Україна потребує РІК СОЦІАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ ЦЕРКВИ!

31.08.2019 20:49 3

“Наш народ потребує доброї науки”: так в посланні “Про питання соціальне” (о квестії соціальній) митрополит Андрей Шептицький пише до вірних та духовенства. Дане послання - це думки митрополита протягом кількох років. Попередньо систематично виходили послання ще з 1899 року на різні теми соціально-суспільного життя. Бідність, темнота, злиденність та політичні ідеології, що кидали народ у вир боротьби та самознищення. Це був час соціалістичного популізму, коли ідеології формувалися на амбіції незадоволення людей. Згодом - соціалісти, такі як Грушевський, Винниченко та інші зруйнували усі форми зародження держави: відмова від війська, що зруйнувало безпеку України, не провели важливих земельних реформ, займалися мрійництвом, замість клопіткої щоденної праці. Так само, як сьогодні вчать принципів конкуренції та зневаги до слабшого, досягати перемоги за будь-який рахунок.

Занепад панує зараз в більшості українських громад та родинах. Здається, все б мало бути навпаки: ми живемо в час інновацій та інформаційної революції, high-techтехнологій. Проте усі наукові досягнення чи прогрес має сенс лише у випадку, коли людина та людство не забуває Бога та шукає Його через молитву, працю і творіння. Чому? Бо саме так можна досягнути правди та свободи.

В час зростання популізму та інформаційних фейків, в період деградації освіти, браку солідарності та довіри потрібні реформи. Але з чого їх починати?

З написання законів? Це міф. Люди не читають ні нових, ні старих законів, їх не дотримуються і вважають за примус. Особливо в Україні, яка була колонією, більшість державних ініціатив вважається за негативну. Крім того, переважно люди мають рацію: усі псевдо-реформи, такі як фінансова, “прихватизація”, енергетична, промислова і т. д. - це була формування системи грабунку людей. Вибори виграють ті, хто критикує всіх і все. Це подобається людям, які навіть не питають: а що вмієш робити і що вже зробив ти? чи яку альтернативу пропонуєш ? Це зовнішні причини, які завжди були і будуть.

Реформи потрібно розпочинати з формування цінностей. Початок зародження цінностей - це позитивні думки, світогляд, що згодом трансформується у високу культуру та творчу діяльність. Людина так усвідомлює свої таланти і плекає свою щоденну етику праці та діяльності. Згодом, людська особа поступово розкриває своє покликання, що формується у діалозі з Богом, відчуває всередині в собі натхнення та силу волі, щоб реалізувати мрії та задуми в житті, щоб бути корисним іншим та собі. Так людина стає подібною до Отця, бо створена на образ і подобу Божу через кілька характеристик, а серед них - свобідна воля і дар творчості. Над талантами потрібно працювати не з 18 років, з першого курсу вузу, а змалку. Таланти мають пройти випробовування в часі, нераз є необхідність іти проти загальної течії. Покликання є даром пророцтва, бо віруюча людина нераз говорить щось нове чи творить щось нове, що не було перед тим.

Загальні проблема сучасного християнства в соціальному житті:

- Втрата місійного духу. Є дивним, але навіть в навчальних програмах економічних інститутів чи бізнес-школах християнських чи католицьких вузів немає курсів соціальної доктрини Церкви для студентів, що вивчають “бізнес” чи “підприємництво”. Не маючи курсу соціальної доктрини Церкви, то її заміняє більш модернізований курс капіталу Карла Маркса або крайньо-ліберальні течії, тому що економіка дуже пов’язана з філософією. Так як молоді студенти не знають соціальної доктрини Церкви, то часто не можуть відрізнити вчення Адама Сміта, Карла Маркса, знайти різниці між лібералізмом, лібертаріанством чи комунізмом. Деколи знаходять їх, але не розуміють суті. Як результат, жодний випускник бізнес-школи навіть католицьких вузів не може сказати принципів моделі ринку землі, що підійшли б для українських умов. А все через те, що не знає реформ Шептицького, Войнаровського, отців Цегельського, Тяничкевича та інших, які все життя працювали та віддали своє життя для соціального служіння. Більшість сучасних студентів не знають осіб, що сформували ідеї Європейського Союзу, “стидаються” визнати роль християнської демократії в заснуванні ЄС, бо це “немодно”. Для них нічого не говорять такі прізвища, як Жак Маріте, або таких осіб, як Аденауер, де Гаспері, Шуман. Замість самореалізації згідно християнських принципів їх вчать бізнес-моделі. Будь-яка ідея потребує реальної фізичної особи, яка б її реалізувала. Ідея без особи - це або міф, або популізм. У нас немає добробуту, бо навчають, що бізнес реалізовується через юридичні особи, тобто компанії, ЛТД, але насправді соціально-відповідальний бізнес потребує реальної особи менената, такі, як були Шептицькі, Терещенки, Симиренки, тобто сімейні роди, що будували і бізнес, і культуру, і духовність.

- Конкуренція між самими конфесіями.

