ПАРАДОКСИ ПРИТЧІ ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ

28.01.2018 21:33 33

Перше. Цілісне сприйняття молитви митаря. Три її властивості:

А) Митар "не смів і очей звести до неба" і водночас реально перебуває перед Богом. Парадоксальне поєднання: "я не маю права навіть до Тебе звертатися, але усе ж звертаюся" – і молитва дієва.

Б) "Б'є себе у груди" – це ж не театральний жест, а певний стан душі (супроводжуваний фізичною дією). Молитовний. Цікаво, який? Точно, що не відчай без будь-якої надії.

В) Власне слова молитви, відомі як "молитва митаря".

Друге. Як я почув у одній проповіді, митар передстоїть перед "безоднею Божого милосердя". І ця невимірність дає нескінченний потенціял розвитку стосунків з Богом грішної людини – настільки грішної, що вона не може претендувати на якісь заслуги – типу: "я щось зроблю, і тоді заслужу від Тебе прощення". Ні. Немає ніякої можливости заслужити. І саме у цьому смиренні визнання цілковитої, невиправданої вини відбувається парадоксальна зустріч з Безоднею. Зустріч, яка дає надію і дотик до вічности.

Третє. Ця притча дає відчуття ще одного досвіду віри – досвіду пошуку і становлення миру з Богом як динамічного і хвилюючого процесу. Дивіться, фарисей відчуває себе благополучним, задоволеним собою. І відчуває себе таким начебто перед Богом. Чи можна сказати, що у нього є мир з Богом? Ні, хоча й начебто є мир із собою. Отже, наявність миру із собою – це ще не ґарантія миру з Богом! Чому? Тому що світ душі фарисея не включає в себе прийняття митаря. До митаря у нього осуд і зневага. Отже, основне, що заважає миру з Богом – це самодостатність, яка не дозволяє ні бачити свою недосконалість, ні "безодню Божого милосердя"; водночас у цьому стані людина вивищується через бачення гріхів ближнього... А без відчуття Безодні милосердя (відчуття, недоступного фарисею) – не вистачає чогось дуже важливого…

Чи можна сказати, що цей мир уже є митаря? Мабуть, це буде необачно. Але рух до миру з Богом – це процес: "шукай миру та його тримайся" (Пс. 33, 15). І митар не може жити без пошуку цього миру. У цьому – важливий досвід його сприйняття Бога для всіх нас: шлях до миру з Богом – це і реальний досвід і переживання віри як "передвідчуття" миру Божого, і його пошуку як імперативу духовного життя. Дай нам, Боже, бути і в цьому пошуку, і у його плодах, про які так дивовижно сказав апостол: "Царство Боже – … праведність, мир і радість у Святому Дусі" (Рим. 14, 17).

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/69880/

Следующая новость
Предыдущая новость

Как быстро одолжить деньги на карту? Космолот — онлайн казино, покорившее СНГ Вам нужны лайки? Получайте их на самых выгодных условиях Sale of hair in bulk. How choose the best product? Балкон под ключ, выгоды строительства такого балкона

Публикации