У монастирській келії. Фрагмент біографії о. Климентія Шептицького: ІІ-пол. 20-х рр.. ХХ ст.

31.01.2019 9:50 3

У монастирській келії. Фрагмент біографії о. Климентія Шептицького: ІІ-пол. 20-х рр.. ХХ ст.

Іван Матковський

"Фотографії старого Львова", 30 січня 2019

На початку 20-х років Леон Шептицький, із огляду на присутність у Львові братів, придбав на вул. Зеленій, 30 будинок. Там теж часто можна було зустріти о. Климентія.

Бувало, що монаший обов’язок не давав можливості поїхати о. Климентію до родини. Один із таких випадків описаний ним у листі до сім’ї брата Олександра, у якому повідомляє, що дуже хоче прибути на весілля дочки (Ядвіги Марії графині Шептицької з Прилбич герба Власного (1901–1990), яка виходила заміж за Генрика Дембінського герба Нечуя (1900–1949), однак, як монах, не може відвідати забави.

Унів, 28.05.1927 р.
Сім’ї Олександра Шептицького — Лабуні

Мої Найдорожчі!
Щоправда, я вже Олесеві у Львові усно це сказав, але ще й письмово мушу Вам, мої найдорожчі, пояснити, чому я не зможу бути 20 червня в Лабунях. Дуже я б цього прагнув, але, як старший у монастирі, не можу цього зробити, а причина така, що нікому не дозволяю їхати на весілля до сім’ї. Адже чернець і таке весілля, як бувають звичайно весілля на селі в селянській хаті, то одне з другим не в’яжеться. Але забороняючи й поставивши принцип, що ми не їздимо до сімей на весілля, мушу сам цього самого права й триматися — бо важко би було пояснити так, щоби це було прийняте, що існує якась різниця між весіллям у селянській хаті й весіллям у місті або у «товаристві». Так от, даруйте мені, мої дорогі, не через байдужість буду відсутній, а в день шлюбу відправлю Службу Божу за намір Ваших Молодих — отже, моя присутність буде краща й корисніша, і знайдете собі ще одне приміщення, що не буде гордовитістю. У цей момент, коли пишу, у ринвах лунає сумний голос сльотавого дня, але мене це втішає, бо говорю собі: хай тепер виллється, щоб 20-го мали погоду. Уже тиждень перебуває в наших краях Митрополит. Сьогодні й до вівторка ми маємо Його в Уневі. Шкода через те, що немає погоди. У середу повертається до Львова кіньми, бо автомобіль є в процесі заміни. Старий забрала фірма, а новий ще не надійшов. Старий тому хоче замінити, що це — карета, якої не можна опустити, а для нього незручний, щоби всістись. Новий повинен бути напівзакритим, а заміною займається Стась Вишневський.

Найсердечніше вітаю Вас, мої дуже дорогі, й усього, що тільки добре і щасливе, бажаю.
Ваш щиро о. Климент

У монастирській келії. Фрагмент біографії о. Климентія Шептицького: ІІ-пол. 20-х рр.. ХХ ст.

Монастир сестер Францисканок у Лабунях (Польща), приміщення для якого передав Олександр граф Шептицький, брат о. Климента

Про плани о. Климентія на літо 1927 року довідуємося з наступного листа до брата Олександра Шептицького, якому повідомляє, що, за вказівкою Митрополита, їде підлікуватися на Зюльт — німецький острів у Північному морі. Очевидно, це було після затяжних недуг, які переслідували о. Климентія ще з часів молодості.

Львів, 17.06.1927 р.
Ізі Олександровій-Шептицькій – у Лабунях

Кохана Ізо!
До Тебе ще раз шлю найщиріші й найсердечніші побажання для молодят. Симпатію й кохання матимуть у людей, бо обоє такі симпатичні та милі й справляють хороше враження, а це буде до них людські серця притягувати, але цього б до щастя не вистачало. Їхнє взаємне кохання і характер, так же Його, як Її, і погляди на життя, одним словом, усе разом, що до них відноситься, дає певність, що ці молодята мусять бути дуже милі й Господу Богові, а відтак їхнє щастя буде ґрунтоване на міцнішій скелі. Тому хай їх обох цей Предобрий Бог осипле дарами й ласками Своїми. Дуже Тобі я дякую за листи. Користуючися запрошенням, виберуся 24 червня о 2-й пополудню до Белжця, і там я прошу на 5-ту, аби чекала дриндулка [жартівлива назва брички. — І. М.]; тому до Белжця, що це, здається, та сама відстань, що і до Завади [село біля Замостя. — І. М.], а на кілька годин буду раніше у Вас. 26-го разом із Митрополитом ми поїхали б до Варшави, а я потім на Зюльт (за вказ. Митр.). До милого, відтак, побачення. Чарівний час, напевно, Г. Бог дасть Вам таку погоду і на 20 червня. Шкода лише, що в теперішньому клопоті й Ваших справах не можна Вам трохи допомогти й полегшити. До побачення, мої найдорожчі.
Щиро Ваш о. Климент

