ПОРІВНЯЛЬНА АНТРОПОЛОГІЯ ДУХОВНОСТІ І БОГОСЛОВСЬКИЙ АВАНГАРД

16.06.2018 23:53 9

"Богословський авангард", сповідуючи гасло УКУ "Візьми і зроби", є моєю персональною спробою творчо відповісти на брак уваги українських богословів до проблем сучасних, бажання визволити богослов’я з марґінального статусу семінарійної дисципліни з підготовки священнослужителів, повернувши йому гідне місце в системі української гуманітаристики.

Не маючи можливості довше зупинятись, лише схематично окреслю «Богословський авангард», чия система розгалужується у два головні фланги: 1) Футуристичний, або «Кіберсередньовіччя» та 2) Конструктивістський – «Радикальна готика». Завдання першого – діагностика актуальної доби, яку називаю Кіберсередньовіччям, що крізь візуальні технології оптичних медіа реалізовує ілюзію безхмарного майбутнього. Другий фланг скеровує увагу на проблеми духовності, побудову й структурування духовних практик, які б сформували на рівні антропологічному й культурному духовний габітус, здатний протистояти актуальному Saeculum Obscurum. На рівні свідомості духовний габітус закладають символи й метафори, парадоксальне поєднання яких забезпечує можливості для духовного досвіду. Власне «Богословський авангард» – приклад такого парадоксального поєднання, а «Радикальна готика» – приклад сильної метафори-символу.

Порівняльна антропологія духовності - це головний методологічний підхід «Богословського авангарду», що базується на компаративному аналізі двох типів духовності, в основі яких візуальна й аудіо-тактильна культура. Репрезентантом першої є духовність св. Ігнатія Лойоли, а другої – апофатична кармелітська духовність св. Йоана від Хреста. Застосовуючи порівняльну антропологію духовності, прагну переорієнтувати дотеперішній домінуючий історичний напрямок богословських студій в коло питань антропологічних. Богослов’я завжди є відображенням духовних процесів у Церкві. Якщо в інтелектуальному просторі Церкви надто довго домінують теми історичні, а Історії спасіння Старого й Нового Завітів не інтерпретують в актуальному контексті – Церкву сприймають як археологічну пам’ятку сивої давнини, в кращому випадку, як музейно-історичний релікт XVIII-го століття. Тоді безсенсовними видаються будь-які спроби окреслити роль Церкви в сьогоденні, окрім як вказати їй на місце в системі фольклорно-етнографічного заповідника. Після історичного повороту сьогодні конче потребуємо повороту антропологічного.

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/71491/

Следующая новость
Предыдущая новость

Тонометры позаботятся о вашем здоровье Выгодная химчистка диванов на дому Лучшая мужская обувь на любой случай Архієреї Української та Польської Церков відвідали Волинь, аби підтримати парафію спірного храму Купив дизельный компрессор, вы будете на шаг впереди

Публикации