«Я – один з тих, хто ламав стереотипи та ходив до церкви в джинсах», – пастор Сергій Шараєвський

22.07.2019 9:35 0

«Я – один з тих, хто ламав стереотипи та ходив до церкви в джинсах», – пастор Сергій Шараєвський

Ельвіра Серкожаєва

"Волиньпост", 19 липня 2019

(За матеріалами Район.Луцьк)

Сергія Шараєвського знають у Луцьку та далеко за його межами. Директор продакшн-студії, «Правда PRO», режисер, сценарист, громадський активіст, волонтер, військовий капелан та пастор в протестанській церкві.
«Metallica» та «System of a down» в плейлисті, звичайні джинси та футболка із надписом «Шарантіно», акуратна борідка та іронічні жарти — таким може бути сучасний пастор. У Сергія Шараєвського багато підопічних, більшість із них — молодь. За його словами, пастор — це в першу чергу друг, а не суворий наставник, який тільки сварить та засуджує, - пише Район.Луцьк.
Сергій розповідає, що намагається ламати стереотипи щодо християнства. На його думку — «хустка та поклони» дуже далекі від справжніх відносин з Богом.

ХТО ТАКИЙ «ШТУНДА» ТА ЩО ТАКЕ «СЕКТА»

До 2017-го року протестанти знаходились поза інтересом медіа та дослідників. А якщо і були якісь дослідження, то одиничні. В 2017-му році було святкування 500-річчя Реформації і вийшов указ президента про це відзначення. І тоді протестанти вперше про себе голосно заявили.
Зараз до протестантів стало трохи менше негативного відношення. Це сталось після того, як вони зайшли в інформаційне поле та пояснили, хто такий «штунда» та що таке та їхня «секта». Зараз суспільство стало більш толерантніше до нас. Люди намагаються розібратись, а не лише навішувати ярлики. Тобто, в побуті ще існує це «о, штунди», але вже менше. Хоча, чим глибше в село, тим більше такого упередженого ставлення. Думаю, все залежить від людей.
В радянські часи держава диктувала певні форми християнства і заганяла її в підпілля.
Сьогодні ж ми працюємо над тим, щоб церква стала відкритою та доступною.

«Я – один з тих, хто ламав стереотипи та ходив до церкви в джинсах», – пастор Сергій Шараєвський

Ми зі студією зараз займаємось зйомками фільму про гоніння протестантів в радянські часи. І брали інтерв’ю в людей, котрі реально переживали справжні переслідування. Коли люди потрапляли в тюрми майже на десять років, або їх відправляли до Сибіру. На фоні цього розумієш, що сучасне християнство дуже легке і з нього зняли багато обмежень.
Звісно, нам легше, чим християнам за Радянського союзу. Але, коли дійсно багато свободи, то люди не знають, що з нею робити. Точно так само, як в Штатах, коли звільнили рабів після революції. Багато з них не знали, що робити, спивались, бомжували або повертались назад до господарів.
Так само і християни спочатку не знали, що робити зі своєю свободою. Багато нових речей, які вона принесла з собою, сприймали, як щось гріховне. Для прикладу жінки, які почали ходити в штанах, або участь християн у державних процесах.
Я був одним з перших протестантів, хто створив у Луцьку перший рок-гурт «Та сторона». Тому я добре розумію, що таке нові виклики та як їх сприймати. Тому що завжди казали, що рок — це зло та наркотики. І коли я почув, що в Америці християни стиль музики розуміють, як інструмен та можливість поклонятись Богові, чи доносити істину до людей, то я почав по-іншому дивитись на ці речі.

«SOLA SCRIPTURA»