Нагода побачитися з родиною з’явилася восени. 15 жовтня 1927 року у Прилбичах зібралася вся родина Шептицьких і спокревнених інших родів, щоби відсвяткувати срібне весілля брата Леона і Ядвіги. Із цієї урочистості збереглося спільне фото, на якому бачимо і о. Климентія.

У монастирській келії. Фрагмент біографії о. Климентія Шептицького: ІІ-пол. 20-х рр.. ХХ ст.

Сестра Тереза Шептицька, Олександр граф Шептицький, Ізабела з Собанських Шептицька в парку біля палацу в Лабунях. 1927 р. Фото з колекції «Archiwum Szeptyckich» (Власність «Fundacji Rodu Szeptyckich»)

Наступні кілька років о. Климентій зайнятий розбудовою монастирів та налагодженням їх діяльності. Особливо добре розвивалися Сестри Студитки. Короткі відомості про них знаходимо у цитованій вже хроніці ієр. Теофана, який згадує хронологію відкриття сестрами дитячих сиротинців. Хоча мова йде про успіхи окремих студитських монастирів, але це наслідок діяльності і о. Климентія.

1926 року у Якторові був заснований сиротинець під назвою «Захист малих сиріток», у якому виховувалося близько 30 дітей. По шести літах дітей передавали до учнівського сиротинця. Дівчаток же вчили тут до сьомого класу. Деякі з них залишались у монастирі й ставали монахинями. Весною 1927 року Сестри заснували першу захоронку (дитячий будинок для сиріт) в Уневі, неподалік монастиря. Для цих потреб брати Шептицькі подарували їм будинок з великим городом. Друга велика захоронка була освячена за рік у Брюховичах. Весною 1928 року брати Шептицькі для Захоронки подарували Сестрам будинок, у якому замешкало 5-6 Сестер. Захоронка мала свою каплицю й достатньо приміщень для потреб виховання. Окрім того, Шептицькі купили трохи землі, щоби монахині могли себе утримувати. Цього ж року одна старша Пані у Львові подарувала Студиткам свій будинок на вул. Убоча, 4. Тут також було облаштовано сиротинець.

1929 року Сестри Студитки отримали в подарунок велику муровану віллу у Гаях коло Тернополя.

У монастирській келії. Фрагмент біографії о. Климентія Шептицького: ІІ-пол. 20-х рр.. ХХ ст.

У Лабунях на фоні старого будинку (зліва направо): Ружа Шептицька, Марія з Потурлицьких Собан¬ська, Ізабела з Собанських Шептицька, Олександр граф Шептицький, Катерина Шептицька (пізніша Дембінська), Ян Казимир Шептицький, Ядвіга Шептицька (пізніша Дембінська). 1924 р. Фото з колекції «Archiwum Szeptyckich» (Власність «Fundacji Rodu Szeptyckich»)

[Монастирської хроніка, писана ієромонахом Теофаном, настоятелем монастиря в Скиті св. Андрея Студійського Уставу в Лужках // Музей народної архітектури та побуту у Львові — спадщина митрополита Андрея Шептицького: матеріали наук. конф. з нагоди 150-ліття від дня народження Митрополита Андрея Шептицького. — Львів: Колесо, 2016. — С. 291–296]

Номінування о. Климентія на єпископа-помічника відновилося 1928 року. Збереглися документи у Центральному державному історичному архіві України у Львові, які це підтверджують.

[Центральний державний історичний архів України, м. Львів, Ф. 358 Шептицький Андрей (Роман-Марія-Олександр) (1865 – 1944), граф, митрополит Галицький Греко-Католицької Церкви, архиєпископ Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський, культурний і церковний діяч, меценат, дійсний член НТШ, оп. 3, Спр. 270. Листування Шептицького Андрея з Апостольською Нунціатурою у Варшаві та папою Пієм ХІ з приводу іменування о. Климентія (Шептицького) архідияконом Митрополичої капітули у Львові, 1924 – 1928 р., 14 арк.]

