мира" потрапила в офіційні синодальні документи РПЦ, але викликала гострі суперечки в церковному середовищі, особливо в Україні.
Фото patriarchia.ru