Для того, щоб фільтрувати інформацію, кожному християнину треба звернутись до першоджерела — Біблії. Одна з найбільших проблем християнства полягає в тому, що ми говоримо багато про Біблію, але часто самі її не читаємо та не досліджуємо. В протестантів є такий принцип «Sola scriptura» — «Тільки писання». Цей принцип проголосив ще Мартін Лютер, коли свого часу люди відійшли від Писання. Сьогодні нам кожному треба проголосити принцип «Sola scriptura». Я щодня читаю Біблію з 1997-го рокую. Коли кожен християнин зробить Біблію осново свого життя, буде читати та досліджувати те, про що там написано, застосовувати у своєму життя, то буде зовсім інше християнство.
Біблія має відповіді на багато запитань: як жити в час війни, біди чи хвороби. Що робити, якщо помирає хтось з рідних.
Зараз багато людей виривають текст з Біблії та маніпулюють ним. Для прикладу «якщо тебе вдарили по лівій щоці, то підстав праву», або заповідь «Не вбий».
Треба дивитись, в якому контексті це було написано. Що стосується «Не вбий», то цю заповідь отримав Мойсей та передав народу. І це була частинка їхньої Конституції та основа Кримінально кодексу. Відповідно заповідь «Не вбий» стосувалась лише звичайного мирного життя та побутового рівня. Якщо хтось когось вбив, то він мав потрапити під «меч закону». Але, це не розповсюджувалось на харчову промисловість та війну.
Фразою «око за око — зуб за зуб» також маніпулюють. Її сприймають, як заповідь помсти. А це — заповідь справедливості. Там мається на увазі, що за злочин є рівноцінне покарання. Ось в нас як: вкрав курку і сів на п’ять років. Вкрав мільярд — потрапив до парламенту. В Біблії ж написано, якщо ти вкрав курку, то матимеш відповідне покарання. Тобто, повернеш курку і заплатиш штраф. Якщо ти вбив людину навмисно, то значить ти також помреш. Якщо це вийшло ненавмисно, то ти будеш ізольований.
В Новому Заповіті це продовжувалось іншим принципом: що людина посіє — те й пожне. Є причина і є наслідок. Сіємо добре — пожнемо добре, сіємо зле — пожнемо зле.
Тому, що стосується «правої щоки-лівої щоки», то Ісус не говорив це на рівні закону. Якщо Мойсей представив це як закон, то Ісус говорив про побут. Це означало, якщо вас хтось особисто образить, то не обов’язково бити в морду чи обзивати у відповідь. Стерпи, вгамуй свої емоції, зроби добро цій людині. Але це не відміняло заповідь «око за око, зуб за зуб» на державному рівні.
Я вважаю, що це прекрасний принцип. Якби ми його виконували на державному рівні, то в нас було б набагато краще життя. А на особистому краще «підставити праву щоку». В побуті треба проявляти більше терпіння та толерантності.

«ХОЧЕШ ЗАЙМАТИСЯ НАУКОЮ — РОБИ ЦЕ БЕЗ БОГА»

Багато людей, які приходять в християнство, роблять це заради зовнішніх речей, які ніяк не впливають на їхній характер чи душу. Вони приходять заради друзів, допомоги або спокою. Тобто, люди шукають більш емоційні речі. Але християнство насамперед є розумове та інтелектуальне.
І один з ударів по християнству відбувся тоді, коли християн намагались відділити від розуму — розділили науку і релігію. Адже раніше саме релігійні люди займались наукою. Потім її намагались відділити, а християн зобразити маргіналами. Тобто, якщо хочуть щось пояснити з наукової точки зори, то робити це мають без Бога.
Але, коли читаєш книги авторів, котрі писали їх 500 чи 2000 років тому, то може виникнути дуже велике здивування. Адже ті люди були набагато освідченіші та інтелектуальніші, ніж ми. В той час звичайний автор писав статтю про якусь тему з Біблії, і він міг досконало знати 2-5 мов. Це були люди дуже освічені. Читаючи їхні думки розумієш, що ці люди — філософи та потужні автори. Сучасному авторству та християнам не вистачає цієї глибини.

«Я – один з тих, хто ламав стереотипи та ходив до церкви в джинсах», – пастор Сергій Шараєвський

«ЛЮДЯМ, ЯКІ РОЗГЛЯДАЮТЬ БОГА, ЯК «ХУСТКУ ТА ПОКЛОНИ, НЕ ВАРТО ПРОПОВІДУВАТИ»