Аркуш 10 цієї справи містить низку документів, зокрема листування Митрополичої капітули в цій справі, а також рішення Митрополичої капітули, яким запропоновано номінувати ігумена Климентія єпископом-суфраганом із правом успадкування Львівського митрополичого престолу. Серед них знаходимо відомості, що 5 травня 1928 р. вище духовенство Львівської митрополії Церкви письмово звернулося до Римської курії та Конгрегації у справах Східних Церков з проханням, щоби Папа Пій ХІ канонічно номінував ігумена Климентія єпископом та офіційно визнав його адміністративні повноваження у митрополії.

Рішення Капітули не було затверджене Митрополитом, оскільки, як він пояснив, це могло бути трактовано за «непотизм».

У монастирській келії. Фрагмент біографії о. Климентія Шептицького: ІІ-пол. 20-х рр.. ХХ ст.

Станіслава з Олізарів Шептицька, Станіслав граф Шептицький. Великдень в Прилбичах. 1925 р. Фото з колекції «Archiwum Szeptyckich» (Власність «Fundacji Rodu Szeptyckich»)

Члени Капітули однак не відступали і в наступному листі до Митрополита й далі вимагали погодитися на о. Климентія як єпископа-помічника: «Іменованє членів Капітули прислугує Вашій Ексцеленції в порозумінню з Капітулою, а нігде не є сказано, що членом капітули не може бути брат Владики. Із огляду на се, що членів Капітули Владика іменує в порозумінню з Капітулою, Капітула має важний голос у тій справі і для того рішила одноголосно на засіданню дня 13.ІХ.1928 єще раз просити Вашу Ексцеленцію, щоби зволити ласкаво іменувати о. ігумена Климентія Архидияконом Митрополичої Капітули й поробити всі кроки, щоб ієрм. Климентій був Святим Престолом іменований єпископом-суфраганом із правом наслідства Вашої Ексцеленції».

Справа вже вкотре набрала розголосу в пресі:

«У першій половині липня ц. р. прибув до Галичини з Риму канадійський єпископ преосв. Микита Будка, щоби відвідати свою рідню в Добромірці коло Збаража й забрати кількох священиків до Канади. Єпископ Будка був довший час в Римі і робив там заходи в ціли іменування другого греко-кат. єпископа для греко-католиків-українців у Канаді. Цею справою займається тепер у Римі митроп. Шептицький, що, крім цього, старається там за суфрагана для себе. Із митрополитом пробуває в Римі його брат ігумен монастиря Студитів в Уневі о. Климентій Шептицький.

Курсують поголоски, які нотуємо тільки з дневникарського обов’язку, що єпископом-суфраганом у Львові мав би стати о. ігумен Климентій Шептицький, а кандидатами на другого єпископа в Канаді мають бути Василіяни о. д-р Галущинський і о. Лучинський та катехит у Львові й віце-ректор дух. семинарії о. д-р Василь Лаба, евентуально ректор дух. семипаріі у Львові о. д-р Сліпий.

[Діло. — №165. — 28 липня 1928 р. — С. 3]

У монастирській келії. Фрагмент біографії о. Климентія Шептицького: ІІ-пол. 20-х рр.. ХХ ст.

Отець Климентій і Митрополит Андрей з родиною святкують срібне весілля брата Леона і Ядвіги Шептицьких. Прилбичі, 15 жовтня 1927 р. (Фото з колекції «Archiwum Szeptyckich» (Власність «Fundacji Rodu Szeptyckich»)

14 жовтня 1928 р. Митрополит Андрей Шептицький написав листа Папі Пію ХІ, в якому просив Святішого Отця, щоби «той особисто рекомендував кандидатуру на єпископа-суфрагана, оскільки дорадники «дивляться з одного боку і дають односторонню раду».

[ЦДІАУЛ, м. Львів, Ф. 358 Шептицький Андрей (Роман-Марія-Олександр) (1865 – 1944), граф, митрополит (…..), оп. 3, Спр. 270, арк. 11]

У згаданому вище фонді Митрополита Шептицького у ЦДІАЛ до нині зберігся лист о. Йосифа Сліпого до Галицького Владики, в якому його автор наводить низку аргументів, ілюструючи їх становищем Львівської архиєпархії, на підтвердження прохання домогтися призначення о. Климентія єпископом-помічником. Зберігаємо мову оригіналу листа:

Слава Ісусу Христу!