- Незнання християнської доктрини та вчення з точки зору науки. Воно ніби “загубилося” у вирі інформації.

- Невідповідність методів соціальної євангелізації.

- Брак високоякісних спеціалістів.

Саме в час політичного, економічного та псевдо-культурного популізму нам потрібен Рік соціальної доктрини Церкви!

У чому він полягає?

- Цілорічне проповідництво на соціальні, політичні та економічні питання з точки зору соціального вчення Церкви. Проповідництво має кілька важливих характеристик: не одинична дія, а системність. Одинична проповідь чи послання переважно торкає емоції, а системне проповідництво формує світогляд людини та культуру громади.

- Проповідництво відповідно до верств населення. Для людей: максимально простими зрозумілими словами, а для наукових закладів та інтелігенції відповідно до напрямку. Проповідництво має перестати бути занадто міфічним, торкатися таких високих ідеалів, а яких людина себе вже не бачить. Ціль проповідництва - це розвивати критичне мислення, зважувати відповідно до заповідей та принципів блаженств.

- Інформаційна системна акція у релігійних та світських медіа.

- Круглі столи у форматі “openspace”.

- Короткі книжки для родин, читальні.

- Формування суспільних рухів.

- Розвиток проектів та інфраструктури.

Все це можна продовжувати. Загалом, колись ми прописували з експертами концепцію Року соціальної Доктрини Церкви. Дана концепція мала вертикальний та горизонтальний методи соціального маркетингу: для високих науковців та для простих людей. Як навчити високих ідеалів та залучити у конкретні організації та асоціації.

Не розвивати та не навчати вірних соціальної доктрини Церкви - це є важкий гріх, бо тоді люди втрачають орієнтири та потрапляють у тенета популістів.

Хронічна вада наших народних, соціальних та багатьох релігійних інституцій, що вони не люблять науковців. Якщо б любили, то у нас за 30 років незалежності вже могли створити соціальну систему утримання науковців, щоб вони займалися тільки наукою, а не пошуками “хліба насущного”. Бо чимало українських студентів позакінчували вищі вузи на заході, але мають низький ККД: коефіцієнт корисної дії, тобто, продуктивності самого наукового життя. Навіть на власному досвіді можу досвідчити, що деколи задумуюсь над тим, скільки практичного міг би зробити в соціальній доктрині, маючи докторат з соціальної доктрини Церкви, якщо б займався тільки соціальною доктриною. Були випадки, коли працював над цікавими задумами, які пропонував дуже високим керівникам, але ці задуми не були прийняті або і вислухані. Але на щастя, знаходив партнерство серед інших. Сучасна наука дуже пов’язана з умовами на ринку: сучасний ринок потребує осіб, що мають бути вузькоспеціалізованими та мають займатися глибоко тільки одним напрямком. Тільки так можна досягнути високих результатів. Якщо б у нас більше усвідомили, що, крім молитви та літургійного життя, що є основою, то актуальним теж в житті Церкви - це наука, яка є тим зерном, що попадає до людей, які її споживають, живуть її словом і приносять великі плоди. Проте наукові інновації у нашій системі відносин не завжди позитивно сприймають через консервативне мислення, консервативний менеджмент та методи управління ризиками та викликами: їх або замовчують, або уникають.

То висновки прості:

- Єдиним рецептом проти сучасного популізму є соціальна доктрина Церкви. Вона виздоровлює людей від брехні, що є найбільш потребуваним товаром серед популістів.

- Українська Церква має глибоке соціальне вчення. Крім того, має формули та успішні моделі її реалізації: від культури, економіки, політики.

- Є необхідність опрацювання концепції Року Соціальної Доктрини Церкви: від медіа-промоції до науки, від проповідництва до бізнесу на християнських принципах. Концепцію колись детально розробляли з іншими експертами в 2015-2016 роках. Особливо, коли йшлося про рік Андрея Шептицького: маючи багато конференцій та виставок про митрополита Андрея по східній Україні, то зміг бачити, наскільки люди потребують ідеї і особи, яка показала приклад реалізації християнської ідеї.

- Піднімати питання про реституцію майна, щоб мати територію та майно для християнських інновацій, проектів та місій.

- Введення курсу соціальної доктрини Церкви в усі програми навчання усіх інститутів, бізнес-шкіл, закладів, що хочуть себе називати християнськими в Україні.

Про соціальну доктрину Церкву можна продовжувати писати.

Проте є важливим усвідомити: без неї жодних позитивних реформ в Україні не буде, бо не буде позитивних людей з цінностями та принципами.

Нам потрібен рік Соціальної Доктрини Церкви!

Зіновій Свереда,

Доктор соціальної економіки

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/77024/

Следующая новость
Предыдущая новость

Sale of hair in bulk. How choose the best product? Особенности аренды кондо на Пхукете Актуальный прайс-лист: где и как искать свежие цены на радиодетали Лучшие похоронные услуги по приемлемой стоимости У Сімферополі протестують проти приватного будівництва на місці палацу калги-султана XV–XVI ст.

Публикации