Якщо Бога розглядати, як хустку та поклони, то таким людям певно не варто нічого проповідувати. Така картинка християнства має зникнути. Я — за прогрес. Адже Бог, як творець всього — автор прогресу. Всі людські думки, досягнення та винаходи — то Боже віяння та Божий дух в них. Хоча, вони можуть не розуміти і не погоджуватись з цим.
Один проповідник сказав таку хорошу фразу «Ми повинні йти не в ногу зі світом, а в ногу з часом». Світ тут розглядається у контексті чогось не дуже хорошого. Християни не повинні йти на повідку у поганих тенденцій, але мають бути першими в хорошому. Якщо брати 150-200 років тому, то християнство було рушієм прогресу. Всі перші наукові досягнення були створені християнами, винаходи робили християни, музику писали також вони. Пізніше позиція закритись від усього світу принесла негативні наслідки.
Бо досягнення та прогрес — це просто інструмент і його можна по-різному використати. Скальпелем можна зробити операцію, а можна перерізати горлянку. То я за те, щоб християни були першими в усьому, але щоб доносили все хороше, не зливались з поганими тенденціями та не йшли на компроміси із злом. Прогрес треба використовувати для того, щоб добра в світі було більше.
Для прикладу, я зайнявся кіно. Для багатьох християн телевізор та кіно — це теж щось таке зле та погане. Деякі церкви досі забороняють дивитись телевізор. Я жартую, що теж не дивлюсь телевізор вже багато років, але в мене є інтернет. Мені приємно розуміти, що ми — єдина християнська студія, яка серйозно займається документалістикою в Україні. Може ще є хтось, але я не знаю.

«Я — ОДИН З ТИХ, ХТО ЛАМАВ СТЕРЕОТИПИ ТА ХОДИВ ДО ЦЕРКВИ В ДЖИНСАХ»

Є біблійні критерії, яким має бути пастор. Апостол Павло давав рекомендації. Дуже важливо, щоб пастор міг тверезо оцінювати ситуацію, щоб він був послідовним в своїх ділах, словах та вчинках. Щоб міг бути розсудливим та терплячим. Такі риси мають бути в кожній людині. В протестантів немає священників і пастор це не хтось особливий. Це просто людина, яка посвятила себе такій волонтерській роботі.
Також пастор повинен бути простим та не робити вигляд показової праведності. Бо це дуже велика помилка, коли люди «надуваються» та роблять із себе безгрішних. Вміння визнавати свої помилки та вибачатись — це дуже важливе вміння. Коли ти з людьми щирий, відвертий, прямий — то це їх притягує.
Я один з тих, хто ламав стереотипи. В нас була церква, куди ходила молодь. Ми ходили в джинсах і футболках, і нічого. Для мене, аби одяг був чистий та охайний.
От кажуть, що в церкву не можна прийти в шортах. Насправді можна, але коли ти людина серйозна, то ти і до свого одягу серйозно віднесешся.

«Я – один з тих, хто ламав стереотипи та ходив до церкви в джинсах», – пастор Сергій Шараєвський

«ЯКЩО ЛЮДИНА ВЖИВАЄ НАРКОТИКИ, ТО НЕ МОЖЕ ЗВИНУВАЧУВАТИ БОГА, ЩО В НЕЇ АБСЦЕСИ»

Усі ми грішні. І все, що відбувається в світі поганого — то наслідок нашого загального гріха.

Наші дії завжди спричиняють наслідки. Якщо людина вживає наркотики, то недоцільно звинувачувати Бога, чому в неї ВІЛ чи абсцеси на ногах. Бо це прямий наслідок. А з іншої сторони, коли людина хворіє, то ми шукаємо, хто ж згрішив. Часто ми шукаємо причину нашої біди, а насправді причина в тому, що ми всі грішні. І коли щось стається, то це не наша персональна вина.
«В мене рак — значить я десь нагрішив». Це неправильно. Ісуса теж запитували, хто винний в тому, що один чоловік народився сліпим. А Ісус відповів, що ніхто не винен. І він там для того, щоб з’явилась слава Божа.
Коли в людини з’являється проблема, то це не привід шукати її причину. Це привід допомогти їй та підтримати, а не добивати.

