Післямова до Собору

19.12.2018 4:29 0

Тарас Дмитрик

Сторінка Фейсбук, 17 грудня 2018

Коли влягаються емоціїї, доцільно зробити перші висновки по гарячих слідах.

З позитивного. (Бочка меду)

Обрання Предстоятелем єрарха, котрий ніколи не був кліриком Московського Патріархату і здобув освіту в Україні і в Греції, може без перекладача спілкуватися зі Вселенським Патріархом – усе це вселяє надію на те, що він буде вільним від російської церковної ментальності, відновлюватиме та плекатиме українські християнські церковні традиції, що зберігалися в давній автокефальній Буковинській православній митрополії, на Волині, а також в Галичині, котрі не зазнали сильного російського синодального впливу.

Проголошення відродженого Михайлівського Золотоверхого монастиря кафедрою Київського митрополита можна вважати не просто дистанціюванням від резиденції колишнього екзархату радянських часів на Пушкінській, а відмежуванням від радянського минулого нової автокефальної Православної Церкви України.

Україна потребує не просто реформи богословської освіти, звільнення її від лекал російської богословської школи, Україна потребує потужного православного університету, де поруч із наданням освітніх послуг здійснюватиметься християнська світоглядна формація, плекатиметься вільне від корупції академічне середовище. Оскільки бренд Києво-Могилянської Академії сьогодні заброньовано, варто подумати про новий бренд для майбутнього православного університету.

З тривожного. (Ложка дьогтю)

Як писала напередодні Собору Катерина Щоткіна – «чим більше Філарета, тим менше МП на Соборі», тобто, чим більший вплив на події Філарета, тим менше єпископів Московського Патріархату до цього процесу приєднається. Існує загроза, що комсомольський принцип "демократичного централізму" ухвалення рішень, вигідних більшості, законсервує теперішній стан українського православ'я на багато десятиліть наперед. Хочеться вірити, що новообраному Предстоятелю не забракне виваженості під час формування керівних структур Церкви, і до Синоду та синодальних комісій залучатимуться якнайширше коло учасників без поділу на "наші" і "не наші", незалежно від того, як вони голосували на Соборі 15 грудня, коли "корпоративна солідарність" взяла гору над інтересами усієї повноти Церкви. Інакше нас попереду чекатиме ще не один "Об'єднавчий собор". Сподіваюся, що це не зашкодить визнанню Української Церкви іншими помісними Церквами-Сестрами. Хоча це все деталі, які не применшують епохальності події – корабель спущений на воду і пливе. Вся ця мішура інтриг забудеться і пропаде в історії. Зрештою, Дух Святий попровадить Церкву Своїми шляхами, я в цьому впевнений!

Сьогодні мене турбує участь Автокефальної Православної Церкви України у міжнародному богословському діалозі, котрий може виявитися заблокованим на певний час через позицію Московського Патріархату та його сателітів. Українська Церква повинна стати на такому високому богословському і дипломатичному рівні, щоби жодні закиди з боку Москви не могли їй зашкодити.

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/73959/

Следующая новость
Предыдущая новость

Где найти профессионального фотографа интерьеров в Киеве? Где купить православные четки из настоящего камня? Один из популярных игровых порталов с видеослотами Впливовий український політик, прихожанин і меценат УПЦ, підтримав бажання президента прискорити автокефалію Игровые аппараты Вулкан 777

Публикации