Ваша Ексцеленціє!
В прохання о епископа-помічника можна би, на мою неміродайну думку, навести слідуючі рації:

1.Велика архіепархія і митрополія, її висунення на Схід. Большевицьке сусідство як загалом дух часу перестроюють ціле життя. Церква мусить опанувати нові напрями і течії і то відразу. Се вимагає помноження сил.

2.Напрями польської правительственної політики і церковної польського єпископату збуджують підозріння вірних. Правительство потайки, така гадка загалу, фаворизує нез’единених, а з другої сторони «Польська Унія» загрожує ідеї з’єдинення України і Росії. В помічнику-епископові зобачують всі закріплення нашої Церкви.

3.Внутрішне положення архіепархії: сектантство, схизма, знову автокефальні кличі, вправді без поважнішої хвилевої небезпеки, але треба скріпити віру через часті поїздки помічника.

4.Конечність, а при тім добрі нагоди опанувати товариство «Просвіти», «Рідної школи», економічні інституції, бурси гімназійні і ремісничі і т. д.

5.Парцеляція ґрунтів, забезпечення архіепархіяльних капіталів, візитації і поїздки по єпархії, суд церковний.

6.Невдача «християнської організації», якої обава заходить, утруднить положення Митрополита. Піддержувана фондами епи. Станіславівського і Перемиського і їх вдачами, попадає в екстерми, простими виступами знижується до рівня ворогів Церкви, яких поборює і тим компрометує католицьке становище загалом в очах цілого громадянства. Відтручує безпотрібно запал духовенства, ангажується в політичні виступи (угодовища, яка викликала і в самій Організації тертя).

Супроти Східних занимає дуже неприєднююче становище, передовсім через безоглядне облатинення обряду. Поширювання християнського погляду на події і їх освітлювання з точки віри, пошана авторитету ерархії треба би належно спрямувати і використати для здвигнення релігійного духа архіепархії і вдержати рівнож напрям церковної політики.

7.Старший вік і слабке здоров’я Ексцеленції, дальше Митрополит не може себе експонувати в підготовчих тих акціях з огляду на непевний вислід, а мимо того треба авторитетної особи.

8. Лат.[инська] Львівська архіепархія має вже помічника, хоч менша і ситуація о много лекша.

За особою о. ігумена Климентія промовляють слідуючі рації:

1.Його глибока побожність і ніжна скромність, а при тім висока загальна ерудиція.

2.Чоловік посвяти і пожертвування, що не глядить своєї користи. Він відданий Церкві і Вашій Ексцеленції.

3.Фінансові спосібности і рідкий в нас досвід на тім полі, що в теперішнім положенню перефінансовання [фінансової реформи — І. М.] архіепархії, є великої ваги.

4.Чоловік, що вміє вдержати засаду і вміє вийти з тяжкого положення. Має реальні погляди на хід церковних справ.

5.Має здорові суди і опановує ситуацію.

6.Має пошану в цілім духовенстві. Загальне пересвідчення, що він одинокий беззамінний [цей факт в листі підкреслено — І. М.] кандидат на епископа.

Вдержить напрям церковної політики, який розпочали Ексцеленція і буде противагою проти Станіславівського і Перемиського напряму.

Признаюся Вашій Ексцеленції, що із-за надміру праці. Не маю спокійної хвилі передумати цілої справи зі становища Ексцеленції. До того слухи про напад на Семинарію мимохіть мене затривожують. Впрочім Богу дякувати всьо до тепер досить добре. Прохаю дуже о авдієнцію завтра вполудне і підписи банкетів, які хочу розіслати пізніше.

Цілую святительські руці [руки — І. М.]
І прохаю о молитви за
Семінарію.
Відданий
о. Йосиф Сліпий
Львів 2/XI, 7 год. веч. 1928.

[ЦДІАЛ. — ф. 358, оп. 1. — Справа 345. («Листи о. ректора Сліпого Й. до Шептицького А.,1917–1938 рр.). — арк. 72 –75].

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/religious_digest/74518/

Следующая новость
Предыдущая новость

Лучшие приложения на деньги в сети Лазерная стоматология в Полтаве Вулкан - кладезь ярких эмоций и наслаждения Подари себе счастье Спільний проект УПЦ КП і ресторану "Остання Барикада" — 7 тисяч порцій їжі знедоленим

Публикации