«КОЛИ МИ ПІДДАЄМОСЬ ЛІВАЦТВУ, ТО ПЕРЕТВОРЮЄМОСЬ НА СТАДО»

Хочу розділити поняття «ліберальний» та «лівий». В певних речах я теж ліберальний, і всі протестанти ліберальні, тому що вони боролись за певні свободи. Я — за розвиток та прогрес.
Але є речі, які не можна оновити. Не можна придумати нову мораль. Вже Радянський союз та товариш Ленін намагались це зробити. Не можна змінити поняття сім’ї, яке є дане Богом. Його не можна лібералізувати.
Я бачу, що зараз з’явилась загальна тенденція, яка має гарну обгортку. Це тенденція свободи, рівності та братства. Сьогодні йде вимагання статевої рівності, яку назвали штучним словом «гендер». Воно маніпулятивне і туди можна підставляти будь-що, в залежності від контексту. Спочатку поняття гендер означало чоловік і жінка, а зараз — це вже і трансгендер. І ти вже можеш вибирати собі стать чи орієнтацію, яку хочеш. Це така небезпечна тендеція, яка стирає всі грані.
Коли струться остаточно всі межі, то ми один одного будемо більше ненавидіти, чим любити. Тому що це було закладено Богом, що є жінки, а є чоловіки, різні статі. Ну тут ніяк не зміниш. Чоловік та жінка — різні, але рівні. Це біблійне поняття. А «ліваки» хочуть сказати, що чоловік і жінка — рівні, але не різні. Але це не так, і тут достатньо згадати про анатомію та фізіологію. І це добре, бо ми доповнюємо один одного.
От в сучасному світі ти бачиш людину, але вже не маєш права за зовнішністю сказати, хлопчик це чи дівчинка, він чи вона. А «воно» теж образливо. А раптом ззовні він чоловік, а в душі відчуває себе жінкою? Ми ж так до маразму дійдемо. І дійдемо до того, що на фоні цієї свободи ми втрачаємо поняття безпеки. Адже будь-яка людина з поганими намірами пристосовується до всіх інших. Раніше її було легше виявити, а сьогодні ці грані вже менші. От для прикладу, іде собі чоловік, захотів до туалету, і раптом відчув, що в душі він жінка. І що йому робити? Іти в чоловічий чи вже в жіночий? Мені дивно, чому ще ніхто не взявся за тему інцесту чи полігамії.
Якщо держава сильна, то вона повинна вміти відрізняти моменти, коли йде національна загроза. Адже коли в суспільстві зникає інститут сім’ї, то з’являється інше суспільство.
Коли ми піддаємось «лівацтву», то перетворюємось на стадо, де губиться всяка індивідуальність.

«Я – один з тих, хто ламав стереотипи та ходив до церкви в джинсах», – пастор Сергій Шараєвський

«АТЕЇСТ ТЕЖ ЗНАХОДИТЬСЯ В БОЖИХ РУКАХ»

Незалежно від того, яка є людина, Бог любить її. Він керує намірами, думками та направляє шляхи людей. Це не говорить про те, що Бог одобрює диктаторів. Вони йдуть своїм шляхом, але прийде момент їхньої розплати. Тому атеїст теж в Божих руках та під його контролем. Коли атеїст б’є себе кулаком в груди та каже, що сам всього досягнув, то це не так. Просто люди не хочуть визнавати, що Бог насправді допомагав.
В мене викликають посмішку атеїсти, які у своїх проблемах звинувачують Бога. Або ображаються на нього за щось. Хоча, чистих атеїстів насправді дуже мало. Зазвичай люди агностики. Такі люди часто щиріші, чим люди релігійні.
Розчарування, зневіра, падіння приходять в життя кожної людини. Це, як бурі чи дощі, які приходять на наш будинок. Все залежить від того, на якому фундаменті ти будуєш своє життя. І цим фундаментом має стати Бог.
Без нього ти не витримаєш обставин, тебе зламають. Можна носити маску байдужості, але всередині всеодно буде дуже багато болю. А коли ти все будуєш на правильному фундаменті, і розумієш, що Бог вище цього всього, Він має для тебе щось хороше, то тоді всі зовнішні речі тебе не зламають.
Проблема в тому, що ми відвертаємось від Бога, а не Він від нас. Того людина має життя, щоб до нього повернутись.

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/76581/

Следующая новость
Предыдущая новость

Выбор и покупка 4G модема На чем зарабатывают букмекеры? Митрополит УПЦ відсвяткував у Севастополі день військово-морського флоту Росії Покупая товар, вы поддерживаете православную культуру Золотые крестики в Украине со скидкой

Публикации